Бенеке, Фрідріх Едуард
Бе́неке, Фрі́дріх Едуа́рд (нім. Beneke, Friedrich Eduard; 17.02.1798, м. Берлін, тепер Німеччина — бл. 01.03.1854, м. Берлін, тепер Німеччина) — психолог, філософ, педагог, провідний представник радикального психологізму.
|
Бенеке, Фрідріх Едуард (Beneke, Friedrich Eduard) | |
|---|---|
| Народження | 17.02.1798 |
| Місце народження | Берлін, Німеччина |
| Смерть | 01.03.1854 |
| Місце смерті | Берлін, Німеччина |
| Alma mater | Гумбольдтський університет Берліна |
| Місце діяльності | Геттінгенський університет імені Георга Августа |
| Напрями діяльності | психологія, філософія, викладацька діяльність |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї юриста. Під час Наполеонівських воєн брав участь як єгер-доброволець у кампанії 1815.
Навчався в університетах міст Берліна й Галле, де студіював теологію під керівництвом Ф. Шлеєрмахера та В. М. Л. де Ветте. Згодом зацікавився філософією. Особливу увагу приділяв вивченню праць А. Шопенгауера, Ф. Якобі.
1820–1822 — приват-доцент Берлінського університету (тепер Гумбольдтський університет Берліна). Попри те, що керівником кафедри філософії в університеті був Г. В. Ф. Гегель (Бенеке не поділяв його філософських поглядів), молодий вчений мав значну кількість студентів.
Антигегелівська позиція Бенеке спричинила труднощі в кар’єрі. Праця «Фізика моралі» (1822) викликала неприязнь філософів-ідеалістів. Бенеке обвинувачували в епікуреїзмі. Бенеке був позбавлений права на академічну діяльність у Берлінському університеті. Пропозиція посади в Єнському університеті (тепер Єнський університет імені Фрідріха Шиллера) була відхилена владою. Працював приват-доцентом у Геттінгенському університеті імені Георга Августа (1822–1827), займався насамперед дослідженнями в галузі психології.
Повернувся до м. Берліна 1827, отримав дозвіл читати лекції в університеті. Після смерті Г. В. Ф. Гегеля 1832 був призначений екстраординарним професором філософії Берлінського університету.
01.03.1854 учений пропав безвісти. За однією з версій: ймовірно, покінчив життя самогубством у нападі депресії. 03.06.1856 його тіло було знайдено в судновому каналі (район Берліна Шарлоттенбург).
Науковий доробок
Філософія
У перших наукових працях «Теорія пізнання відповідно до свідомості чистого розуму» та «Експериментальна теорія душі як основи всіх знань» (обидві — 1820) вчений полемізував з панівною в першій третині 19 ст. німецькою ідеалістичною філософією (зокрема з Г. В. Ф. Гегелем). Був прихильником ідей англійської психології асоціативної та вчення шотландської школи здорового глузду філософії.
Подальше дослідження теорії пізнання Бенеке вбачав у антропологічному досвіді. У праці «Кант і філософське завдання нашої епохи» (1832) вчений розглядає розвиток філософії після І. Канта як перехідний етап у пошуках нового підходу до філософії. Бенеке вважав основою наукового пізнання світу тільки «філософію досвіду» (нім. Erfahrungsphilosophie).
Психологія
Основою філософії та поступу вважав емпіричну психологію. Розглядав психологію як емпіричну й індуктивну науку, прагнучи вибудувати психологію відповідно до моделі природничих наук. Спираючись на ідеї І. Канта і Дж. Лока, Бенеке обстоював тезу про те, що індуктивна психологія може стати основою не тільки теорії пізнання, а й усіх філософських дисциплін: етики, естетики, логіки, метафізики, релігії, філософії. Слідом за Й. Ф. Гербартом критикував теорію абстрактних душевних здібностей та вважав, що психологія має досліджувати душевні явища у взаємозв’язку, виявляючи основні закономірності їхнього виникнення (утворення). Психічне життя Бенеке трактував як набір нематеріальних сил чи імпульсів, які активуються зовнішніми подразниками. Ця дія зовнішніх подразників на психічне життя є фундаментальним процесом у генезисі розуму. Психологія Бенеке є сумішшю метафізичних і емпіричних положень.
