Бернар, Трістан
Берна́р, Тріста́н [ фр. Bernard, Tristan; справжні прізвище та ім’я — Бернар, Поль (Bernard, Paul); 07.09.1866, м. Безансон, тепер регіон Бургундія — Франш-Конте, Франція — 07.12.1947, м. Париж, Франція] — письменник, драматург, журналіст. Писав французькою мовою.
|
Бернар, Трістан (Bernard, Paul) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Поль |
| Справжнє прізвище | Бернар |
| Народження | 07.09.1866 |
| Місце народження | Безансон |
| Смерть | 07.12.1947 |
| Місце смерті | Париж |
| Alma mater | Паризький університет |
| Напрями діяльності | література |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї архітектора. Навчався у м. Парижі у ліцеї Кондорсе, згодом на факультеті права Паризького університету. Служив у загоні драгунів. Працював адвокатом у м. Парижі, директором алюмінієвого заводу у м. Крелі (тепер регіон О-де-Франс), 1895 — директором велодрому у м. Нейї-сюр-Сен (тепер регіон Іль-де-Франс). Водночас із 1891 співпрацював у газеті «Ан Деор» («L’En Dehors»). Редагував газети «Шассер де шевелюр» («Chasseur de Chevelure»; з 1892) і «Журналь де велосіпедіст» («Le Journal des vélocipédistes»; з 1895).
1904 працював газеті «Юманіте» («L’Humanité»). З 1917 публікувався у сатиричному тижневику «Канар аншене» («Le Canard enchaîné»). Був директором «Театру Трістана Бернара» в м. Парижі (1930–1932). Під час Другої світової війни був заарештований та відправлений до концтабору Дрансі (вересень — жовтень 1943). Звільнений завдяки втручанню драматурга С. Гітрі та актриси Арлетті.
Творчість
Почав публікуватися 1891 у журналі «Ревю бланш» («La Revue blanche»), де був надрукований його перший роман «Записки статечної молодої людини» («Les mémoires d’un jeune homme rangé»; 1899). Писав п’єси для театру: «Нікельовані ноги» («Les pieds nickelés»; 1895), «Тягар свободи» («Le Fardeau de la liberté»; 1897), «Сільвері, або Голландські фонди» («Silvérie, ou les Fonds hollandais»; 1898, у співавторстві з А. Алле), «Октав» («Octave»), «Розмовна англійська» («L’Anglais tel qu’on le parle»), обидві — 1899, «Справа Матьє» («L’Affaire Mathieu»; 1900), «Пан Кодома» («Monsieur Codomat»; 1909), «Маленька кав’ярня» («Le Petit сafé»; 1911), «My love.. Моє кохання» («My Love... Mon amour»; 1922), «Обійми мене» («Embrassez-moi»; 1924), «Школа шарлатанів» («L’École des charlatans»; 1930), «Партія в брідж» («La Partie de bridge»; 1931) та інші.
Драматичні твори Бернара вирізняються комічністю ситуацій, контрастом між очікуваною поведінкою персонажа і тією, до якої його змушують реальні обставини: перекладач в готелі, який не знає жодної іноземної мови («Розмовна англійська»); офіціант у кав’ярні, якому спадщина дозволяє поза роботою жити як мільйонер («Маленька кав’ярня») тощо. Його легкі комедії були популярними, мали успіх у глядачів. Їх ставили паризькі театри «Атеней», «Пале-Руаяль», Театр Антуана та інші. У п’єсі «Жанна Доре» («Jeanne Doré»; 1913) грала С. Бернар. За низкою п’єс були зняті кінофільми.
Автор романів: «Мирний чоловік» («Un mari pacifique»; 1901), «Державні таємниці» («Secrets d’État»; 1908), «Нікола Бержер, радощі та розчарування юного боксера» («Nicolas Bergère, joies et déconvenues d’un jeune boxeur»; 1910), «Блудний син із Везіне» («L’Enfant prodigue du Vésinet»; 1921), «Міська феєрія» («Féerie bourgeoise»; 1924) та інших, збірок оповідань: «Оповідання з Пантрюша та з інших міст» («Contes de Pantruche et d’ailleurs»; 1897), «Коханці та крадії» («Amants et Voleurs»; 1905), «Автори, актори, глядачі» («Auteurs, Acteurs, Spectateurs»; 1909), позначених своєрідним гумором. Бернар відомий як автор каламбурів, влучних фраз, дотепних висловів, які увійшли до золотого фонду афоризмів.
