Бобул, Іво
Бо́бул І́во (Бобул Іван Васильович; 17.06.1953, с. Порубне, тепер с. Тереблече Чернівецького району Чернівецької області, Україна) — естрадний співак, автор пісень, педагог; заслужений артист України (з 1995), народний артист України (з 1998).
|
Бобул, Іво | |
|---|---|
| Народження | 17.06.1953 |
| Місце народження | Тереблече |
| Alma mater | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Князя Ярослава Мудрого (V ст.), За заслуги (III ст.) |
Життєпис
Народився в багатодітній сім’ї.
1968 вступив до ПТУ в м. Слов'янську Донецької області, де здобув професію токаря керамічних виробів. Як учень училища 1969 взяв участь у конкурсі художньої самодіяльності (посів друге місце і став учасником обласного фестивалю в м. Донецьку).
З 1972 служив у Радянській армії. Під час служби виступав із концертами у військових частинах. Отримав перші знання з нотної грамоти, опанував гру на різних музичних інструментах.
1979 став солістом-вокалістом у ВІА «Море» Севастопольського відділення Кримської філармонії. У 1980–1990-х працював у ВІА «Черемош» та «Жива вода» Чернівецької філармонії, ВІА «Віватон» Тернопільської філармонії, київському естрадному театрі «Етюд».
У 1990-х розпочав сольну кар’єру. Популярності в Україні та за кордоном у 1990-ті набув дует Іво Бобула з дружиною ― співачкою Л. Сандулесою (1958; тепер Україна), з якою 1993–1995 працював у США.
Виступав в Україні та за кордоном.
2006 здобув ступінь магістра мистецтв у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. 2018 захистив кандидатську дисертацію в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Працював викладачем сольного співу в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва, Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Кандидат мистецтвознавства (з 2019), доцент (з 2019).
Творчість
Представник класичної (1980-ті) та традиційної (1990-ті до сьогодні) української естради. Голос співака ― оксамитовий баритон з характерним упізнаваним тембром.
Перші платівки співака з піснями Левка Дутковського записані у складі ВІА «Жива вода» в період з 1984 до 1990-х. Найпопулярнішою була композиція «Якщо любиш ― кохай», яка зробила Іво Бобула відомим серед слухачів. У 1990-х записав касетні альбоми «Душі криниця» (1991), «Берег любові» (1993, разом із Л. Сандулесою), у 2000-х ― CD-альбоми «Емігрантка», «Небеса твоїх очей», «Тополина любов» (усі ― 2002), «Пісні для тебе» (рос. «Песни для тебя»), «Ріка життя» (обидва ― 2004), «Ти мій сон» (рос. «Ты мой сон», 2006).
Провідне місце у творчості посідає інтимна та громадянська лірика. У репертуарі співака — пісні композиторів О. Гавриша (1951; тепер Україна): «А липи цвітуть», «Моя любов, моя журба», «На Україну повернусь»; М. Гаденка: «Емігрантка», «Зупинись, щастя мить», «Поверну в юність»; П. Дворського ― «Нехай тобі розкаже дощ»; В. Домшинського (1954; тепер Україна): «А про зиму мені не кажи», «Акація», «Звучала скрипка», «Зоряні світи», «Осінній сад», «Ріка життя»; Левка Дутковського: «Зоряна ніч», «Краю мій, край», «Скрипка без струн», «Я побачив гори» «Якщо любиш ― кохай»; О. Злотника (1948; тепер Україна): «Все золото світу», «Горобина», «Евеліна», «Жоржини», «Одна єдина», «Скрипалю»; І. Карабиця: «Мадонна Україна», «Моїй Україні»; О. Морозова (1948; тепер Молдова): «Душі криниця», «Місячне коло», «Скажу вам, дочки і сини»; І. Поклада ― «Небеса очей твоїх»; Г. Татарченка (1951; тепер Україна) ― «Берег любові». Серед поетів-піснярів, пісні на тексти яких виконує співак ― О. Вратарьов (1936), С. Галябарда (1951), А. Демиденко (1951), В. Крищенко, П. Мага (1971; усі ― тепер Україна), М. Ткач. Іво Бобул виконує також пісні, для яких написав музику: «Мій шлях» (слова П. Маги), «Ти зігрій мене» (слова В. Крищенка) та ін., або музику та тексти: «Не судилося», «Розбите серце», «Primăvară» та ін. Часто звертався до зарубіжних шлягерів («Caruso», «Fall in Love», «Jedna zima sa Kristinom», «La nave del olvido», «Libertà», «Luna tu», «Yesterday» та ін.), віддаючи перевагу пісням 1960–1970-х, які сформували його музичний світогляд.
Як представник традиційної естради, Іво Бобул у 1990-х ― на початку 2000-х був відомий передусім серед слухачів середнього та старшого віку. Популярність серед молоді співаку принесла пісня «Іво Бобул» (2004) гурту «Танок на майдані Конго»; пізніше на концертах він неодноразово виконував її разом з колективом. Іво Бобул, не змінюючи напрямок своєї творчості, часто співпрацює з музикантами молодої генерації, завдяки чому його пісні набувають нового, сучасного звучання.
Іво Бобул. Берег любові (feat. Лілія Сандулеса). Джерело ютуб канал «ІВО БОБУЛ - офіційний канал!»
Іво Бобул. А вже осінь прийшла у мій сад. Джерело ютуб канал «ІВО БОБУЛ - офіційний канал!»
ТНМК & Іво Бобул - Іво Бобул (Live). Джерело ютуб канал «ТНМК»
Нагороди та визнання
Лауреат державних нагород: ордена Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2003), ордена «За заслуги» III ступеня (2013). 2000 отримав іменну зірку на Алеї зірок у м. Чернівцях.
Цитата
«Росія завжди намагалася перетягнути до себе талановитих виконавців, така була її ідеологічна політика. Хоча перша пісня, яка «підірвала» закордон, була не «Катюша», а «А на тому боці, де живе Марічка…». А потім була «Червона рута». Коли зрозуміли, що Україна — потужна у цьому напрямі, у Білокам’яну запрошували усіх. Та не усі туди їхали!»
Цит. за: Ярема Г. Іво Бобул: «Елтон Джон потис мені руку і сказав, що я найкращий співак України» // Високий замок. 2016. URL: https://wz.lviv.ua/interview/157021-ivo-bobul-elton-dzhon-potis-meni-ruku-i-skazav-shcho-ya-najkrashchij-spivak-ukrajini
Література
- Іво Бобул // Маслій М. М. Золотий вік української естради (1960–1980-ті роки) : в 3 кн. Чернівці : Букрек, 2016. Кн. 1. С. 68–72.
- Лавриненко А. В. Основні віхи життя і творчості Іво Васильовича Бобула: до питання періодизації // Культура і сучасність. 2018. № 1. С. 285–290.
- Лавриненко А. В. Творчо-педагогічні принципи Іво Васильовича Бобула в контексті підготовки молодих вокалістів // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2018. № 4. С. 360–364.
- Лавриненко А. В. Творчість Іво Бобула: загальна характеристика репертуару // Культура і сучасність. 2018. № 2. С. 251–256.
- Зосім О. Л. Традиційна естрадна пісня: концептуалізація поняття // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2022. № 2. С. 153–158.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зосім О. Л. Бобул, Іво // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бобул, Іво (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
