Бенедикт IX
Бенеди́кт ІХ [Венедикт ІХ; лат. Benedictus ІХ; світське ім’я — Теофілакт ІІІ граф Тускулумський (італ. Teofilatto ІІІ dei conti di Tuscolo); точна дата народження невідома, не раніше 1007, м. Рим, тепер Італія — бл. 1055–1056, м. Гроттаферрата, тепер Італія] — церковний діяч, Папа Римський, тричі посідав папський престол у 21.10.1032 — вересні 1044, 10.03.1045 — 01.05.1045 та 08.11.1047 — 17.07.1048.
|
Бенедикт IX (Benedictus ІХ) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Теофілакт ІІІ граф Тускулумський |
| Народження | не раніше 1007«нераніше» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1007. |
| Місце народження | Рим |
| Смерть | бл. 1055–1056 |
| Місце смерті | Гроттаферрата |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | церковне управління |
| Традиція/школа | християнство |
Походив з аристократичної родини графів Тускулумських, з лав якого вийшла низка понтифіків, племінник пап Бенедикта VIII та Івана XIX. Зійшов на престол у молодому віці (за різними джерелами, у 12, 18, 20, 25 років) завдяки могутності свого родинного клану в м. Римі.
За першого понтифікату скликав два собори, підтримував імперську політику в Північній Італії. Вів розпусний спосіб життя, зневажаючи церковні та моральні норми. Був вимушений втекти зі столиці після народного повстання (за однією версією, вигнаний обуреними римлянами, за іншою — рятувався від тимчасової перемоги клану Кресцентіїв).
Після короткого правління папи Сильвестра ІІІ (з партії Кресцентіїв) удруге поновлений на престолі (березень 1045). Невдовзі, з огляду на вороже ставлення духовенства та римлян, продав тіару і папські повноваження протопресвітеру Джованні Граціано, який став папою під іменем Григорія VІ. У підсумку в 1046 одночасно діяли три папи: Бенедикт ІХ, Григорій VI та Сильвестр ІІІ.
Пізніше знову спробував заволодіти Апостольським престолом, але край його зазіханням поклав імператор Священної Римської імперії Генріх ІІІ Чорний.
Був звинувачений у численних злочинах, зокрема у симонії, двічі відлучений від церкви (Дамасієм ІІ і Левом ІХ). Наприкінці життя прийняв чернецтво, останні роки провів у монастирі Санта-Марія-де-Гроттаферрата.
У церковній історіографії залишив по собі славу одного з найгірших пап, «ганьби для Церкви».
Література
- Poole R. L. Benedict IX and Gregory VI // Proceedings of the British Academy. 1918. Vol. 8. Р. 199–235.
- Rendina С. I Papi. Storia e segreti. Roma : Newton & Compton, 1983. 863 р.
- Wolter Н. Die Synoden im Reichsgebiet und in Reichsitalien von 916 bis 1056. Paderborn : Schöningh, 1988. 526 р.
- Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000.
- Mann H. K. The Lives of the Рopes in the Early Middle Ages : in 18 vol. London : Forgotten Books, 2018.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бенедикт IX // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенедикт IX (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
