Ветте, Вільгельм Мартін Ліберехт де
Ве́тте, Ві́льгельм Ма́ртін Лі́берехт де (Де Ветте; нім. Wilhelm Martin Leberecht de Wette; 12.01.1780, с. Улла, тепер район Вермарер-Ланд, федеральна земля Тюрингія, Німеччина — 06.06.1849, м. Базель, Швейцарія) — протестантський богослов, біблеїст, екзегет, один із основоположників біблійної критики.
|
Ветте, Вільгельм Мартін Ліберехт де (Wilhelm Martin Leberecht de Wette) | |
|---|---|
| Народження | 12.01.1780 |
| Місце народження | Улла |
| Смерть | 06.06.1849 |
| Місце смерті | Базель |
| Місце поховання | Базель |
| Alma mater | Єнський університет Фрідріха Шиллера |
| Місце діяльності | Німеччина, Швейцарія |
| Напрями діяльності | богослов'я, філологія, біблійна критика |
Життєпис
Народився в сім’ї лютеранського пастора.
Закінчив гімназію у м. Веймарі (тепер федеральна земля Тюрингія, Німеччина). 1799 вступив на юридичний факультет Єнського університету (тепер Єнський університет Фрідріха Шиллера), але через кілька тижнів обрав філософські та богословські студії. 1805 отримав тут ступінь доктора теології, приступив до викладацької діяльності як приват-доцент, з 1807 — екстраординарний професор.
Працював професором Старого і Нового Завіту на кафедрі екзегези в Гайдельберзькому університеті (1807–1810), згодом переведений на аналогічну посаду до новозаснованого Берлінського університету (1810–1819). 1819 був звільнений (з причин листування з матір’ю студента Карла Людвіга Занда, засудженого за вбивство письменника-консерватора й консула Російської імперії А. фон Коцебу), позбавлений ліцензії на викладання та вимушений покинити Пруссію.
Деякий час мешкав у м. Веймарі, де підготував до видання епістолярій М. Лютера, писав роман, зажив успіху як проповідник.
У березні 1822 прийняв запрошення на посаду професора богословського факультету в Базельському університеті. До кінця життя викладав тут моральне і практичне богослов’я. Набув авторитету серед університетської спільноти та міської громади. Отримав швейцарське громадянство (1829), п’ять разів обирався ректором університету.
Доробок
Значущий вплив на погляди дослідника здійснили Г. Гегель, Й. Гердер, Й. Грісбах (нім. Johann Jakob Griesbach, 1745–1812), Я. Фріз (нім. Jakob Friedrich Fries, 1773–1843; обидва — Німеччина), Ф. Шлеєрмахер, Й. Гете і Ф. Шиллер та ін. Дослідники спадщини Ветте відмічають еволюцію його поглядів від раціоналістичного критицизму до ліберальної теології.
Ветте відносять до кола фундаторів біблійної історико-літературної критики та найплідніших авторів-богословів 19 ст. Розвинув історичний підхід до аналізу Святого Письма: ставився до змісту П’ятикнижжя передусім як до комплексу міфів, епосу (а не історіографічної літератури), які потребують алегорично-естетичного тлумачення. Разом з тим не вважав парадигму біблійної критики загрозою для християнської віри, навпаки, вбачав у старозавітному вченні шлях до «божественного духу християнства». Розглядав Старий Завіт як «великий прообраз», «передвіщення» Нового Завіту.
У своїй докторській дисертації, присвяченій критико-екзегетичним дискусіям навколо П'ятикнижжя (лат. «Dissertatio critico-exegetica qua Deuteronomium…»), а також «Нарисах до вступу до Старого Завіту» (нім. «Beiträge zur Einleitung in das Alte Testament», тт. 1–2, 1806–1807) аргументовано доводив гіпотезу про тотожність книги Второзаконня (Повторення закону) із «Книгою Закону», знайденою за царя Йосії у 7 ст. до н. е. (4 Цар. 22, 23), й зумисне підлаштований характер цієї знахідки. Висновки Ветте стали важливими і для датування інших книг П’ятикнижжя та Старого Завіту.
