Башляр, Гастон
Башля́р, Гасто́н [ фр. Bachelard, Gaston; повне ім'я — Гастон Луї́ П’єр (фр. Gaston Louis Pierre); 27.06.1884, м. Бар-сюр-Об, тепер регіон Гранд Ест, Франція — 16.10.1962, м. Париж, Франція; похований у м. Бар-сюр-Обі ] — філософ, епістемолог, дослідник науки, мистецтва і поетики уяви, член Академії моральних і політичних наук (з 1955).
|
Башляр, Гастон (Bachelard, Gaston) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Гастон Луї́ П’єр |
| Народження | 1884 |
| Місце народження | Бар-сюр-Об |
| Смерть | 1962 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце поховання | Франція |
| Alma mater | Паризький університет |
| Напрями діяльності | філософія, епістемологія |
Зміст
Життєпис
Походив з родини торговця і ремісника. Працював 1902–1903 репетитором у колежі в м. Сезанні, 1903–1905 — позаштатним службовцем на пошті у м. Ремірмоні (обидва — тепер регіон Гранд Ест). Служив в армії як телеграфіст (1905–1907) у м. Пон-а-Муссон. З 1907 — у м. Парижі, службовець вокзалу, телефонної станції. 1912 закінчив паризький ліцей Людовика Святого (ліценціат в галузі математичних наук). 1914 одружився із вчителькою Жанною Россі.
Під час Першої світової війни служив в армії (до березня 1919), отримав медаль «Croix de Guerre» («Хрест за бойові заслуги»). Після демобілізації викладав хімію і фізику в коледжі рідного міста (1919–1930). У 1919 в родині Башлярів народилася дочка Сюзанна (1919–2007).
1920 став ліценціатом в галузі філософії. 1922 отримав ступінь аґреже (від фр. agrege — прийнятий у товариство) з філософії, який давав право викладання в ліцеях і університетах, викладав у м. Бар-сюр-Обі. 1927 отримав ступінь доктора з літератури у Сорбонні. 1930–1940 викладав філософію в Діжонському університеті. 1940–1945 — викладач, 1945–1954 — професор Паризького університету, керував кафедрою історії та філософії науки та Інститутом історії й філософії науки і техніки.
Наукова діяльність
У доробку увиразнюються дві складові — праці з філософії й історії науки та роботи з психології уяви й естетики. Розрізняв «людину дня» (розуму, знання, понять) та «людину ночі» (уяви, мрії, образів). Наголошував на єдності поезії з наукою й філософією у пошуках істини, попри розмежованість їх сфер.
Як епістемолог продовжував раціоналістичну лінію французької філософії, однак намагався узгодити цінності раціоналізму з ідеями, що продукували досягнення квантової механіки й теорії відносності. Визнавав некумулятивний характер розвитку пізнання та його фундаментальну незавершеність. Запропонував ідею «наближеного пізнання», суть якої полягає в тому, що досягнути ідеалу знання неможливо (позаяк у наявному знанні зазвичай інкорпоровано помилки), а саме пізнання — завжди відносне і відкрите.
Критикував прагматизм, конвенціоналізм, екзистенціалізм, ідеї Анрі Бергсона, позитивно оцінював феноменологію і психоаналіз. Розвивав новий раціоналізм, називав власну концепцію «відкритим раціоналізмом», «раціональним матеріалізмом», «ні-філософією», «сюрраціоналізмом».
Сформував понятійний апарат французької історичної епістемології. Розробив концепцію епістемологічних розривів у динаміці пізнання, пов’язаних із існуванням епістемологічних перешкод. Від 1930-тих почав використовувати термін «наукова революція». Наполягав на філософському плюралізмі та потребі створення відкритої філософії за взірцем мікрофізики. У пізніх роботах розвивав концепцію історії науки як історії епістемологічних профілів — цілісних типів раціональності, породжених науковим розумом і суголосних певній культурі.
Відновив у поетиці уяви метафізичну проблематику (див. Метафізика). Обґрунтовував феноменологічну специфіку поезії як способу пізнання і сфери «миттєвої метафізики», що передбачає моментальне осягнення першооснов буття. Розробив підхід до пізнання поетичних творів, близький до ідей німецьких романтиків. Розглядав уяву як здібність творити образи, що виходять за межі реальності.
У пенталогії праць виклав концепцію «психоаналізу стихій», в основі якої лежить теза про те, що образи й символи води, землі, повітря і вогню детермінують реальність поетичної уяви. Висунув ідею існування комплексів Прометея, Емпедокла і Новаліса, пов’язаних із любов’ю до вогню, а під час аналізу образів води представив власну філософію буття та ніщо.
Праці
Автор близько 30 книг з філософії та історії науки, естетики, психології творчості. Найвідоміші праці: «Нарис про наближене пізнання» («Essai sur la connaissance approchée», 1927), «Новий науковий дух» («Le Nouvel esprit scientifique», 1934), «Психоаналіз вогню» («La Psychanalyse du feu», 1938), «Вода і мрії» (« L'Eau et les rêves : Essai sur l'imagination de la matière», 1942), «Раціональний матеріалізм» («Le Matérialisme rationnel», 1953), «Поетика простору» («La Poétique de l'espace», 1957), «Полум’я свічки» («La Flamme d'une chandelle», 1961) та інші.
Визнання
Кавалер (1937), офіцер (1951) і командор (1960) Ордену Почесного легіону. Почесний професор Сорбонни (1954) і член Академії моральних і політичних наук (1950). Лауреат Великої премії в галузі наук та мистецтв Міністерства культури Франції (1961) з літератури.
