Берн-Джонс, Едвард Колі
Берн-Джо́нс, Е́двард Ко́лі (англ. Burne-Jones, Edward Coley; 28.08.1833, м. Бірмінгем, графство Західний Мідлендс, Велика Британія — 17.06.1898, м. Лондон, Велика Британія) — художник, дизайнер, представник прерафаелітів, член Королівської академії мистецтв (1885–1893), баронет (з 1894).
|
Берн-Джонс, Едвард Колі (Edward Coley Burne-Jones) | |
|---|---|
| Народження | 28.08.1833 |
| Місце народження | Бірмінгем |
| Смерть | 17.06.1898 |
| Місце смерті | Лондон |
| Напрями діяльності | мистецтво образотворче |
| Традиція/школа | прерафаеліти, символізм |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї ремісника.
Навчався в Школі короля Едуарда VI (1844) та Бірмінгемській школі мистецтв (1848–1852). Від 1853 вивчав теологію в Екстерському коледжі Оксфордського університету (мав отримати сан священника). Полишив навчання через захоплення мистецтвом. Познайомився з В. Моррісом. Вони зацікавились творчістю прерафаелітів, створили товариство (братство).
З 1856 навчався у художника й поета Д. Г. Россеті (1828–1882; Велика Британія), який став його наставником.
Співпрацював із фірмою декоративного мистецтва «Морріс, Маршалл, Фолкнер і Ко» («Morris, Marshall, Faulkener & Co»; відкрита 1861 В. Моррісом) як дизайнер (керамічної плитки, ювелірних виробів, гобеленів, мозаїки). Позитивну репутацію для компанії сформували виконані на замовлення у 1860-х вітражі та панелі Берн-Джонса для палацу Сент-Джеймс та Музею Південного Кенсінгтона (тепер Вікторії і Альберта музей).
Від 1860-х почав продаж власних картин.
Член Товариства художників-акварелістів (1864–1870; тепер Королівське товариство акварелі).
У травні 1877 в галереї Гросвенор виставив власні картини. Полотно «Зачарований Мерлін» принесло визнання творчості художнику.
Обраний членом Гільдії працівників мистецтва (з 1891).
В останні роки життя тяжко хворів.
Панахида відбулась у Вестмінстерському абатстві. Похований на подвір’ї церкви святої Маргарити (с. Роттінгдін, тепер у межах м. Брайтон і Гоув, графство Східний Сассекс).
Творчість
Живопис і графіка
Захоплювався малюнком тушшю та акварельною технікою. Роботи вирізнялись деталізацією.
Рання творчість позначена впливом Д. Г. Россетті (акварелі з зображенням Сидонії фон Борк та Клари фон Борк, обидві — 1860). Акварель «Милосердний лицар» (1863) найповніше демонструє власний художний стиль.
Співпрацював із книжковою друкарнею «Келмскотт-пресс» («Kelmscott Press»; 1891–1898), оформив ілюстрації до книг «Сім’я фей» А. Макларена (1857), «Рубаят Омара Хайяма» В. Морріса (1872), «Твори» Дж. Чосера (1896) тощо.
У мистецькому доробку Берн-Джонса: картини олією на полотні «Пан і Психея» (1872–1874), «Король Кофетуа і жебрачка» (1884), «Останній сон Артура в Авалоні» (1898); картини аквареллю та гуашшю «Любов серед руїн» (1873), «Віфліємська зірка» (1890); картина олією на панелі «Золоті сходи» (1880), серія з 38 круглих акварелей «Книга квітів» (1882–1898) тощо.
Найбільша колекція робіт Берн-Джонса зберігається в Бірмінгемському художньому музеї.
Творчість Берн-Джонса вплинула на французьких художників-символістів та Бірмінгемську групу художників (кінець 19 — початок 20 ст.).
Декоративне мистецтво і театр
За дизайном художника створено вітражі для різних будівель: собору Крайнст-Черч (м. Оксфорд), Собору святого Філіпа (м. Бірмінгем), церкви святого Мартіна на арені для кориди (м. Бірмінгем), церкви Святої Трійці (м. Лондон), церкви Святої Трійці (м. Фром, графство Сомерсет) та ін.
У 1890-х створив малюнки для серії з шести гобеленів «Святий Грааль» на замовлення бізнесмена В. Н. Д’Арсі (1849–1917; Велика Британія).
Розробив декорації та костюми для поставленої у театрі «Ліцеум» п’єси «Король Артур» (1895) Дж. В. Комінса Карра (1849–1916), який був його покровителем.
Нагороди та визнання
Кавалер ордена Почесного легіону (1884).
Поет А. Ч. Свіберн (1837–1909; Велика Британія) присвятив Берн-Джонсу свої «Поеми та балади» («Poems and Ballads»; 1866).
Виставка до 100-річчя від дня народження відбулась 1933 у галереї Тейт (м. Лондон).
Переоцінка творчості Берн-Джонса розпочалась у 1970-х. Організовані нові виставки у галереї «Барбікан-центр» (1989), галереї «Тейт» (1997).
До 100-річчя від дня смерті пройшли виставки в Метрополітен-музеї, Бірмінгемському музеї і художній галереї, Музеї д’Орсе (м. Париж), усі — 1998.
Додатково
Едвард Джонс підписувався додатковим прізвищем Берн, щоб відрізнятися від інших митців із прізвищем «Джонс».
Роман «Смерть Артура» Т. Мелорі вплинув на творчість Берн-Джонса.
Його син Ф. Берн-Джонс (1861–1926; Велика Британія) був художником-портретистом.
Література
- Ash R. Sir Edward Burne-Jones. New York : Harry N. Abrams, 1993. 96 p.
- Wildman St., Christian J. Edward Burne-Jones, Victorian Artist Dreamer. New York : Metropolitan Museum of Art, 1998. 440 р.
- Penelope Fitzgerald. Edward Burne-Jones. London : Fourth Estate, 2014. 318 p.
- Rager A. The Radical Vision of Edward Burne-Jones. London : Paul Mellon Centre for Studies in British Art, 2022. 332 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Берн-Джонс, Едвард Колі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берн-Джонс, Едвард Колі (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
