Бенжеллун, Тахар
Бенжеллу́н, Таха́р (Бен Желлун, Бенджеллун; фр. Ben Jelloun, Tahar; 01.12.1944, м. Фес, Марокко) — письменник, член Академії Гонкурів (з 2008), почесний доктор Лувенського університету (з 1993), Монреальського університету (з 2008). Пише французькою мовою.
|
Бенжеллун, Тахар (Ben Jelloun, Tahar) | |
|---|---|
| Народження | 01.12.1944 |
| Місце народження | Фес |
| Alma mater | Університет Рабата |
| Напрями діяльності | письменник |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Лауреат Гонкурівської премії (1987), Великої літературної премії Магриба і літературної премії «Медітерране» (обидві — 1994), Дублінської літературної премії (2004), премії Улліс (2005), міжнародної літературної премії Аргана (2010), премії миру Е. М. Ремарка (2011).
Нагороджений орденом Почесного легіону: кавалер (1988), офіцер (2007). Командор Ордена літератури і мистецтв (1995), ордена Заслуг (2012), обидва — Франція. На честь письменника 1997 названо астероїд. |
| Почесні звання | почесний доктор Лувенського університету (з 1993), Монреальського університету (з 2008) |
Життєпис
Закінчив Університет м. Рабата, де студіював філософію та літературу. Вивчав соціологію в Паризькому університеті (Нантер, 1971–1972), соціальну психологію — в Школі вищих студій (Париж, 1972–1975), де 1975 захистив докторську дисертацію.
Живе у м. Парижі.
Член вищої ради французької мови (з 1989), посол доброї волі ООН.
Творчість
Бенжеллун — спадкоємець двох культур — арабської та французької. Перші вірші написав 1965 під враженням придушення народної маніфестації у м. Касабланці. Творчість Бенжеллуна позначена впливом поезії Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, В. Маяковського, Н. Хікмета, філософії Ф. Ніцше і творів кінематографістів Л. Бюнюеля, Ф. Філліні. У 1966–1970 Бенжеллун був одним із засновників авангардистського літературного руху, що сформувався навколо літературного журналу «Суффль» («Souffles»; «Віяння»).
Автор збірок віршів і поетичної прози «Люди під саваном мовчання» («Hommes sous linceul de silence»; 1971), «Шрами сонця» («Les Cicatrices du soleil»; 1972), «Мигдальні дерева померли від ран» («Les amandiers sont morts de leurs blessures»; 1976), «Без відома пам’яті» («À l’insu du souvenir»; 1980), «Підняття праху» («La Remontée des cendres»; 1991), в яких нагадує про рани людини, відірваної від рідкої землі, тріщини пам’яті тощо.
Серед творів письменника — нарис «Найглибша самотність» («La Plus Haute des solitudes»; 1977), автобіографічні романи «Харруда» («Harrouda»; 1973) і «Публічний письменник» («L’Écrivain public»; 1983), роман-поема відчаю «Одиночне ув’язнення» («La Réclusion solitaire»; 1976). Роман «Моха — безумець, Моха — мудрець» («Moha le fou, Moha le sage»; 1978) зображує несправедливість марокканського суспільства (злидні трущоб, корумпованість посадовців тощо). Роман «Молитва відсутнього» («La Prière de l’absent»; 1981) змальовує уявну мандрівку країною. У романі «Французька гостинність» («Hospitalité française»; 1984) Бенжеллун викриває расизм. У романах «Дитя пісків» («L’Enfant de sable»; 1985) і «Священна ніч» («La Nuit sacrée»; 1987, Гонкурівська премія) звертається до пошуків ідентичності, відтворює прекрасний і трагічний образ мусульманської жінки. Написав також романи «Розшматована людина» («L’Homme rompu»; 1994), «Перше кохання завжди останнє» («Le premier amour est toujours le dernier»), «Рашид, дитя телебачення» («Rachid, l’enfant de la télé»), обидва — 1995, «Ніч помилок» («La nuit de l’erreur»; 1997), «Ця сліпуча відсутність світла» («Cette aveuglante absence de lumière»; 2001), «Безсоння» («L’Insomnie»; 2019).
Автор книжок педагогічного характеру для дітей та юнацтва: «Расизм, розтлумачений моїй доньці» («Le Racisme expliqué à ma fille»; 1998), «Іслам, розтлумачений дітям» («L’Islam expliqué aux enfants»; 2002) і «Тероризм, розтлумачений нашим дітям» («Le Terrorisme expliqué à nos enfants»; 2016 ) та ін. Дослідники називають твори Бенжеллуна «прозою на межі поезії», яка вбирає в себе риси «вічності та повсякденності».
Бенжеллун — франкофонний письменник, якого найбільше перекладають у світі. Зокрема, романи «Дитя пісків» і «Священна ніч» перекладені 43 мовами. Українською мовою окремі твори Бенжеллуна переклала Є. Кононенко.
Нагороди та визнання
Лауреат Гонкурівської премії (1987), Великої літературної премії Магриба і літературної премії «Медітерране» (обидві — 1994), Дублінської літературної премії (2004), премії Улліс (2005), міжнародної літературної премії Аргана (2010), премії миру Е. М. Ремарка (2011).
Нагороджений орденом Почесного легіону: кавалер (1988), офіцер (2007). Командор Ордена літератури і мистецтв (1995), ордена Заслуг (2012), обидва — Франція.
На честь письменника 1997 названо астероїд.
Твори
- Poesie compléte. 1966–1995. Paris : Seuil, 1995. 573 p.
- La Nuit sacrée. Paris : Seuil, 1987. 188 p.
- Р о с. п е р е к л. – [Вірші] // Страницы африканской поэзии. Москва : Наука, 1980. 167 с.
- Священная ночь. Москва : Восточная литература, 1999. 166 с.
- У к р. п е р е к л. — Спалах. Заворушення в арабських країнах. Київ : Грані-Т, 2012. 112 с.
Література
- Прожогина С. В. Тахарій Бенджеллун, или «Верность грядущим веснам» // Магриб: Франкоязычные писатели 60–70-х годов. Москва : Наука, 1980. 272 с.
- Гонкурівська премія–87 // Всесвіт. 1988. № 7. С. 184–185.
- Gontard M. Le moi étrange. Litterature marocaine de langue française. Paris : L'Harmattan, 1993. 220 p.
- Ренар П. Франкомовний роман Магрибу // Алхімія слова живого. Французький роман 1945–2000. Київ : Промінь, 2005. С. 345–355.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бенжеллун, Тахар // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенжеллун, Тахар (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
