Бойова машина піхоти
Бойова́ маши́на піхо́ти (БМП) — бойова броньована гусенична або колісна машина підвищеної прохідності, призначена для транспортування піхоти на полі бою, ведення бою з машини та вогневої підтримки, підвищення мобільності й захищеності піхоти під ворожим вогнем і спільних дій з танками в бою. Концептуальна відмінність БМП від бронетранспортера (БТР) полягає в тому, що БТР призначений насамперед для транспортування піхоти (на полі бою — до рубежу переходу в атаку), а БМП — найперше для вогневої підтримки та прикриття піхоти в бою. БМП має потужніший комплекс озброєння, а іноді — вищий рівень захисту ніж БТР.
Відповідно до Договору про звичайні збройні сили в Європі (1990), БМП — це «бойова броньована машина, сконструйована та обладнана насамперед для транспортування бойового піхотного відділення, яка звичайно забезпечує десанту можливість вести вогонь із машини під прикриттям броні та яка озброєна вбудованою або штатно встановленою гарматою калібру не менше 20 мм та інколи пусковою установкою протитанкових ракет. Бойові машини піхоти становлять основну систему зброї мотопіхоти або механізованих танкових або механізованих формувань і частин сухопутних військ».
Зміст
Історична довідка
Першою бойовою машиною, що підпадає під визначення БМП, стала Schützenpanzer 12-3 (SPz-12-3), яку 1958 взяв на озброєння бундесвер (ФРН). Розрахована на перевезення трьох членів екіпажу та п’яти десантників, вона була озброєна 20-мм гарматою в башті, завдяки чому отримала здатність уражати легкоброньовані цілі. Однак формально SPz-12-3 вважали бронетранспортером. Термін «бойова машина піхоти» ввійшов до вжитку 1966, коли на озброєння Радянської армії взяли БМП-1 (місткість — 3 члени екіпажу і 8 десантників, озброєння — 73-мм гладкоствольна гармата, 7,62-мм кулемет і протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) «Малютка»).
Значного поширення БМП набули у 1970–1980-х, коли на озброєння надійшли «Мардер» (ФРН, 1970), АМХ-10Р (Франція, 1973), М-80 (Югославія, 1979), М2 «Бредлі» (США, 1981), MCV80 «Ворріор» (Велика Британія, 1987). Усі вони перевозили трьох членів екіпажу та від 6 до 8 десантників, були озброєні автоматичними гарматами калібру 20–30 мм. Вибір саме такого виду основного озброєння зумовлювала необхідність пріоритетного знищення легкоброньованих цілей. Для знищення ворожих танків могли використовувати ПТРК (напр., «Тоу» на М2 «Бредлі»), однак вони не стали неодмінним складником комплексу озброєння БМП. У СРСР на базі БМП-1 створили БМП-2 (озброєння — 30-мм автоматична гармата, 7,62-мм кулемет, ПТРК «Фагот» або «Конкурс»). Її взяли на озброєння 1982. З 1987 почали використовувати принципово нову БМП-3, яка відрізнялася від інших радянських і закордонних БМП компонуванням (двигун розташований не в передній частині корпусу, а в кормі) і озброєнням (100-мм гармата, 30-мм автоматична гармата, 3 7,62-мм кулемети, ПТРК «Кастет»).
У 1990-х і в перші десятиліття 21 ст. тривала модернізація наявних БМП (наприклад, М2 «Бредлі» — у варіанти М2А1, М2А2, М2А3, М2А4), метою якої стало насамперед посилення захищеності та удосконалення прицільного та іншого устаткування. Надходять на озброєння нові БМП — родини CV90 (Швеція, 1993), ASCOD (Австрія ― Іспанія, 1996), VCC-80 «Дардо» (Італія, 2002), ZBD-04 (КНР, 2004), «Пума» (Німеччина, 2009) та ін.
Традиційно БМП були гусеничними. Першу колісну БМП «Ратель» створено в ПАР (1978). Цю тривісну повнопривідну машину озброювали 20-мм гарматою і 7,62-мм кулеметом, вона вміщала 3 члени екіпажу та 9 десантників. В інших країнах колісні БМП з’явилися вже у 21 ст. — VBCI (Франція, 2008), «Фреччіа» (Італія, 2008), ZBL-09 (КНР, 2009).
Характеристика
Сучасні БМП призначені для транспортування відділення піхотинців (6–8 осіб). Амфібійні якості були необхідні для БМП у 1970-х, однак станом на початок 21 ст. вони відходять на другий план. Для сучасних БМП здатність долати водні перешкоди вплав є радше винятком (наприклад, К21, Республіка Корея, 2009). Це зумовлено значним зростанням маси БМП, що своєю чергою спричинене прагненням посилити захищеність (наприклад, БМП-1 важить 13 т, VBCI ― 32 т, а «Пума» зі встановленими додатковими модулями бронювання — 43 т).
Основне озброєння більшості сучасних БМП — автоматична гармата калібру 25 мм (М2 «Бредлі», VBCI, «Фреччіа») або 30 мм (ASCOD, «Пума», CV9030). Рідше застосовують автоматичні гармати більших калібрів — 35 мм (CV9035) або 40 мм (CV9040, К21). Озброєння встановлюють у одно- або двомісній броньованій башті; останнім часом озброєння монтують у дистанційно керованих модулях. Сучасні БМП обладнують складними системами управління вогнем (наприклад, застосована на БМП «Пума» система не поступається за своїми можливостями системам управління вогнем сучасних танків).
Підвищенню захищеності сучасних БМП слугують заходи зі зниження радіолокаційної, теплової та акустичної помітності, модульний принцип побудови броньового захисту, великі кути нахилу верхнього лобового аркуша броньового корпусу. Актуальним стало посилення захисту горизонтальних проєкцій машини (дах корпусу та башти) від ураження бойовими елементами касетних боєприпасів, а також підвищення протимінної стійкості. Перспективним напрямком є обладнання БМП комплексами активного захисту.
БМП в Україні
У Збройних силах України (ЗСУ) бойові машини піхоти становлять основне озброєння механізованих підрозділів. За даними довідника «Військовий баланс» (англ. «Military Balance»), станом на початок 2022 в Сухопутних військах ЗСУ було 213 БМП-1, 890 БМП-2 і 4 БМП-3. З кінця 1990-х українські підприємства запропонували кілька варіантів модернізації БМП-1: БМП-1У (експортували до Грузії, Чаду, Туркменістану), БМП-1М, БМП-1УМ, БМП-1УМД, БМП-1ТС (на озброєнні ЗСУ з 2021).
З 2022 номенклатуру БМП розширено завдяки трофейним машинам (модернізовані російські БМП-1АМ «Басурманін», БМП-2М «Бєрєжок», а також значна кількість стандартних БМП-1, БМП-2, БМП-3), а також тим, які передали як військову допомогу (М-80, а також закордонні варіанти БМП-1 — BVP-1, Pbv 501).
Джерела
Договір про звичайні збройні сили в Європі // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_314#Text
Література
- Zaloga S., Sarson P. BMP Infantry Fighting Vehicle 1967–1994. London : Osprey, 1993. 48 p.
- Hunnicutt R. P. Bradley: A History of American Fighting and Support Vehicles. Novato : Presidio Press, 1999. 470 p.
- Ткачук П., Попко С., Харук А. та ін. Нарис історії Сухопутних військ Збройних Сил України (1991–2021). Львів : Національна академія сухопутних військ, 2022. 269 с.
- The Military Balance. London : The International Institute for Strategic Studies, 2022. 504 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Харук А. І. Бойова машина піхоти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бойова машина піхоти (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
