Берков, Павло Наумович
Бе́рков, Павло́ Нау́мович (14.12.1896, м. Аккерман, тепер м. Білгород-Дністровський Одеської області, Україна — 09.08.1969, м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, Росія) — літературознавець, книгознавець, джерелознавець, бібліограф, дослідник історії книги, доктор філологічних наук (з 1936), професор (з 1938), член-кореспондент Академії наук СРСР (з 1960), іноземний член Академії наук Німецької Демократичної Республіки (з 1967).
|
Берков, Павло Наумович | |
|---|---|
| Народження | 14.12.1896 |
| Місце народження | Білгород-Дністровський |
| Смерть | 09.08.1969 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
| Місце діяльності | Санкт-Петербурзький державний університет, Міжнародний комітет славістів |
| Напрями діяльності | журналістика, бібліографія, книгознавство, джерелознавство |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Медалі | За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. (1945), За розвиток суспільних наук (1968) |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї дантиста. 1909–1914 навчався в Аккерманській гімназії (відрахований у 7 класі за «антипатріотичні настрої»). 1917 екстерном склав іспит на атестат зрілості.
1917–1920 здобував освіту на історико-філологічному факультеті Новоросійського університету (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова). 1923 закінчив філософський факультет Віденського університету. У м. Відні вступив до Австрійської комуністичної партії й подав клопотання про здобуття радянського громадянства.
Після переїзду до СРСР 1923–1928 завідував 48-ю радянською трудовою школою, де також викладав російську літературу. З 1925 — аспірант Ленінградського педагогічного інституту імені О. І. Герцена (тепер Російський державний педагогічний університет імені О. І. Герцена) і співробітник Науково-дослідного інституту порівняльної історії літератури та мов Заходу і Сходу (реорганізовано 1930, ліквідовано 1933), де досліджував літературу 18 ст. 1929 захистив кандидатську дисертацію. 1929–1933 викладав історію книги на Вищих курсах бібліотекознавства при Державній публічній бібліотеці імені М. Салтикова-Щедріна (тепер Російська національна бібліотека).
1931–1936 очолював відділ книги в новоствореному Інституті книги, документа й писемності АН СРСР у м. Ленінграді (1936 заклад ліквідовано). 1933–1969 — науковий співробітник Інституту російської літератури (Пушкінський дім), входив до групи з вивчення літератури 18 ст. (1934–1941) під керівництвом літературознавця, професора О. Орлова (1871–1947; тепер Росія).
Від 1934 — доцент, 1938 — професор кафедри російської літератури філологічного факультету Ленінградського університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). 1935–1936 працював старшим науковим співробітником сектору допоміжних дисциплін Історико-археографічного інституту (ліквідовано 1936), а 1938–1941 — старшим науковим співробітником Інституту мови та мислення АН СРСР (тепер Інститут лінгвістичних досліджень РАН).
17.06.1938 репресований за сфальсифікованим звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини. Звільнено 15.08.1939 через недостатність доказів.
Під час Другої світової війни перебував на евакуації в Киргизькій РСР (тепер Киргизстан). 1941–1944 завідував кафедрою російської й загальної літератури, працював професором Киргизького державного педагогічного інституту імені М. В. Фрунзе (тепер Киргизький національний університет імені Жусупа Баласаґина), старшим науковим співробітником Киргизької філії Академії наук СРСР (1944, тепер НАН Киргизької Республіки).
1944 повернувся до викладання в Ленінградському університеті. За сумісництвом працював в Інституті російської літератури (Пушкінський дім) старшим науковим співробітником, а згодом ученим секретарем. 1955 відновив і очолив діяльність Групи з вивчення російської літератури 18 ст. 1958–1963 головував в Інформаційно-бібліографічній комісії при Міжнародному комітеті славістів.
Похований на Комаровському селищному кладовищі (поблизу м. Ленінграда).
Науковий доробок
Автор понад 700 робіт, присвячених історії російської літератури 18 ст., творчості російських письменників 19 ст., історії журналістики, бібліографії, книгознавству і джерелознавству.
Нагороди та визнання
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945).
Медаль Чехословацької академії наук «За розвиток суспільних наук» (1968).
Додатково
Під час слідства його утримували в Слідчому ізоляторі № 1 (так звана в’язниця «Хрести») та у внутрішній в’язниці Управління державної безпеки при Управлінні НКВС Ленінградської області.
Праці
- История русской журналистики XVIII века. Москва; Ленинград : Академия наук СССР, 1952. 590 с.
- Введение в технику литературоведческого исследования: Источниковедение. Библиография. Разыскание. Ленинград : Учпедгиз, 1955. 154 с.
- Библиографическая эвристика (К теории и методике библиографических разысканий). Москва : Всесоюзная книжная палата, 1960. 175 с.
- Введение в изучение истории русской литературы XVIII века. Ленинград : Ленинградский университет, 1964. 262 с.
- О людях и книгах. Москва : Книга, 1965. 144 с.
- История советского библиофильства (1917–1967). Москва : Книга, 1983. 256 с.
Література
- Лихачев Д. С., Серман И. З. Павел Наумович Берков // Русская литература. 1969. № 3. С. 241–244.
- Лихачев Д. С. П. Н. Берков — ученый, книголюб, человек // Берков П. Н. История советского библиофильства (1917–1967). Москва : Книга, 1983. С. 3–21.
- Воспоминания о Павле Наумовиче Беркове (1896–1969): из истории российской науки / Отв. ред. Н. Д. Кочеткова, Е. Д. Кукушкина. Москва : Наука, 2005. 179 с.
- Филологический факультет Санкт-Петербургского государственного университета / Сост. И .С. Лутовинова. 4-е изд., юбилейное. Санкт-Петербург : Филологический факультет Санкт-Петербургского государственного университета, 2008. 700 с.
- Черниш Н. Берков Павло Наумович (1896–1969) // Основи бібліології. Львів : Українська академія друкарства, 2008. С. 131–132.
- Єрич Т. Бессарабська плеяда представників філологічної науки (ХІХ–ХХ ст.) // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. 2021. № 46. C. 77–85.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Берков, Павло Наумович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берков, Павло Наумович (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