Бернар і Україна
Окремі твори Бернара українською мовою переклали М. Рудницький (О. Ордан), В. Самійленко, Я. Мандюкова. Ще за життя письменника його п’єси ставилися в українських театрах. Зокрема, у Львівському русинському національному театрі 1912–1913 йшла комедія «Маленька кав’ярня» під зміненою назвою «Нова кав’ярня». Музикознавець І. Левицький (1875–1938; тепер Україна) зазначав, що п’єса написана з гумором, багата на комічні типи та ситуації. У п’єсі грали актори Й. Стадник, К. Рубчакова.
Нагороди та визнання
Лауреат Премії Туарак Французької академії (1926) за кращу комедію, зіграну в театрі «Комеді Франсез», — «Школа п’ятдесятирічних» («L’École des quinquagénaires»).
Нагороджений орденом Почесного легіону: кавалер (з 1903), офіцер (з 1913), командор (з 1928), великий офіцер (з 1939).
На честь Бернара названо площу у м. Парижі (1953), на площі встановлено бюст письменника (скульптор Ж. Ебер-Коффен).
Іменем Бернара названо театр у м. Парижі (з 1973).
Цитати
«Мені більше подобається бути серед письменників, про яких запитують, чому вони не в Академії, ніж серед тих, про яких запитують, чому вони там». «J’aime mieux être de ces écrivains dont on se demande pourquoi ils ne sont pas de L’Académie, qu’un de ceux dont on se demande pourquoi ils en sont».
(Т. Бернар. Цит. за електронним джерелом Tristan Bernard // Le Figaro. URL: http://evene.lefigaro.fr/citation/aime-mieux-etre-ecrivains-demande-pourquoi-academie-demande-pou-64252.php).
«Людина не створена для того, щоб працювати, і доказ — вона втомлюється». «L’homme nest pas fait pour travailler, et la preuve c’est que cela le fatigue».
(Т. Бернар. Цит. за електронним джерелом Citation de Tristan Bernard // Esplik. URL: https://www.modele-lettre-gratuit.com/auteurs/tristan-bernard/citations/homme-travailler-preuve-fatigue-8931.html)
Твори
- Théâtre : en 8 t. Paris : Calmann-Lévy, 1908–1939.
- Р о с. п е р е к л. — Любовное письмо. Свидетельства. Маленькая железная фея. … Санкт-Петербург : М. Г. Корнфельд, 1912. 60 с.
- У к р. п е р е к л. — Пригода 7 квітня. Київ : Криниця, 1917. 31 с.
- Одинокий вломник на селі. Львів : Русалка, 1923. 16 с.
- Примхи долі. Львів : Русалка, 1924. 16 с.
- Посвідки: // Нова хата. 1926. Ч. 10. С. 6–7.
- Саломон мудрий // Вістник. 1935. Т. 3. Кн. 9. С. 645–650.
Література
- Carat J. Le theatre de Tristan Bernard // Peru. 1948. № 39. P. 20–25.
- Bernard J.-J. Mon père Tristan Bernard. Paris : Albin Michel, 1955. 265 p.
- Merlin O. Tristan Bernard, ou Le temps de vivre. Paris : Calmann-Lévy, 1989. 316 p.
- Beaumarchais J. P. Bernard Tristan. // Beaumarchais J., Couty D., Rey A. Dictionnaire des ecrivaines de langue française. Paris : Larousse, 2001. 1056 p.
- Українська сцена у полікультурному просторі Австро-Угорщини (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.). Хрестоматія. За матеріалами австрійської німецькомовної преси / Пер. з нім. В. Кам’янця. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2017. 174 с.
Автор ВУЕ
Оприлюднено: 23.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
