Психологія релігії
Психоло́гія релі́гії — міждисциплінарний напрям досліджень, предметом вивчення якого є релігійність як психічний (особистісний, душевний) стан людини, його вияви та детерміновані ним емоційно-вольові, афективні, когнітивні, поведінкові явища, стани, процеси.
,_con_beata_ludovica_alberoni_di_bernini_(1671-75)_e_pala_del_baciccio_(s._anna_e_la_vergine)_05.jpg)
Зміст
Загальна характеристика
Спектр досліджень сучасної психології релігії є різноплановим:
- від з’ясування особливостей релігійної особистості (вірянина), її релігійної віри, релігійних почуттів, релігійних уявлень — до вивчення релігійних станів свідомості, які корелюються її нейрофізіологічними та нейробіологічними властивостями;
- від еволюційних особливостей релігії, її психологічних характеристик та психічних адаптивних можливостей — до явищ релігійної соціалізації та релігійної самоідентифікації;
- від осмислення релігійного досвіду — до психологічних механізмів аскетичних, молитовних, медитативних тощо практик, технологій релігійного навернення і пастирства;
- від феноменів релігійного фундаменталізму та екстремізму до ефективних форм психотерапевтичної допомоги вірянам.
Психологія релігії — міждисциплінарний проект, предметне поле якого охоплює проблеми як теоретичного, так і практичного спрямування. Започаткована в країнах Європи і Америки на порубіжжі 19-20 ст., на перетині різних соціогуманітарних наук — релігієзнавства, експериментальної психології, історії, соціології, етнографії, філософії тощо. За час формування психології релігії виникла низка дослідницьких шкіл, що спиралися на доробок Г. Холла, В. Джеймса, Е. Старбека, Д. Леуба, Е. Тайлора, Дж. Фрейзера, З. Фройда, К. Юнга, традиції пастирського богослов’я тощо. В їх межах вироблені розбіжні підходи до розуміння предмету, завдань і методів дослідження психології релігії.
Відтак психологія релігії не має чітко визначеного наукового статусу, розглядається переважно як напрям досліджень (а також проект чи «ескіз» науки); торує шлях до самоідентичності в академічному товаристві.
Серед найвпливовіших інституцій: Міжнародна асоціація психологів релігії (International Association for the Psychology of Religion, IAPR, заснована в 1914), у 2003 включила об’єднання Європейських психологів релігії (European Psychologists of Religion); Товариство наукового вивчення релігії (Society for the Scientific Study of Religion, SSSR, функціонує з 1946); Міжнародна асоціація медико-психологічних та релігійних досліджень (Association internationale d’etudes medico-psychologiques et religieuses, заснована в 1972); Товариство психології релігії і духовності (Society for the Psychology of Religion and Spirituality), з 1976 існує як Відділ 36 Американської психологічної асоціації (The American Psychological Association, Division 36); Міжнародна асоціація когнітивного релігієзнавства (International Association for the Cognitive Science of Religion, заснована в 2006).
В Україні дослідники в галузі психології релігії входять, зокрема, до Національної психологічної асоціації, Української асоціації релігієзнавців.
Авторитетні міжнародні наукових журналів, в яких публікуються дослідження з психології релігії: «Міжнародний журнал психології релігії» («International Journal for the Psychology of Religion»), «Архів психології релігії» («Archive for the Psychology of Religion»), «Психологія релігії і духовності» («Psychology of Religion and Spirituality»), «Журнал з наукових студій релігії» («The Journal for the Scientific Study of Religion»), «Пастирська психологія» («Pastoral Psychology»), «Журнал когнітивного релігієзнавства» («Journal for the Cognitive Science of Religion») та ін.
Історична довідка
Концептуалізація психології релігії
У сучасному релігієзнавстві співіснують два погляди на проблему започаткування психології релігії. За одним із них, засновником психології релігії є протестантський богослов і філософ Ф. Шляєрмахер. Однак переважна більшість дослідників пов’язують концептуалізацію психології релігії з ім’ям філософа, психолога й релігієзнавця В. Джеймса. Мислитель вибудовував засади психології релігії, спираючись на авторитетний доробок І. Канта, Г. Гегеля, Т. Флурнуа, Р. Емерсона та ін., а також ідеї ранньої американської філософії — І. Мезера, К. Мезера, С. Джонсона, Дж. Едвардса тощо. Широкий резонанс серед наукового загалу викликала книга «Різноманіття релігійного досвіду» («The Varieties of Religious Experience: A Study in Human Nature»; 1902), в якій В. Джеймс зумів поєднати філософську та психологічну проблематику.