Попередив ідеї постструктуралізму і семіотики. Поетика уяви вплинула на Ролана Барта, Жана Старобінські, Жоржа Пуле, епістемологія — на Мішеля Фуко та П’єра Бурдьє.
Додатково
- Називав себе «сільським філософом», бо студіювати філософію почав пізно.
- Подружжя Башлярів мешкало у с. Вуаньї, головна вулиця якого нині названа іменем дружини філософа — Жанни Башляр. Шлях, яким філософ ходив на роботу, іменують «дорогою Ґастона Башляра».
- Цікавився сюрреалізмом, був знайомий із його представниками. У Діжонському університеті товаришував із професором-істориком і письменником Ґастоном Рупнелем (Louis Gaston Félicien Roupnel, 1871–1946), в літному віці — із французьким поетом Луї Гійомом (Louis Guillaume, 1935–1971).
Цитати
«Образ вимагає присутності – присутності під час його проявлення у ту саму хвилину : якщо й існує філософія поезії, то ця філософія повинна постійно народжуватися наново, підвладна новому віршеві, у повному злитті з окремим образом, а ще точніше – у самому екстазі переживання новизни образу» («Il faut être présent, présent à l'image dans la minute de l'image : s'il y a une philosophie de la poésie, cette philosophie doit naître et renaître à l'occasion d'un vers dominant, dans l'adhésion totale à une image isolée, très précisément dans l'extase même de la nouveauté d'image»)
(Bachelard G. La Poétique de l'espace. Paris : Les Presses Universitaires de France, 1961. P. 8. Перекл. з фр. Ю. Доброносової).
«Я хотів би, щоб кожен день мені з неба падав цілий кошик книжок, сповнених юними, новими образами. Це бажання – природнє. І це диво – таке легке. Адже там нагорі, на небесах, хіба рай – не величезна бібліотека?» («Je voudrais que chaque jour me tombent du ciel à pleine corbeille les livres qui disent la jeunesse des images. Ce vœu est naturel. Ce prodige est facile. Car, là-haut, au ciel, le paradis n'est-il pas une immense bibliothèque?»)
(Bachelard G. La poétique de la rêverie. Paris : Les Presses Universitaires de France, 1968. P. 24. Перекл. з фр. Ю. Доброносової).
Праці
- Essai sur la connaissance approchée. Paris : J. Vrin, 1927. 310 р.
- Le Nouvel esprit scientifique. Paris : Félix Alcan, 1934. 180 p.
- La Psychanalyse du feu. Paris : Gallimard, 1938. 224 p.
- La Philosophie du non: essai d'une philosophie du nouvel esprit scientifique. Paris : Presses Universitaires de France, 1940. 148 p.
- L'Eau et les rêves: essai sur l'imagination de la matière. Paris : Librairie José Corti, 1942. 265 p.
- Le Matérialisme rationnel. Paris : Presses Universitaires de France, 1953. 224 p.
- La Poétique de l'espace. Paris : Presses Universitaires de France, 1957. 214 p.
- La Flamme d'une chandelle. Paris : Presses Universitaires de France, 1961. 112 p.
- Р о с п е р е к л. — Новый рационализм / Пер. с фр., предисл. и общ. ред. А. Ф. Зотова. Москва : Прогресс, 1987. 376 с.
- Башляр Гастон. Психоанализ огня / Пер. с фр. Н. В. Кисловой. Москва : Прогресс, 1993. 176 с.
- Вода и грезы. Опыт о воображении материи / Пер. с фр. Б. М. Скуратова. Москва : Издательство гуманитарной литературы, 1998. 268 с.
- Избранное: Поэтика пространства / Пер. с фр. Н. В. Кисловой, Г. В. Волковой, М. Ю. Михеева. Москва : Российская политическая энциклопедия, 2004. 376 с.
- Актуальность истории науки / Пер. с фр. Т. Д. Соколовой // Epistemology & Philosophy of science. 2016. Т. 48. № 2. С. 220–232.
Література
- Визгин В. П. Эпистемология Гастона Башляра и история науки. Москва : Институт философии РАН, 1996. 263 с.
- Доброносова Ю. Д. Орієнтири осмислення креативного потенціалу людського існування у філософській спадщині Гастона Башляра // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. 2003. Вип. 11. С. 154–161.
- Блауберг И. И. Бергсон и Башляр: интуиция длительности или интуиция мгновения? // Философские науки. 2012. № 10. С. 6 – 21.
- Визгин В. П. Философия науки Гастона Башляра. Москва : Центр гуманитарных инициатив, 2013. 288 с.
- Желнова А. М. Новый рационализм Г. Башляра и способы его концептуализации в современных онтологии, антропологии и политических технологиях // Теория и практика общественного развития. 2014. № 17. С. 164–166.
- Готеро Ж.–Л. Башляр: Разрыв в непрерывности / Пер. с фр. Е. Г. Рудневой // Философские науки. 2016. № 9. С. 49–60.
- Шолухо Н. Є. Феноменологічні концепції оселі Ґастона Башляра й Еманюеля Левінаса // Актуальні проблеми філософії та соціології. 2016. № 10. С. 187–189.
- Пьерон Ж.–Ф. Грёзы Гастона Башляра / Пер с фр. А. Соколинской. Москва : Ад Маргинем, 2017. 64 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Доброносова Ю. Д. Башляр, Гастон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Башляр, Гастон (дата звернення: 14.05.2024).
Оприлюднено: 17.04.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
