Бекер, Борис

Бе́кер, Бори́с Франц (нім. Becker, Boris Franz; 22.11.1967, м. Ляймен, тепер земля Баден — Вюртемберг, Німеччина) — спортсмен, тенісист, олімпійський чемпіон, 6-разовий переможець турнірів Великого шолома, колишня перша ракетка світу в одиночному розряді.

Бекер, Борис (Becker, Boris Franz)
Народження	22.11.1967
Місце народження	Ляймен
Місце діяльності	Німеччина, Велика Британія
Напрями діяльності	тенісист, тренер

Життєпис

Народився в сім’ї архітектора. Батько заснував тенісний центр у м. Ляймені, де Бекер навчився грати в теніс. Середню освіту здобув у гімназії імені Гельмгольца в м. Гайдельберзі. Пройшов підготовку в державному навчальному центрі тенісного клубу «Бла-Вайс Ляймен» («Blau-Weiß Leimen 1964»), 1975–1984 його тренував Б. Бресквар (1942–2012; тепер Словенія).

Як тенісист брав участь у турнірах до 1999. Усього за кар’єру виграв 49 титулів в одиночному та 15 у парному розрядах.

Після завершення ігрової кар’єри став тенісним коментатором і медійником, співпрацював із каналами «Бі-Бі-Сі Спорт» («BBC Sport»), «Скай Спортс» («Sky Sports»), «Євроспорт» («Eurosport»).

Близько десяти років був членом економічної консультативної ради футбольного клубу «Баварія». Брав участь у професійних турнірах з покера та в різних бізнес-проєктах.

Тренував команду Німеччини на Кубку Девіса (1997–1999). Був головним тренером Н. Джоковича (2013–2016), який за цей час виграв 6 турнірів Великого шолома. Німецькою асоціацією тенісу був призначений очільником чоловічого тенісу (2017–2020).

Спортивна кар’єра

Був прийнятий до молодіжного складу Баденської тенісної асоціації (1977) і виграв німецький юніорський тенісний турнір. 1978 зарахований до молодіжної команди Німецької федерації тенісу, 1981 — до дорослої чоловічої команди.

Здобув свій перший чемпіонський титул на Міжнародному чемпіонаті Баварії (1984) у м. Мюнхені в парному розряді на ґрунтовому корті разом із В. Фібаком (нар. 1952; Польща). 1985 виграв один із найстаріших турнірів на трав’яному корті — Чемпіонат «Квінс Клаб» («Queen’s Club Championships»).

07.07.1985 у віці сімнадцяти років став першим німцем і наймолодшим гравцем, який коли-небудь вигравав чоловічий фінал Вімблдону. На той час був наймолодшим спортсменом, який переміг на турнірі Великого шолома в чоловічому одиночному розряді. Згодом виграв ще два титули на Вімблдоні (1986 та 1989). Установив також рекорд Відкритої ери за кількістю виходів у фінал в одиночному розряді на Вімблдонському турнірі: 7 разів протягом десяти років (1985–1995). Згодом це досягнення повторили П. Сампрас та Р. Федерер.

Виступав за збірну ФРН і тривалий час був лідером команди. На Кубку Девіса (1987) Бекер зіграв проти Дж. Макінроя (нар. 1959; США) один з найдовших матчів в історії тенісу (тривав 6 годин і 21 хвилину). Бекер переміг з рахунком (4–6, 15–13, 8–10, 6–2, 6–2).

Завдяки Бекеру ФРН здобула першу перемогу на Кубку Девіса (1988). У фіналі в одиночному розряді він переміг С. Едберга (нар. 1966; Швеція). Допоміг зберегти Кубок 1989. Переміг у півфіналі А. Агассі (нар. 1970, США), у фіналі — М. Віландера (нар. 1964; Швеція) та С. Едберга. Переможець в одиночному розряді: Відкритого чемпіонату США (1989); Відкритого чемпіонату Австралії (1991, 1996), Підсумкового турніру (фіналу) Асоціації тенісистів-професіоналів (1988, 1992, 1995), турніру «Париж Мастерс» (1986, 1989, 1992), Кубку Великого шолома (1996) та низки інших змагань.

28.01.1991 посів перше місце у світовому рейтингу тенісистів, тримався на ньому протягом 12 тижнів.

Узяв участь у Літніх Олімпійських іграх 1992 у м. Барселоні та здобув золоту олімпійську медаль у парному розряді, спільно з М. Штіхом (нар. 1968, Німеччина).

Характеристика гри

Гра базувалась на сильній та точній подачі, через що отримав прізвища «Бум-Бум» («Boom-Boom») і «Бомбардувальник» («Der Bomber»). Стиль гри гостроатакуючий, зі швидкими підбіганнями до сітки. Атаки часто закінчував ефектними ударами в стрибку, які стали його візитівкою. Бекера іноді називають піонером силового тенісу з його блискавичною подачею та вибуховою грою на всьому корті.

Найуспішнішими його виступами були змагання на трав’яних кортах і критих аренах із штучним покриттям. На ґрунтовому корті виступи в одиночному розряді були менш вдалими, але олімпійську медаль у парному розряді виборов саме на ґрунті.

Нагороди та визнання

Посів 18-е місце у списку «40 найвизначніших гравців тенісної ери» (1965–2005) і 13-е місце у списку «50 найвизначніших гравців Відкритої ери в тенісі» (1968–2018) журналу «Теніс» («Tennis»).

Лауреат премій «Спортсмен року в Німеччині» (1985, 1986, 1989, 1990), «Спортсмен року в Європі» (1986, 1989), німецької міжнародної медіа-премії «Бембі» (1985), Німецької телевізійної премії (1999, разом із Ш. Граф; 2018, за краще спортивне шоу як коментатор разом із М. Стахом), премії «Штайгер» (2006).

Здобув вищу спортивну нагороду Німеччини — «Срібний лавровий лист» (1985, 1992).

Уведений до Міжнародної зали тенісної слави в м. Ньюпорті (штат Род-Айленд, США, 2003) та Зали слави німецького спорту (2015).

Додатково

У червні 2017 визнаний банкрутом і мав виставити на аукціон речі та спортивні трофеї для сплати боргу. Обвинувачений у приховуванні активів та власності. У квітні 2022 засуджений у Великій Британії до 2,5 років ув’язнення (через 8 місяців достроково звільнений).

Праці

Boris Becker.The Player.Random House. 2011. 368 p.

Література

Fein P. Tennis Confidential: Today's Greatest Players, Matches, and Controversies. Washington : Brassey's, 2002. 320 p.
Thakur Pr. Tennis: All Time Career Money Leaders. Ludhiana : Pradeep Thakur & Sons, 2010. 552 p.
Dannhäuser U. Ein Tribut an Boris Becker: Die Biografie einer gefallenen Legende. München : 27amigos, 2022. 80 p.

Автор ВУЕ

М. В. Чорна

Покликання на цю статтю: Чорна М. В. Бекер, Борис // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бекер, Борис (дата звернення: 29.04.2024).