Бойова машина десанту
Бойова́ маши́на деса́нту (БМД) — бойова броньована гусенична машина, пристосована до десантування з повітря парашутним, парашутно-реактивним або посадковим способом. Концептуально БМД відповідає характеристиці бойової машини піхоти (БМП), наведеній у Договорі про звичайні збройні сили в Європі (1990), єдиною принциповою відмінністю БМД є пристосованість для десантування з повітря. Це накладає суттєві обмеження на масо-габаритні параметри БМД.
Зміст
Історична довідка
Концепція бойової машини десанту з’явилася в СРСР як прояв прагнення до підвищення вогневої потужності та мобільності (під час дій на землі) підрозділів повітрянодесантних військ. 1969 на озброєння взяли БМД-1, яка здебільшого відповідала бойовій машині піхоти БМП-1 (73-мм гладкоствольна гармата, три 7,62-мм кулемети, протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) «Малютка»), але мала меншу масу (7,6 т порівняно з 13 т) і місткість (3 члени екіпажу й 4 десантники замість 3 і 8 відповідно в БМП-1). На базі БМД-1 створили комплекс машин для повітрянодесантних військ: бронетранспортер БТР-Д, самохідну артилерійську установку 2С9 «Нона», машину управління вогнем артилерії, носії ПТРК і переносних зенітних ракетних комплексів (ПЗРК) тощо. Десантування БМД здійснюють багатокупольною парашутною системою без екіпажу, який стрибає окремо з парашутами. У СРСР випробовували системи, які давали змогу десантувати БМД з екіпажем усередині, однак через значні ризики для особового складу на озброєння ці системи не взяли.
Подальшим розвитком БМД-1 стала БМД-2 (1985), на якій замість 73-мм гармати було встановлено 30-мм автоматичну гармату, а ПТРК «Малютка» замінено на «Фагот» / «Конкурс». БМД-2 за комплексом озброєння відповідала БМП-2, але на відміну від неї мала не двомісну, а одномісну башту. БМД-3 (1990) стала принципово новою машиною: вона була важча (13 т), вміщала 8 осіб (3 члени екіпажу й 5 десантників), озброєна 30-мм автоматичною гарматою, 30-мм автоматичним гранатометом, 7,62-мм і 5,45-мм кулеметами та ПТРК «Конкурс». Однак БМД-3 було визнано невдалим проєктом, який не набув значного поширення.
Концепцію бойової машини десанту після розпаду СРСР продовжили розвивати в РФ. 2016 на озброєння взяли БМД-4М масою 13,5 т, яка відповідала БМП-3 (100-мм гармата, 30-мм автоматична гармата, 7,62-мм кулемет, ПТРК «Кастет»). На її базі також було створено бронетранспортер БТР-МДМ «Ракушка».
Поза межами СРСР концепція бойової машини десанту не набула поширення. До цього класу іноді зараховують бронемашину «Візель» (ФРН, 1989). Однак вона не відповідає класичному визначенню БМД, оскільки не забезпечує перевезення десанту, а існує тільки в розвідувальному і протитанковому варіантах. Лише в КНР на основі радянської концепції створили власну БМД ZBD-03 (2003), яка за основними характеристиками відповідала БМД-2.
Характеристика
Сучасна БМД — це броньована гусенична машина підвищеної прохідності, зазвичай плавуча, яка має порівняно малі габарити й масу та пристосована для десантування з повітря. Комплекс озброєння найчастіше відповідає бойовим машинам піхоти, а місткість — дещо менша. Клас бойових машин десанту практично не знайшов поширення поза країнами колишнього СРСР (РФ, Україна, Білорусь, Азербайджан, Вірменія, Молдова, Киргизстан, Туркменістан, Узбекистан) та КНР.
БМД в Україні
У Збройних силах України бойові машини десанту використовувала 1-а аеромобільна дивізія (розформована 2003). БМД перебувають на озброєнні 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Десантно-штурмових військ (ДШВ). Поряд із БМД-1 і БМД-2 використовують машини на їх основі — БТР-Д, 2С9 та ін. За даними довідника «Військовий баланс» (англ. «Military Balance»), станом на початок 2022 у складі ДШВ було 30 БМД-1, 45 БМД-2, 25 БТР-Д, 40 2С9; крім того, 15 БТР-Д було на озброєнні Сухопутних військ ЗСУ. З 2022 номенклатуру БМД розширено завдяки трофейним машинам (БМД-4М, БТР-МДМ).
Джерела
Договір про звичайні збройні сили в Європі // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_314# Text
Література
- Ткачук П., Попко С., Харук А. та ін. Нарис історії Сухопутних військ Збройних Сил України (1991–2021). Львів : Національна академія сухопутних військ, 2022. 269 с.
- The Military Balance. London : The International Institute for Strategic Studies, 2022. 504 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Харук А. І. Бойова машина десанту // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бойова машина десанту (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
