Афоризм
Афори́зм (грец. ἀφορισμός — визначення, вислів) — короткий влучний вислів, що передає узагальнену закінчену думку повчального або пізнавального змісту в лаконічній увиразненій формі.
Особливість афоризму полягає в тому, що це гранично стисле і водночас вичерпне визначення предмета чи ситуації, яке конденсує набутий досвід суспільного життя, реальності, що оточує людину. Афоризми здебільшого впливають на свідомість оригінальністю формулювання думки в своєрідній, несподіваній, часом парадоксальній формі (наприклад: «Я знаю, що я нічого не знаю». — приписано Сократу).
За характером вираження основної думки афоризми поділяють на три групи:
- афоризми-закономірності («Вища законність — це вище беззаконня» — Цицерон);
- афоризми-поради («Борітеся — поборете». — Т. Шевченко);
- афоризми-передбачення («Ще й посієш, те й пожнеш»; «Хто взяв меч, від меча і загине»).
За походженням афоризми поділяють на народнорозмовні (до цього виду належать короткі народні узагальнювальні висловлювання, зокрема приказки й прислів’я) та літературно-книжні (сюди входять лише авторські висловлювання, зокрема крилаті слова). Це можуть бути як вирази, що виникли в контекстах неафористичного характеру, від якого вони відірвалися, перетворившись у самостійні одиниці («Лиш боротись — значить жить!» — І. Франко), так і вирази, що виникли самостійно як різновид специфічного літературного жанру — афористики («Думки та афоризми Козьми Пруткова», «Роздуми, або Висловлювання і моральні максими» Ф. де Ларошфуко).
Афоризми розвинулися у стародавніх греків з наукових суджень (перші зразки — «Афоризми» Гіппократа). Особливої популярності набули в епоху Відродження. У давньоруській літературі багаті на афоризми «Слово о полку Ігоревім», «Моління Даниїла Заточника». Афоризмами стали чимало висловів із творів українських письменників: І. Котляревського, Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, М. Рильського та інших. Українська літературна мова збагачується не лише самобутніми, а й запозиченими афоризмами.
Література
- Успенский Л. Коротко об афоризмах // Афоризмы. Ленинград : Лениздат, 1964. 214 с.
- Гаврин С. Г. Афористическая фразеология как лингвистическая категория // Ученые записки Пермского пединститута. 1971. Т. 87. С. 3–24.
- Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. Афоризми. Літературні цитати. Образні вислови. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Вища школа, 1975. 334 с.
- Федоренко Н. Т. Меткость слова. Москва : Современник, 1975. 255 с.
- Цимбалюк Ю. В., Краковецька Г. О. Крилаті латинські вислови. Київ : Вища школа, 1976. 191 с.
- Корж Н. Г., Луцька В. Й. Із скарбниці античної мудрості. Київ : Вища школа, 1988. 306 с.
- Лисенко Н. О. Аналіз засобів будови сучасних афоризмів // Англістика та американістика. 2014. Вип. 11. С. 18–21.
- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів XI — поч. XIX ст. / Упоряд. В. Шевчук. Київ : Кліо, 2019. 438 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гнатюк І. С. Афоризм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афоризм (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