У праці «Комментарі до Псалмів» (нім. «Сommentar über die Psalmen, 1811; за життя автора кількаразово перевидана, 4-те вид. вийшло у 1846) запропонував оригінальну класифікацію псалмів (гімни, храмові, царські, плачні, моральні та ін.). При цьому спирався на засади «естетичної герменевтики» та контекст традиційної юдейської поезії. Вказував на неможливість достеменного встановлення авторства псалмів.
Розвинув ідеї філософії релігії, психології релігії, міркував про природу високих релігійних почуттів (благоговіння, натхнення тощо), особливості релігійного знання та пізнання, співвідношення знання і віри в онтологічному й антропологічному вимірах (як різні форми доступу людського розуму до чуттєво-скінченного й надприродно-вічного світів) [див. напр. «Суть християнської віри» (нім. «Das Wesen des christlichen Glaubens vom Standpunkte des Glaubens», 1846)].
Поцінований також як перекладач Біблії (1809–1811), автор підручника з біблійної археології («Lehrbuch der hebräisch-jüdischen Archäologie», 1814). Назагал є автором 52 книг, 66 статей та есеїв з різних питань старозавітної й новозавітної екзегези, біблійної археології, церковної історії, догматики, етики й морального богослов’я, історії богословської думки, а також 2 романів, п’єси, численних проповідей. Опублікував 5 томів листів Мартіна Лютера (1825–1828).
Визнання
Мармурове погруддя Ветте, виконане скульптором Ф. Шлетом (1860) для галереї портретів на пошану професорів Базельського університету, знаходиться у теперішньому Музеї природної історії м. Базеля.
На батьківщині діяча в с. Улла встановлено пам’ятну дошку (1881).
На честь Ветте найменовано вулицю і школу (1903) в м. Базелі.
Біблієзнавчі праці Ветте здійснили помітний і тривалий вплив на біблійне богослов’я, історичне дослідження Біблії, особливо книг Старого Завіту.
Праці
- Beiträge zur Einleitung in das Alte Testament : in 2 bd. Halle : Schimmelpfennig, 1806–1807.
- Lehrbuch der christlichen Dogmatik: in ihrer historischen Entwickelung dargestellt : in 2 bd. Berlin : G. Reimer, 1813–1816.
- Christliche Sittenlehre : in 3 bd. Berlin : G. Reimer, 1819–1823.
- Сommentar über die Psalmen. Heidelberg : J. C. B. Mohr, 1836. 656 р.
- Das Wesen des christlichen Glaubens vom Standpunkte des Glaubens dargestellt. Basel : Schweighäuser, 1846. 492 p.
- Lehrbuch der hebräisch-jüdischen Archäologie: nebst einem Grundrisse der hebräisch-jüdischen Geschichte. Paderborn : Salzwasser-Verlag, 2022. 464 р.
Література
- Handschin P. Wilhelm Martin Leberecht de Wette als Prediger und Schriftsteller. Basel : Helbing und Lichtenhahn, 1958. 336 p.
- Smend R. Wilhelm Martin Leberecht de Wettes Arbeit am Alten und am Neuen Testament. Basel : Helbing und Lichtenhahn, 1958. 207 р.
- Reicke В. W. M. L. de Wette's Contributions to Biblical Theology // New Testament Studies. 1983. Vol. 29. Is. 3. Р. 293–305.
- Rogerson J. W. W. M. L. de Wette, Founder of Modern Biblical Criticism. An Intellectual Biography. Sheffield : Sheffield Academic Press, 1992. 313 p.
- Mathys H.-P. Wilhelm Martin Leberecht de Wette. Ein Universaltheologe des 19. Jahrhunderts. Basel : Schwabe Ag, 2001. 153 р.
- Howard T. A. Religion and the Rise of Historicism: W. M. L. De Wette, Jacob Burckhardt, and the Theological Origins of Nineteenth-Century Historical Consciousness. Cambridge : Cambridge University Press, 2008. 250 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ветте, Вільгельм Мартін Ліберехт де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ветте, Вільгельм Мартін Ліберехт де (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
