Бланшо, Моріс
Бланшо́, Морі́с (фр. Blanchot, Maurice; 22.09.1907, с. Ке, комуна Девруз, тепер регіон Бургундія — Франш-Конте, Франція — 20.02.2003, м. Меніль-Сен-Дені, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція) — літературознавець, письменник. Писав французькою мовою.
|
Бланшо, Моріс (Blanchot, Maurice) | |
|---|---|
| Народження | 22.09.1907 |
| Місце народження | Ке |
| Смерть | 20.02.2003 |
| Місце смерті | Меніль-Сен-Дені |
| Alma mater | Страсбурзький університет |
| Напрями діяльності | література, літературознавство |
Життєпис
Народився в сім’ї землевласника, вірянина-католика. Навчався 1923–1929 у Страсбурзькому університеті (вивчав філософію та німецьку мову), 1929–1930 — у Паризькому університеті, де захистив дисертацію про скептицизм, 1931 — у Медичному центрі святої Анни (м. Париж), де вивчав медицину. Під час навчання познайомився з філософом Е. Левінасом. З 1931 займався журналістикою, публікував статті у різних періодичних виданнях ультраправої орієнтації. Після 1938 відбулися зміни в його поглядах.
Під час Другої світової війни брав участь у Русі Опору. У роки війни познайомився з філософом Ж. Батаєм і поетом Р. Шаром, які мали вплив на його творчість.
З 1947 мешкав у с. Ез неподалік м. Ніцци (тепер регіон Прованс — Альпи — Лазуровий берег), займався літературною творчістю, 1948 повернувся у м. Париж.
Співпрацював у різних періодичних виданнях, зокрема 1953–1968 публікував культурну та філософську хроніку в журналі «Нувель ревю франсез» («La Nouvelle Revue française»).
Виступав проти війни в Алжирі, був одним з авторів «Декларації про право відмови від участі у війні в Алжирі» (1960), відомої як «Маніфест 121». Підтримував студентську молодь під час революційних подій 1968 у м. Парижі. З 1970-х залишив громадську діяльність, до кінця життя мешкав у передмісті м. Парижа.
Творчість
Написав понад 30 творів: романи, оповідання та серію нарисів. Автор літературно-критичних творів, які вплинули на розвиток сучасної літератури. Досліджував природу творчості та натхнення, творчість С. Малларме, Ф. Кафки, Р. М. Рільке, Ф. Гельдерліна та інших письменників у працях «Простір літератури» («L’Espace littéraire»; 1955), «Майбутня книга» («Le Livre à venir»; 1957), «Дружба» («L’amitié»; 1971), «Крок далі» («Le pas au-delà»; 1973), «Писання краху» («L’écriture du désastre»; 1980), «Від Кафки до Кафки» («De Kafka à Kafka; 1981) тощо.
Праця «Простір літератури» — роздуми про сутність літератури, слово, натхнення, письменника та його творчість. Письменника він порівнює з Орфеєм. Темою його нарисів були пошуки митцем нових літературних форм.
У праці «Майбутня книга» Бланшо розмірковував стосовно жанрів роману та оповідання, образів, читання, посмертних публікацій тощо.
Книга Бланшо «Безкінечна розмова» («L’Entretien infini»; 1965) — діалог із сучасниками — філософами (Ж. Батаєм, М. Фуко), письменниками (Р. Шаром, А. Бретоном) та ін. Темами його філософських роздумів були нейтральність, крах, смерть, провідним мотивом — усвідомлення неможливого.
Писав також романи, алегоричні та експериментальні за формою: «Тома-темрява» («Thomas l’obscur»; 1941, переророблено 1950); водночас автобіографічний твір і фантазія «Шаленство дня» («La Folie du jour»; 1949), роздуми автора, який не може будувати оповідь за законами раціональної логіки, протоколів і звітів судової медицини; оповідання «Зупинка смерті» («L’Arrêt de mort»; 1948) — розповідь про зустрічі з двома жінками на порозі смерті та інші твори. Вважав, що після жахів Другої світової війни та Освенціма вже не можна будувати свою оповідь логічно, як автори 19 ст. Його тексти вирізняються фрагментарністю, у пізніх творах він зовсім відмовився від сюжету. Художній метод Бланшо відкидає будь-які жанрові обмеження. Ж.-П. Сартр схарактеризував його стиль як фантастичний, витончено-абстрактний. Творчість Бланшо поціновували філософи М. Фуко, Ж. Дерріда. Зокрема М. Фуко називав його «Гегелем у літературі».
Українською мовою працю Бланшо «Простір літератури» переклав Л. Кононович.
Додатково
- Про те, як йому вдалося вижити в 1944, письменник розповів у оповіданні «Миттєвості моєї смерті» («L’Instant de ma mort»; 1994).
- Після публікації роману «Тома-темрява» критики поставили Бланшо у перші лави авторів нової французької літератури, казали про близькість його твору до «нового роману». Однак сам письменник стверджував, що не належав до жодної літературної групи чи школи, йшов власним шляхом.
Цитата
«…Творчість є творінням лише тоді, коли вона стає відкритою близькістю того, хто пише, й того, хто читає, простором, що насильно розгорнутий завдяки обопільному спростуванню права на промовляння і права на розуміння»
Бланшо М. Простір літератури / Переклад Л. Кононовича. Львів : Кальварія, 2007. С. 24.
Твори
- L’Espace littéraire. Paris : Gallimard, 1988. 376 p.
- Le Livre а venir. Paris : Gallimard, 1998. 356 р.
- Thomas l’obscur. Paris : Gallimard, 2005. 322 p.
- La Condition critique. Articles 1945–1998. Paris : Gallimard, 2010. 502 p.
- Р о с. п е р е к л. — Последний человек. Санкт-Петербург : Азбука ; Книжный клуб «Терра», 1997. 303 с.
- Неописуемое сообщество. Москва : Московский философский фонд, 1998. 78 с.
- Ожидание забвение. Санкт-Петербург : Амфора, 2000. 175 с.
- Мишель Фуко, каким я его себе представляю. Санкт-Петербург : Machina, 2002. 96 с.
- Задним числом. Санкт-Петербург : ООО «Издательство Ивана Лимбаха», 2018. 104 с.
- У к р. п е р е к л. — Простір літератури. Львів : Кальварія, 2007. 272 с.
Література
- Деги М. Морис Бланшо «Ожидание забвение» / Пер. с фр. // Бланшо М. Ожидание забвение. Санкт-Петербург : Амфора, 2000. С. 145–150.
- Батай Ж. Морис Бланшо / Пер. с фр. // Новое литературное обозрение. 2003. № 3 (6). С. 7–11.
- Рабате Д. Моріс Бланшо // Алхімія слова живого. Французький роман 1945–2000 рр. Київ : Промінь, 2005. С. 146–149.
- Фокин С. Морис Бланшо как романист и критик романа // Республика словесности. Франция в мировой интеллектуальной культуре. Москва : Новое литературное обозрение, 2005. С. 422–432.
- Евстропов М. Н. Морис Бланшо и вопрос нейтральности // Вестник Томского государственного университета. 2007. № 3. С. 42–44.
- Bident Ch. Maurice Blanchot, partenaire invisible. Seyssel : Champ Vallon, 2008. 640 p.
- Левинас Э. О Морисе Бланшо. Санкт-Петербург : Machina, 2009. 118 c.
- Buclin H. Maurice Blanchot ou l’autonomie littéraire. Lausanne : Editions Antipodes, 2011. 128 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Бланшо, Моріс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бланшо, Моріс (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