Для пояснення розвитку душевного життя використав чотири основні процеси виникнення уявлень за допомогою подразника, набуття нових здібностей, відтворення та асоціації. Запропонував поняття несвідомих образів — «слідів» (стосовно до минулих причин) і «схильностей» (стосовно до майбутніх актів). Усі здібності розуму вважав лише розвитком цих слідів попередніх психічних процесів. Частково схожі уявлення чи відчуття взаємно притягуються або мають тенденцію утворювати тісніші комбінації. У кінцевому підсумку вони виробляють відносно узгоджений набір психічних явищ в людині.
Психологія Бенеке поєднала асоціанізм (один із основних напрямів світової психологічної думки, який пояснює динаміку психічних процесів комбінацією елементарних асоціацій — уявлень, відчуттів, найпростіших почуттів) і теорію здібностей, натхненну ідеями І. Канта і Дж. Лока. При цьому піддавав критиці теорію вроджених здібностей. Образ реальності розглядав як безперервний ряд «здатностей репрезентації» — певної кількості асоціацій вражень і численних відчуттів.
Серед основних праць з психології: «Психологічні нариси» (1825–1827), «Підручник психології як природничої науки (1833), «Нова психологія» (1845), «Прагматична психологія, або теорія душі у застосуванні до життя» (1850).
Педагогіка
Педагогіку вчений розглядав лише як прикладну психологію. Цілі та завдання виховання і навчання вбачав у правильному розвитку психічних процесів. Основна педагогічна праця Бенеке — «Керівництво до виховання та навчання» (1835–1836). Висловив ідеї про можливості духовного життя дорослої людини порівняно з її дитячими проявами, про рівність чи однаковість вроджених здібностей дітей, а також відповідну можливість розвитку та збагачення цих первинних здібностей. Вважав, що «талант», «геніальність», «обдарованість» є виявом набутого завдяки впливу зовнішніх подразників на первинні здібності.
Учнями Беннеке були педагог і психолог Й. Г. Дресслер (1799–1867; тепер Німеччина), педагог Ф. Діттес (1829; тепер Німеччина — 1896; тепер Австрія) та інші. У російській педагогічній науці на судження Бенеке спирався К. Ушинський у своїй головній праці «Людина як предмет виховання» (т. 1–2; 1868–1869).
Праці
- Erfahrungsseelenlehre als Grundlage alles Wissens in ihren Hauptzügen. Berlin : Mittler, 1820. 172 p.
- Erkenntnislehre nach dem Bewusstsein der reinen Vernunft in ihren Grundzuegen. Jena : Frommann, 1820. 215 p.
- Neue Grundlegung zur Metaphysik. Вerlin : E. S. Mittler, 1822. 33 p.
- Psychologische Skizzen : in 2 bd. Göttingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 1825–1827.
- Kant und die Philosophische Aufgabe unserer Zeit. Eine Jubeldenkschrift auf die Kritik der reinen Vernunft. Вerlin : E. S. Mittler, 1832. 104 p.
- Die Psychologie in ihrem Verhaltnis zur Erfahrung, zur Spekulation und zum Leben dargestellt. Вerlin : E. S. Mittler, 1833. 130 p.
- Lehrbuch der Psychologie als Naturwissenschaft. Вerlin : E. S. Mittler, 1833. 266 p.
- Grundlinien des natiirlichen Systems der praktischen Philosophie : in 4 bd. Вerlin : E. S. Mittler, 1837–1840.
- System der Logik als Kunstlehre des Denkens : in 2 bd. Вerlin : Dümmler, 1842.
- Pragmatische Psychologie : in 2 bd. Вerlin : E. S. Mittler, 1850.
Література
- Freuler L. Psychologie empirique et sciences de l'esprit // La Crise philosophique au XIXe siècle. Paris : Vrin, 1997. Р. 167–188.
- Dewalque А., Gyemant М. Première phase (1807–1859): Fries et Beneke // Psychologie et psychologisme. Paris : Vin, 2015. Р. 13–16.
- Die Philosophie des 19. Jahrhunderts : in 2 bd. / Hrsg. von G. Hartung. Basel : Schwabe Verlag, 2023.
Автор
Покликання на цю статтю: Киридон А. М. Бенеке, Фрідріх Едуард // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенеке, Фрідріх Едуард (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
