Беттельгейм, Бруно
Беттельге́йм, Бру́но (нім. Bettelheim, Bruno; 28.08.1903, м. Відень, тепер Австрія — 13.03.1990, Сілвер-Спрінг, шт. Меріленд, США) — австрійсько-американський психолог і психіатр.
Основоположник низки теорій, що вивчають поведінку людей в екстремальних умовах концтабору; фахівець у сфері лікування і навчання дітей з порушеннями емоційної сфери; автор теорії психологічної ролі чарівних казок і читання у вихованні дітей.
|
Беттельгейм, Бруно (Bettelheim, Bruno) | |
|---|---|
| Народження | 28.08.1903 |
| Місце народження | Відень |
| Смерть | 13.03.1990 |
| Місце смерті | Сілвер-Спрінг |
| Alma mater | Віденський університет |
| Місце діяльності | Стенфордський університет |
| Напрями діяльності | психологія, Психіатрія |
| Традиція/школа | психоаналіз |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї торгівця лісом. Вивчав історію мистецтв, психологію і філософію у Віденському університеті (до 1938). Захопився психоаналізом, тісно спілкувався з Ріхардом Штербою (1898–1989; Австрія — США), учнем З. Фройда. Беттельгейм є представником віденської школи психоаналізу. Початково був симпатиком і послідовником З. Фройда, пізніше розробив власну теорію, змістом якої є вплив середовища на становлення і поведінку людини. Протягом життя Беттельгейм лікував дітей з поведінковими та емоційними розладами, присвятив цій темі низку праць. 1938 отримав ступінь доктора Віденського університету.
Заарештований 1938 нацистами і відправлений до концтабору Дахау; потім у Бухенвальд, де був в’язнем впродовж 11 місяців. Звільнений з концтабору за амністією.
Восени 1939 переїхав до США, де отримав посаду наукового співробітника в Товаристві розвитку освіти при Чиказькому університеті; 1944–1973 — асистент кафедри психології цього університету.
1942–1944 — старший викладач коледжу Рокфорда (шт. Іллінойс, США).
Призначений директором Реабілітаційної школи-клініки імені Соні Шенкман, діяльність якої присвячена лікуванню дітей від 6 до 14 років із глибокими порушеннями емоційної сфери.
Обраний членом Американської академії мистецтв і наук (1971).
Після виходу у відставку (1973) продовжував лекційну і письменницьку діяльність, викладав у Стенфордському університеті. Останні роки життя, овдовівши, страждав від самотності та депресії, в результаті чого наклав на себе руки 1990.
Наукова діяльність
Колективна поведінка
Беттельгейм досліджував особливості колективної поведінки в екстремальних умовах, аналізуючи психопатологічні явища в нацистських концентраційних таборах. Першою ключовою роботою стала його стаття «Індивідуальна і масова поведінка в екстремальних ситуаціях», надрукована у жовтні 1943 в «Журналі патологічної та соціальної психології» (США).
У роботі «Про психологічну привабливість тоталітаризму» (1952) визначив схильність до конформної поведінки осіб у тоталітарних державах через самоототожнення зі системою. Вбачав привабливість тоталітаризму в його обіцянці стати таким, що розв’язує найсуворіші внутрішні конфлікти світу зі власною особистістю і дає відчуття власної безпеки, згоди з оточуючими.
Як професійний психолог, зайнявся вивченням особливостей поведінки людини в концтаборі. У роботі «Обізнане серце» (1960) розглянув можливості особи самостійно та незалежно ухвалювати рішення. В екстремальних умовах перебування ця можливість перестає бути лише питанням особистого вибору. Ухвалення рішення — важкий і ризикований процес, проте, на думку Беттельгейма, як би не тиснули обставини, у людини завжди є свобода подолання їх: вона внутрішньо скоряється або чинить опір тиску середовища.
Приділяв значну увагу так званим демократичним системам, які однаково направлено та свідомо породжують деперсоналізацію. Обширність політичої і бюрократичної систем, величезність сучасних підприємств породжує дистанціювання. Це викликає особову дезінтеграцію: людина відчуває, що втрачає контроль над своїм власним життям, і готова позбутись відповідальності. Типовими засобами контролю є безособові бюрократія, нагляд і ЗМІ. Щоб бути привабливим, масове суспільство повинне бути сильним і постійно демонструвати могутність.
У його наукових працях детально досліджено особливості деформуючих відносин особистості з тоталітарними режимами та окреслено можливі наслідки трансформацій людської індивідуальності та шляхи збереження автономії особи в державі.
