Башинський, Еспер Іванович
Баши́нський, Е́спер Іва́нович (17.12.1878, с. Ключевське, тепер Камчатський край, РФ — після 1937, похований у м. Оден-ле-Тіш, Франція) — військовий діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки (УНР).
|
Башинський, Еспер Іванович | |
|---|---|
| Народження | 17.12.1878 |
| Місце народження | Ключевське |
| Смерть | після 1937 |
| Місце смерті | Оден-ле-Тіш |
| Напрями діяльності | військова справа |
Життєпис
Походив із дворянської родини з Харківщини. Здобув початкову військову освіту: Петровський Полтавський кадетський корпус, згодом Михайлівське артилерійське училище у м. Санкт-Петербурзі (підпоручик).
Учасник російсько-японської війни 1904–1905 та Першої світової війни: штабс-капітан, капітан (13.05.1913), полковник (21.11.1916).
Військова діяльність
Командував артилерійською батареєю та артилерійськими дивізіонами. Отримав тяжкі поранення в голову та контузію, ураження отруйними речовинами бойовими.
21.11.1917 добровільно вступив до українізованих військ, очоливши артилерійський дивізіон. Від 01.03.1918 — командир 2-го дивізіону 1-ї гарматної бригади військ Центральної Ради
В армії Української Держави (Гетьманату) Павла Скоропадського командував 40-м гарматним полком (із 10.08.1918). Від 17.12.1918 — начальник 14-ї гарматної бригади.
У Дієвій армії УНР — начальник 18-ї гарматної бригади (з 28.02.1919), 1-ї гарматної Північної бригади (з 28.05.1919), Збірної гарматної бригади Волинської групи (з 17.11.1919), 2-ї гарматної бригади 2-ї Волинської стрілецької дивізії (від 03.07.1920), за сумісництвом — другий помічник начальника 2-ї Волинської дивізії (з 25.06.1921).
01.11.1921 отримав звання генерал-хорунжого.
З 1923 перебував у таборі для інтернованих у м. Каліші (Польща).
Після еміграції виїхав до м. Оден-ле-Тіша, активно включився у громадсько-політичну діяльність, входив до Генеральної Ради Союзу українських емігрантських організацій у Франції.
Похований на цвинтарі м. Оден-ле-Тіша.
Нагороди
Георгіївська зброя (24.03.1916), усі ордени до Святої Анни 2-го та до Святого Володимира 3-го (08.04.1917) ступенів.
Література
- Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. Львів : Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, 1995. 286 с.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): у 2 т. Київ : Темпора, 2007. Т. 1. 536 с.
- Українська революція. 1917–1921. Полтавський вимір. Події. Постаті. Документи : у 3 кн. Полтава : «Полтавський літератор», 2017. Кн. 1: Процеси. Діячі. Рефлексії. 1917–1921 / Авт.-упоряд.: О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт, В. Я. Ревегук. 920 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Науменко А. О. Башинський, Еспер Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Башинський, Еспер Іванович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
