Богородзіца
«Богоро́дзіца» (пол. «Bogurodzica», білорус. біл. «Багародзіца») — найдавніший серед письмово зафіксованих релігійний гімн Великого князівства Литовського і Королівства Польського. Назва походить від першого слова тексту.
Час і місце створення достеменно невідомі. Ймовірно, написаний у 13–14 ст. Авторство твору не з’ясовано: переказ приписує його св. Войцеху (Адальберту Празькому), проте науковці цю версію відкинули. Збереглося кілька варіантів тексту та нотні записи. Найдавніший з відомих (латиницею) датують 1407 (зберігається у бібліотеці Ягеллонського університету), проте архаїчність мовних форм свідчить про давніше походження тексту. Наявна згадка і про записи тексту кирилицею. Серед дослідників конкурують версії про старобілоруську або старопольську мову оригіналу. Порівняльно-мовний аналіз засвідчив, що строфи містять слова і граматичні форми, непритаманні польській мові.
«Богородзіца» набула зачення державного гімну: її виконували війська перед битвами (зокрема Грюнвальдською битвою 1410), на церемоніях коронації, великих святах, літургіях, урочистих церковних подіях (освяченні чи перепохованні мощів святих), похоронах видатних діячів. 1506 включена до «Статуту Ласького», 1529 — до першого «Статуту Великого князівства Литовського». Відігравала роль офіційного гімну Польської Корони за династії Ягеллонів, стала піснею литовського й польського лицарства. У 19 ст. повернула собі значення «carmen patrium» — гімну батьківщини.
У початковому варіанті текст має дві строфи: перша — звернена до Богородиці, друга — до Ісуса Христа. Завершує вірш молитовне звернення-прохання, щоб Христос дарував людям блаженне перебування на землі, а після смерті — райське на небі. Призначена для хорового співу а капела. Твір вважається оригінальним, відповідників грецькою, латиною, старонімецькою тощо не виявлено.
Гімн надихнув творчість композиторів 20 ст.: А. Пануфника (1914–1991), В. Кіляра (1932–2013; переклав «Богородицю» для хору і оркестру), К. Мейєра (нар. 1943; усі — Польща).
Література
- Birkenmajer J. Bogurodzica Dziewica. Analiza tekstu, treści i formy. Lwów : Uniwersytet, 1937. 192 р.
- Urbańczyk S. «Bogurodzica»: рroblemy czasu powstania i tła kulturalnego // Pamiętnik Literacki. 1978. № 69/1. Р. 35–70.
- Korolko М. Średniowieczna pieśń religijna polska. 2 wyd. Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1980. 288 p.
- Czyż А. Bogurodzica — między Wschodem i Zachodem. Kilka myśli o duchowej jedności Europy // Światło i słowo. Egzystencjalne czytanie tekstów dawnych. Warszawa : Towarzystwo «Ogrodu Ksiąg», 1995. 440 p.
- Костюковец Л. Ф. Белорусский духовный кант-гимн «Богородица» как один из ранних образцов отечественной кантовой культуры // Весці Беларускай дзяржаўнай акадэміі музыкі. 2013. № 23. С. 8–17.
- Obremski К. «Bogurodzica»: struktura czasoprzestrzeni i obraz poetycki // Pamiętnik Literacki. 2015. № 1. Р. 129–146.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Богородзіца // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богородзіца (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