Виховання дітей
У 1940–1950-х Беттельгейм застосовував психоаналітичний підхід до соціальних питань, насамперед у вихованні дітей. Це відображено в книгах «Не тільки любов» (1950), «Втікачі від життя» (1954).
Беттельгейм прагнув знайти методи терапії емоційних розладів у дітей, які б дозволили полегшити їхні страждання та допомогти соціалізуватися. На думку вченого, читання дітьми традиційних чарівних казок дозволяє їм боротися зі своїми страхами. При взаємодії з такими історіями діти проходять емоційний ріст.
Автор книг: «Порожня фортеця» (1967; про дітей з аутизмом), «Діти мрії» (1967; про роль соціуму у вихованні дітей в ізраїльських кібуцах), «Будинок для серця» (1974), «Про користь чарівних казок» (1976).
Додатково
Табори, як зазначав Беттельгейм, служили кільком різним цілям. Головною метою було зруйнувати особистість ув’язнених і перетворити їх на слухняну масу, причому неможливий ні індивідуальний, ні груповий опір. Він також робив попередження щодо небезпек прояву масового суспільства, де людина схильна некритично, з готовністю ухвалювати чужі рішення, які приймаються без урахування необхідності відповідного внутрішнього розвитку.
На думку Беттельгейма, сила породжує безпеку, а відтак і є цінністю, заради якої можна пожертвувати власною індивідуальністю. Якщо відсутня індивідуальність, то її не доведеться ховати і боятися, що у будь-який момент вона може заявити про себе і призвести до загибелі. Анонімність дає відносну безпеку, але призводить до втрати власної особи. Чим сильніша тиранія, тим більше деградує її підданий, тим більш приваблива для нього можливість «знайти» силу через злиття з тиранією і через її потужність відновити свою внутрішню цілісність. Проте це можливо лише ціною повної ідентифікації з тиранією, тобто відмови від власної автономії.
Вже після смерті дослідника в США розгорнулася публічна дискусія щодо деталей його біографії (сумніви у наявності належної психологічної кваліфікації), окремих положень його теорії (підозра у плагіаті) та професійної поведінки (звинувачення у жорстокому поводженні зі студентами).
Праці
- Individual and Mass Behavior in Extreme Situations // Journal of Abnormal and Social Psychology. 1943. Vol. 38. № 4. P. 417–452.
- Love Is Not Enough: The Treatment of Emotionally Disturbed Children. Glencoe : Free Press, 1950. 386 p.
- The Empty Fortress: Infantile Autism and the Birth of the Self. New York : The Free Press, 1967. 484 p.
Р о с. п е р е к л. —
- Просвещённое серце // Человек. 1992. № 2. C. 67–80; № 3. C. 74–85; № 4. C. 50–64; № 5. C. 48–62; № 6. C. 85–102.
- Индивидуальное и массовое поведение в крайних ситуациях // Дружба народов. 1992. № 11–12. С. 101–116.
- О психологической привлекательности тоталитаризма // Знание — сила. 1997. № 8. С. 102–109.
- Пустая крепость: Детский аутизм и рождение «Я». Санкт-Петербург : Академический проект, 2004. 784 с.
Література
- Sutton N. Bruno Bettelheim, une vie. Paris : Hachette, 1995. 758 p.
- Pollak R. The Creation of Dr. B: A Biography of Bruno Bettelheim. New York : Simon & Schuster, 1997. 478 p.
- Raines Th. Rising to the Light: A Portrait of Bruno Bettelheim. New York : Knopf, 2002. 518 р.
- Aichhorn Th., Kaufhold R., Löffelholz M. «So können sie nicht leben» — Bruno Bettelheim: (1903–1990). Norderstedt : Agentur für Politische Psychologie ; Bonn : Dt. Psychologen-Verlag, 2003. 303 p.
- Henry A. Shoah et témoignage: Levi face à Améry et Bettelheim. Paris : L’Harmattan, 2005. 200 p.
- Fischer D. J. Bettelheim: Living and Dying. Amsterdam; New York : Rodopi, 2008. 180 p.
- Соловйова А. С. Психологічний підхід до проблематики деперсоналізації особистості (Б. Беттельгейм, Е. Берн, Е. Аронсон) // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія: Політологія. 2010. Т. 149. Вип. 137. С. 49–54.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Соловйова А. С. Беттельгейм, Бруно // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беттельгейм, Бруно (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
