Безхвості
Безхво́сті (Anura) — ряд класу земноводних.
Зміст
Історична довідка
Найдавнішим із відомих викопних представників безхвостих, що існували близько 247 млн років тому в нижньому тріасі (див. Тріасовий період і тріасова система), є троїста жаба Массінота (Triadobatrachus massinoti) з о. Мадагаскар. Незважаючи на деякі очевидні відмінності, ці викопні земноводні дуже подібні до сучасних безхвостих, особливо сплощеною формою черепа. Пращури безхвостих, зокрема базальні групи (див. Базальна група у філогенетиці), на відміну від сучасних видів, мали короткий хвіст.
Таксономія і характеристика
Найчисельніший ряд сучасних амфібій за кількістю таксонів (у його складі налічують 58 родин і 7677 видів жаб і ропух), яким властива значна морфологічна різноманітність. У фауні України є 13 видів безхвостих земноводних, серед них ропуха звичайна (Bufo bufo), ропуха зелена (Bufo viridis), жаба озерна (Pelophylax ridibundus), жаба трав’яна (Rana temporaria), жаба ставкова (Pelophylax lessonae), жаба гостроморда (Rana arvalis) та інші. Розміри безхвостих земноводних відносно невеликі — від 1,5–2,0 см [короткоголова жаба жовта (Brachycephalus ephippium), листолаз жахливий (Phyllobates terribilis), масою 1 г] до 32,6 см [жаба-голіаф (Conraua goliath), маса якої досягає 3,25 кг].
Тулуб сучасних безхвостих земноводних короткий, кремезний із нерухомою головою (шия не виражена). Очі випуклі, язик роздвоєний. Мають барабанну порожнину та барабанну перетинку. Личинки мають зябра, плавці й хвіст, який втрачають під час метаморфозу. У дорослих особин решта хвостових хребців злилися в уростиль. Кінцівки парні, п'ятипалі, задні вдвічі–втричі довші за передні, модифіковані для стрибків. Переважний спосіб пересування безхвостих — стрибання, проте різні види опанували також ходіння, біг, плавання, лазіння по деревах і планерування. Ребра відсутні.
Шкіра безхвостих земноводних гола, проникна для води і газів, містить чимало залоз, які виділяють отруйні секрети (слугують як для захисту від хижаків, так і для нападу). Забарвлення варіює від маскувального бурого, зеленуватого й сірого до найяскравіших червоних, жовтих і чорних кольорів, що зазвичай вказують на отруйність або є різновидом мімікрії під неї. Запліднення часто зовнішнє, яйця відкладають у воді або вологих місцях; водна личинкова стадія наявна в більшості видів. Безхвості відкладають ікру переважно у воді, деякі види — на суходолі. Більшість видів безхвостих земноводних мають водну, вільно плаваючу личинкову стадію — пуголовок, що розвивається з ікринок. Проте, є види, у яких ця стадія відсутня. Найчастіше пуголовки живляться субстратом або завислими у воді частинками. Пуголовки деяких видів — хижаки. Дорослі особини більшості видів є хижаками, проте є всеїдні види і травоїдні, що живляться фруктами. Самці зазвичай мають голосові зв’язки, голосовий мішок і голос. Безхвості здатні видавати широкий діапазон звукових сигналів (особливо в шлюбний період).
Поширення та екологія
Безхвості амфібії поширені від тропіків до субарктичних регіонів, за винятком полюсів і більшості океанічних островів, найвище видове різноманіття характерне для тропічних дощових лісів. Серед безхвостих є водні, рийні, наземні види — здебільшого мешканці суходолу, лише незначна частина видів живе у воді, деякі — у підземних норах, трав’яному покриві, в кущах, на деревах. Ропухи можуть підніматися вгору на висоту близько 4 500 м. Середовище проживання безхвостих на всіх стадіях розвитку включає прісні водойми. Пуголовків зазвичай можна знайти в ставках і струмках, також у калюжах, придорожніх канавах або на підстилці.
Охорона
Від середини 20 ст. ученими відмічено значне скорочення чисельності безхвостих. Щонайменше третині видів загрожує вимирання, понад 120 видів вважають вимерлими впродовж 1980–2004. Зниження чисельності безхвостих зумовлене руйнуванням їхніх оселищ, клімату змінами, забрудненням довкілля, поширенням чужорідних видів хижаків, паразитів і конкурентів. Однією з найкритичніших загроз популяціїм безхвостих вважають інфекційні хвороби.
Значення
Людина вживає безхвостих у їжу, утримує як домашніх тварин у акваріумах і тераріумах, використовує як модельні організми для лабораторних досліджень.
Література
- Cisneros-Heredia D. F., Mcdiarmid R. W. Revision of the Characters of Centrolenidae (Amphibia: Anura: Athesphatanura), with Comments on its Taxonomy and the Description of New Taxa of Glassfrogs // Zootaxa. 2007. № 1572 (1). P. 1–82.
- Решетило О. Механізми самовідновлення популяцій земноводних у високогір’ї Українських Карпат // Вісник Львівського університету. Серія: Біологічна. 2013. Вип. 62. С. 152–159.
- Condez T. H., Monteiro J. P., Haddad C. F. Comments on the Current Taxonomy of Brachycephalus (Anura: Brachycephalidae) // Zootaxa. 2017. № 4290 (2). P. 395–400.
- Некрасова О. Д., Титар В. М., Куйбіда В. В. ГІС-моделювання поширення вразливих до змін клімату земноводних та плазунів України. Київ : Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена, 2019. 204 с.
- Folly M., Luna-Dias C. Salientia Morphology // Encyclopedia of Animal Cognition and Behavior / Ed. by J. Vonk, T. Shackelford. Cham : Springer, 2019. P. 1–10. URL : https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007/978-3-319-47829-6_1306-1
- Frost D. R. Amphibian Species of the World 6.2, an Online Reference // American Museum of Natural History. 2024. URL : https://amphibiansoftheworld.amnh.org/
Автор
Покликання на цю статтю: Безхвості // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Безхвості (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
