Боговгодні заклади
.jpg)
Боговго́дні за́клади (богоугодні заклади; рос. богоугодные заведения — букв. ті, що угодні, бажані Богу) — у Російській імперії — термін на позначення некомерційних благодійних закладів, призначених для соціальної підтримки нижчих верств населення (піклування про непрацездатних осіб, нужденних, хворих, скалічених, сиріт тощо).
Заклади подібного типу (грец. орфанотрофії, брефотрофії, геронтокомії, ксенодохії тощо) виникали разом із офіційним утвердженням християнства й початково були засновані церквою. Ця традиція перейшла з Візантії у Давню Русь. Утворення благочинних закладів стало справою князівської верхівки та церковно-монастирської громади. Дійшли відомості про шпиталі й притулки, що діяли у Великому князівстві Литовському, Королівстві Польському, згодом у Речі Посполитій. Знані доброчинні заклади були засновані на теренах України, зокрема завдяки зусиллям православних братств, козацької старшини, архієреїв, магнатів.
Цілеспрямоване створення розгалуженої мережі боговгодних закладів у Російській імперії та впровадження самого терміна відмічають із кін. 19 ст. (на хвилі ліберальних реформ).
Виділяють різні типи боговгодних закладів: богадільні, шпиталі, приймальні подорожніх (рос. странноприимные дома), сиротинці, будинки працелюбства (рос. дома трудолюбия), нічліжки, земські лікарні, інші благодійні медичні та освітні заклади тощо. Призначалися для соціально уражених осіб, позбавлених родини, житла, роботи, а також душевнохворих; надавали медичну допомогу; забезпечували тимчасове або довічне утримання (зазвичай для самотніх старих, тяжких пацієнтів, інвалідів).
Виконували важливі функції: скорочення кількості маргінального населення (жебраків, безхатьок, нужденних); поширення взірців гуманітарної опіки, волонтерства, добросердя, благодійності; практичне розв’язання соціальних проблем; зниження захворюваності, ризику поширення епідемій; запобігання антисоціальним явищам.
Боговгодні заклади створювалися й утримувалися коштом держави, окремих відомств, церкви, станових товариств (напр., купецьких, військових), місцевого самоврядування, релігійних громад, братств, доброчинних фондів, приватних жертводавців тощо.
Історики й соціологи відзначають роль таких закладів як прототипу сучасних інститутів соціального захисту, охорони здоров’я та доброчинного волонтерства.
Література
- Ключевский В. О. Русская история: полный курс лекций: в 2 т. Москва : АСТ, 2000. Т. 1. 1056 с.
- Голимба В. І. Історія благодійництва в Україні. Київ, 2002. 258 с.
- Донік О. М. Благодійність в Україні (ХІХ – початок XX ст.) // Український історичний журнал. 2005. № 4. С. 159–177.
- Благотворительность в истории России. Новые документы и исследования / Под. ред. Л. А. Булгаковой. Санкт-Петербург : Нестор-История, 2008. 435 с.
- Козлова Н. В. Люди дряхлые, больные, убогие в Москве XVIII века. Москва : РОССПЭН, 2010. 360 с.
- Дубман Б. Житомирские богоугодные заведения // Журнал Житомира. URL: http://zhzh.info/publ/31-1-0-13753
- Від богоугодного закладу – до сучасної медичної установи // Калинове намисто. URL: https://poltavakr.blogspot.com/2017/11/blog-post_13.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Боговгодні заклади // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боговгодні заклади (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