Для мислителя прагматизм — це передусім метод, покликаний замирювати суперечки, що точилися між релігією й наукою, і водночас нове філософське вчення, що прагнуло змінити візію цінностей людського життя. У працях В. Джеймса відчутно вплив тієї філософської традиції, що визначає смисл філософування через діяльність суб'єкта й особистісне сприйняття світу. Він залучив у коло своїх досліджень великий масив різноманітних свідчень і фактів, новітні досягнення тогочасної науки, а також життєписи представників різних релігій; прагнув поєднати теоретичні розмисли з корпусом «людських документів». В. Джеймс постійно підкреслював різноманітність релігійного досвіду, не надаючи жодному з його різновидів ортодоксального статусу; звертався до різних релігій, де знаходив яскраві постаті, життя яких — своєрідна демонстрація їхніх релігійних переживань.
В. Джеймса цікавили ті першоджерела досвіду, які безпосередньо фіксують релігійне переживання. Такий досвід знаходив у людей, для котрих релігія — не життєва звичка, а радше — афективний душевний стан. Ці люди — «релігійні генії», чий емоційний бік життя набуває рис екзальтованості, постійного внутрішнього напруження, одержимості. Вважав, що релігія як особистісне переживання розкриває неперевершені зразки душевного стану людини. Емоційний запал ідеї спадає лише тоді, коли вона виплескується назовні, втілюється в життя і знаходить застосування в дії.
Місце в системі знань: основні підходи
Різноманітні спроби осмислити специфіку психології релігії унаочнили принаймні чотири підходи до її дисциплінарного статусу:
1) психологічний, відповідно до якого психологія релігії є передусім галуззю загальної психології. В його межах визначення предмета психології релігії — дуже неоднорідне, поле її досліджень окреслено надзвичайно широким — від обґрунтування теорії релігійного інстинкту (Дж. Коу, Й. Пастушко тощо) до розуміння релігії як глибинного шару людської психіки (В. Джеймс, С. Гроф, К. Юнг та ін);
2) соціально-психологічний, що виник у відповідь на інтенсивний розвиток соціології та соціальної психології (Г. Зіммель, Е. Дюркгейм та ін.). Предметний діапазон даного напряму також неоднорідний; у дослідженні психології вірянина превалюють або соціологічні, або психологічні аспекти;
3) богословський, що став наслідком процесу теологізації психолого-релігійних розвідок в європейських країнах після Другої світової війни. Саме існування релігійних вірувань пояснюється як результат впливу «святого», «Абсолюту», «трансцендентного» на людську психіку, зустрічі людини з Богом (Г. Кжистечко, Ю. Макселон);
4) релігієзнавчий, що розглядає психологію релігії як міждисциплінарну галузь релігієзнавства.
Академічне релігієзнавство дотримується світоглядного нейтралітету щодо релігії, неупереджено ставиться до представників різних релігій і конфесій, торує шляхи до нової парадигми розуміння релігії.
Психологія релігії як релігієзнавча дисципліна відкрита до осмислення і синтезу надбань, які були напрацьовані в межах філософії, психології, соціології, богослов'я тощо, конституює широкий теоретико-методологічний дискурс, не обмежений світоглядними, конфесійними орієнтаціями. Пов’язана з цілим комплексом релігієзнавчих дисциплін — філософією релігії, соціологією релігії, феноменологією релігії, історією релігії тощо.
Література
- Психологія. З викладом основ психології релігії / За ред. о. Юзефа Макселона; пер. з пол. Т. Чорновіл. Львів : Свічадо, 1998. 320 с.
- Психология религиозности и мистицизма. Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок. Минск : Харвест ; Москва : АСТ, 2001. 544 с.
- Бельзен Я. Будущее психологии религии // Религиоведческие исследования. 2012. № 7–8. С. 9–18.
- Предко О. І. Психологія релігії. 4-те вид., допов. Київ : Київський університет, 2014. 479 с.
- Предко О. І. Формування ідей психології релігії в Університеті св. Володимира // Софія. 2015. № 1 (3). С. 17–21.
- Психология религии: между теорией и эмпирикой / Ред.-сост.: К. М. Антонов, Т. В. Малевич, Т. В. Фолиева. Москва : Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет, 2015. 188 с.
- Современная западная психология религии / Ред.-сост. Т. В. Малевич; под ред. К. М. Антонова, К. А. Колкуновой. Москва : Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет, 2017. 704 с.
- James W. The Varieties of Religious Experience: A Study in Human Nature. Mineola : Dover Publications, 2018. 534 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Предко О. І. Психологія релігії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Психологія релігії (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
