Богадільня
_(5).jpg)
Богаді́льня (від церк.-слов. Бога дѣля — дослівно «заради Бога») — некомерційна стаціонарна благодійна установа для пожиттєвого утримання самотніх непрацездатних осіб (старих, немічних, хворих, інвалідів тощо).
Історична довідка
Богадільні поширилися з прийняттям християнства разом із іншими боговгодними закладами. За візантійською традицією, спочатку діяли при монастирських лікарнях. Вірогідно існували у Давній Русі. У Церковному статуті князя Володимира Святославича є згадка про богадільні; за дорученням князя, ними опікувалася церква, а на утримання виділялися кошти із церковної десятини. Один із перших притулків для нужденних хворих і скалічених діяв при Києво-Печерському монастирі (див. Києво-Печерська лавра).
У міських актах 1377 збереглися відомості про заснування у м. Львові шпиталю для хворих і бідних.
Богадільні-притулки діяли в Королівстві Польському ще від середини 14 — початку 15 ст. (напр., у містах Любліні, Варшаві, Радомі тощо); під церковною опікою такі заклади засновували в Речі Посполитій.
На території України з 16 ст. поширилися шпиталі й притулки «для убогих, старих», організовані братствами. Мережа богаділень-шпиталів значно зросла за часів Козаччини і забезпечувала догляд за скаліченими й немічними вояками, що поверталися з походів. Великі військові козацькі шпиталі діяли при Трахтемирівському Успенському, Межигірському монастирях (не збереглися), Мотронинському Троїцькому монастирі та ін. Знана військова і громадська богадільня функціонувала при Свято-Кирилівському монастирі (див. Кирилівська церква в Києві) тощо.
У Московському царстві та Російській імперії санкціоновані владою кампанії з поширення богаділень (з 2-ї пол. 17–18 ст.) були заходом усунення масового жебрацтва з міст, скорочення маргінальної верстви (див. Маргінальність соціальна). Від поч. 18 ст. богадільні для пристарілих і скалічених (передусім нижчих військових чинів) засновували по всіх губерніях. Одночасно утворювали спеціальні органи (губернського та загальнодержавного рівня), завданням яких було улаштування таких закладів і нагляд за монастирськими й церковними богадільнями. Із другої пол. 19 ст. богадільні передано у відання земств і міст (магістрати).
Із утвердженням радянської влади, провадженням антицерковної політики термін «богадільня» зник із ужитку, а самі будівлі перепрофільовано; організацію опіки взяла на себе держава.
Загальна характеристика
Особливістю богаділень було тривале (зазвичай пожиттєве) і цілковито безкоштовне утримання підопічних. Заклади створювалися окремо для чоловіків і жінок. Функціонували як станові (для осіб привілейованих станів, духовних осіб, нижчих військових чинів тощо) чи позастанові (для осіб усіх станів і віросповідань).
Богадільні створювали й утримували за кошти:
- міських громад, земств;
- релігійних громад (християнських, юдейських), братств, монастирів;
- етнічних меншин (напр., зберігся інвалідний будинок на колишньому Грецькому подвір’ї в м. Ніжині на Чернігівщині);
- цехів, митних зборів;
- доброчинних фондів;
- заможних благодійників (напр., в Україні богадільні будували й утримували представники козацької старшини, Київські митрополити, зокрема Петро Могила, меценати, промисловці);
- відомств (станові богадільні);
- національних волонтерських товариств (напр., Товариства Червоного Хреста);
- державної (монаршої) казни (напр., військові шпиталі).
Натепер в Україні наступниками богаділень стали державні, комунальні й приватні госпіси, геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для осіб із інвалідністю та інші заклади соціального захисту. Із відродженням доброчинності як сфери громадської діяльності, заснуванням та утриманням таких закладів опікуються й релігійні організації, жертводавці.
У Росії з початку 2000-х термін повернуто у вжиток, зокрема у назви приватних закладів медико-соціального спрямування, зорганізованих Російською православною церквою, місцевими православними громадами, сестринствами, конфесійними благодійними організаціями. Богадільні постали як альтернатива державним будинкам-інтернатам для літніх людей.
Додатково
- На початку 20 ст. в Російській імперії налічували понад 14,8 тис. державних, станових і громадських доброчинних закладів і установ. До їхнього складу, окрім богаділень, входили: притулки для дітей (сиротинці), нічліжки, дешеві (або безплатні) їдальні та квартири, будинки працелюбства, виховні будинки, ясла, благодійні медичні та освітні заклади тощо.
- За радянсьих часів термін вживали з негативними конотаціями — на позначення непродуктивної, бездіяльної, нікчемної організації, установи.
Література
- Маркович Я. М. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях. Санкт-Петербург : При Губернском правлении, 1798. 98 с.
- Моісеєва Т. М. Одеська Стурдзовська богадільня сердобольних сестер // Інтелігенція і влада. 2007. Вип. 9. С. 59–72. URL: http://storage.library.opu.ua/online/periodic/iv-09/059-072.pdf
- Козлова Н. В. Люди дряхлые, больные, убогие в Москве XVIII века. Москва : РОССПЭН, 2010. 360 с.
- Северина О. В., Нефёдова М. Е. Опыт создания богадельни. Москва : Лепта Книга, 2014. 224 с.
- Ціборовський О. М., Сорока В. М. Найстаріша лікарня Києва — Кирилівська: шлях від богадільні до губернської земської лікарні // Україна. Здоров’я нації. 2015. № 4 (36). С.130–136.
- Шульгина Т. Н. Теоретический анализ дефиниций «инвалид» и «инвалидность» // Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2016. Вип. 19. С. 23–29. URL: http://www.oridu.odessa.ua/9/buk/%D0%95-19.pdf
- Антонович А. Я. Курс государственного благоустройства (полицейского права) : в 2 ч. Киев : Право, 2021.
- Втрачений Ужгород: міська богадільня // Про Захід. 2021. URL: https://prozahid.com/vtrachenyj-uzhhorod-miska-bohadilnia-foto/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Богадільня // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богадільня (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
