Бек, Ульріх
Бек, У́льріх (Beck, Ulrich; 15.05.1944, м. Штольп, тепер м. Слупськ, Поморське воєводство, Польща — 01.01.2015, м. Мюнхен, Німеччина) — соціолог та політичний філософ, автор концепцій «рефлексивної модернізації» і «суспільства ризику», почесний професор Університету Ювескюля (з 1996), Мадридського університету (з 2007), Університету Лозанни (з 2011), Буенос-Айреса (з 2013) та ін.
|
Бек, Ульріх (Beck, Ulrich) | |
|---|---|
| Народження | 15.05.1944 |
| Місце народження | Штольп |
| Смерть | 01.01.2015 |
| Місце смерті | Мюнхен |
| Напрями діяльності | соціолог та політичний філософ, автор концепцій «рефлексивної модернізації» і «суспільства ризику» |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї морського офіцера. Згодом родина переїхала на захід Німеччини, до м. Ганновера.
1961–1962 навчався за обміном у м. Спрінгфілді (штат Міннесота, США), де здобув середню освіту. Після служби у Військово-морському флоті 1966 вивчав право у Фрайбурзі упродовж одного семестру. З 1966 вивчав соціологію, філософію, психологію та політологію в Мюнхенському університеті. 1972 здобув ступінь доктора філософії.
1973–1979 працював асистентом в дослідницькому підрозділі Мюнхенського університету, при кафедрі фахівця з соціології праці та соціальної структури К. М. Больте.
1979 отримав кваліфікацію викладача університету з дисертаційною хабілітацією.
1979–1981 — професор кафедри соціології Вестфальського університету імені Вільгельма (м. Мюнстер), 1981–1992 — Університету ім. О. Фрідріха (м. Брамберг). Водночас з 1980 був редактором журналу «Созьяле вельт» («SozialeWelt»; «Соціальний світ»).
1989–1990 — співробітник Інституту культурології в м. Ессені.
З 1992 до своєї смерті Бек був професором соціології та директором Інституту соціології Мюнхенського університету.
Викладав як запрошений професор у Лондонській школі економіки (1997).
Був членом Виконавчої ради Німецького товариства соціології (1992–2015).
1999–2009 — речник Науково-дослідного Центру спільних досліджень рефлексивної модернізації 536 — міждисциплінарного консорціуму з чотирьох університетів у районі м. Мюнхена, що фінансується та контролюється Німецьким дослідницьким фондом.
Член опікунської ради Єврейського центру в Мюнхені та член німецького ПЕН-клубу.
Наукова діяльність
За життя був одним з найцитованіших соціологів у світі. Автор численних книг і понад 150 статей. Особливу популярність принесли йому роботи з періодизації модерної епохи та комплексного дослідження сучасної глобалізації.
Найвідоміші роботи: «Суспільство ризику. На шляху до другого модерну» (1992), «Рефлексивна модернізація. Політика, традиція та естетика в сучасному суспільному порядку» (1994), «Реінвенція Росії. Політика. Сучасність. Переосмислення сучасності у глобальному суспільному порядку» (1997), «Що таке глобалізація?» (1997), «Демократія без ворогів» (1998).
Вивчав модернізацію, екологічні питання, індивідуалізацію, глобалізацію. Досліджував зміни в умовах праці у великих глобальних капіталістичних відносинах, зменшення впливу професійних союзів та гнучкість трудового процесу, створив нову теорію, що вкорінена в концепції космополітизму.
Запропонував низку нових термінів для німецької та англомовної соціології — «суспільство ризику», «другий модерн», «рефлексивна модернізація» та «бразилянізація» тощо. На його думку, все сучасне політичне мислення походить від методологічного націоналізму політичної думки й соціології (та інших соціальних наук).
Досліджував найважливіші тенденції розвитку глобалізації. Цьому присвячена його книга «Що таке глобалізація?» (1997). З позицій соціології він показав, що перед сучасним суспільством стоять проблеми, які вимагають створення нових концепцій держави і суспільства. На його переконання, глобальний капіталізм підриває основи демократичних свобод, радикалізуючи соціальну нерівність і підриваючи принципи соціальної справедливості та безпеки.
Як громадський діяч та інтелектуал, Бек брав участь у дебатах про Європейський Союз, зміни клімату та ядерну енергетику.
Він та його міжнародна дослідницька група працювали над дослідницьким проектом «Методологічний космополітизм — в лабораторії змін клімату». Проект сприяв міжнародній науковій співпраці з різними дослідницькими центрами в Східній Азії.
Нагороди і визнання
Відзначений почесною нагородою за заслуги в області культури м. Мюнхена (1996), нагородою Німецько-британського форуму (1997).
Лауреат премії Німецького товариства соціології (2004), премії Шадара (2005), Премії Отто фон дер Габленца (2014) та ін.
Додатково
Протягом 25 років Бек працював над вирішенням такого питання: як соціально-політичні думки та дії в умовах радикальних глобальних змін (руйнування довкілля, фінансова криза, глобальне потепління, криза демократії та інституцій національних держав) переплітаються в новій сучасності. Радикалізована сучасність, для Бека, атакує власні основи. Такі інституції, як національна держава та сім’я, глобалізуються «зсередини».
Теорія рефлексивної модернізації виходить із основної ідеї про те, що у сучасну індустріальну епоху піднесення породжує по всьому світу побічні ефекти. Бек робить висновок, що створення багатств у розвинутих країнах супроводжується створенням ризиків. Концепція «суспільства ризику» була розроблена Беком та Е. Гідденсом протягом 1980-х. На думку Бека і Гідденса, традиційна індустріальна класова структура сучасного суспільства розпадається. Глобалізація створює ризики, які турбують людей усіх класів (наприклад, радіоактивність, забруднення і навіть безробіття). Заможні домогосподарства діють, щоб захистити себе від цих ризиків, але не можуть цього зробити; наприклад, від глобальних змін довкілля. Бідні страждають від них. Він зазначає, що ризики є також соціально побудованими, а деякі з них сприймаються як небезпечніші, оскільки вони частіше обговорюються в засобах масової інформації (наприклад, тероризм). Суспільство ризиків призводить до аналізу ризиків, викликаючи упередження.
Твердження Бека викликали суперечки й підігрівали дискусії між політиками, вченими й публіцистами про «другий модерн» — так він називав сучасну епоху технічних і суспільних змін, нових можливостей, які з’явилися завдяки збільшенню політичної та особистої свободи.
Праці
- Risikogesellschaft. Auf dem Weg in Eine Andere Moderne. Frankfurt a. M.: Suhrkamp, 1986. 396 p.
- Gegengifte: Die Organisierte Unverantwortlichkeit. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1988. 324 p.
- Reflexive Modernization. Politics, Tradition and Aesthetics in the Modern Social Order. Cambridge : Polity Press, 1994. 225 р.
- Was ist Globalisierung? Irrtümer des Globalismus – Antworten auf Globalisierung. Frankfurt a. M. : Suhrkamp, 1997. 267 p.
- Schöne Neue Arbeitswelt. Vision : Weltbürgergesellschaft. Frankfurt am Main : Campus, 1999. 255 p.
- Das Deutsche Europa. Berlin : Suhrkamp, 2012. 80 p.
- Англ. переклад. - Democracy Without Enemies. Cambridge : Polity Press, 1998. 200 p.
- Укр. перекл. - Влада і контрвлада у добу глобалізації. Нова світова політична економія / пер. з нім. Олександра Юдіна. 2-е видання. К.: Nika – Tsentr, 2015. 404 с.
Література
- For Analytical Potential of a Popular Sociological Time Diagnosis, Ruhr-University Bochum, Hans Magnus Enzensberger, Mediocrity and Madness. A Proposal to Goodness, Trans, Mediocrity and Madness. Collected Distractions. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1988. P. 250–276.
- Albrecht R. Differenzierung — Pluralisierung — Individualisierung: Umbruchsprozesse derbundesrepublikanischen Gesellschaft // Gewerkschaftliche Monatshefte. 1990. Vol. 41. No 8. P. 503–512.
- Hondrich K. Die Dialektik von Kollektivisierung und Individualisierung — am Beispiel der Paarbeziehungen // Aus Politik und Zeitgeschichte. 1998. No 53. P. 3–8.
- Kron T. Individualization and Sociological Theory / Leske + Budrich, Opladen 2000, pp. 219-239.
- Poferl A. Ulrich Beck's Cosmopolitan Project / A. Poferl, N. Sznaider. On the Way to Another Sociology, Nomos, Baden-Baden 2004, pp. 15-48.
- Пасісниченко В.Л. Ульріх Бек: від «суспільства ризику» до «соціології космополітизації» // Сучасне суспільство. 2013. Вип. 1. С. 68-75. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/cuc_2013_1_9
- Черних Г.А. Особливості застосування З. Бауманом та У. Беком соціологічних метафор «індивідуалізоване суспільство» та «суспільство ризику» при досліджені індивідуалізації соціальних практик // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2014. Вип. С. 36-43. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apspp_2014_3_7
- Кононов І.Ф. Ідеї Ульріха Бека в контексті сучасних методологічних пошуків у світовій соціології // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2019. Вип. 42. С. 20-34. URL: https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/14852
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Черних Г. А. Бек, Ульріх // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бек, Ульріх (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
