Болехівський-Боян, Петро
Болехі́вський-Боя́н, Петро́ (справжнє прізвище — Болехівський; 07.12.1910, с. Біла, тепер Чортківського району Тернопільської області, Україна — 30.01.1995, м. Глендейл, штат Каліфорнія, США) — оперний і камерний співак (баритон), композитор, педагог, громадсько-політичний діяч.
|
Болехівський-Боян, Петро | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Болехівський |
| Народження | 07.12.1910 |
| Місце народження | Біла |
| Смерть | 30.01.1995 |
| Місце смерті | Глендейл |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, педагогіка |
Життєпис
Народився в родині дяка, керівника хору й актора аматорського театрального колективу. Навчався в гімназії в м. Чорткові (тепер Чортківська гімназія імені Маркіяна Шашкевича), 1930–1932 — у філії Вищого музичного інституту імені М. Лисенка в м. Стрию (тепер Львівська область), 1932–1938 у цьому ж інституті у Львові (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) у класі Р. Савицького і М. Колесси.
1929–1930 концертував з українською наддніпрянською капелою «Дніпро» [організована 1921, під керівництвом О. Тимченка (1892(?) —1950-ті (?); тепер Україна — США].
1938 виїхав до Італії, де впродовж року вдосконалював вокальну майстерність в м. Мілані в професора В. Гардіні.
1939 дебютував на сцені театру «Ла Скала» у постановці опери «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта. Відмовився від пропозиції стати солістом театру.
На Чортківщині організовував хорові колективи, гуртки, оркестри. Активно займався підпільною діяльністю в Організації українських націоналістів (ОУН). Улітку 1941 за скеруванням проводу ОУН переведений у Кременецьку округу. У с. Вишгородок (тепер Лановецького району Тернопільської області) організував і керував чоловічим хором «Прометей» (існував до весни 1943), з яким 1941–1943 виступав у Галичині й на Волині.
1943 заарештований гестапо, перебував у німецьких тюрмах (міста Львів, Тернопіль), згодом перевезений до концентраційного табору Аушвіц, де брав участь у табірному духовому оркестрі (грав на тубі).
Від 1946 удосконалював вокальну майстерність у Мюнхенській консерваторії під керівництвом О. Руснака.
1948–1949 — соліст Мюнхенської опери (тепер Баварська державна опера).
1948 виїхав до Канади, де вів активну концертну діяльність.
1955 переїхав до США (Глендейл, штат Каліфорнія).У м. Лос-Анджелесі відкрив студію навчання співу й займався педагогічною справою.
Творчість
Голос був темброво багатий, широкого діапазону. Співак володів ідеальною дикцією.
У репертуарі — твори зарубіжної класики, які співав мовою оригіналу: пролог до опери «Паяци» Р. Леонкавалло, арія Валентина з опери «Фауст» Ш. Гуно, «Пісня» К. Едвардз (1880–1974; США).
Популяризував солоспіви українських композиторів: О. Бобикевича (1889–1970; тепер Україна — Німеччина), В. Костенка, М. Лисенка, В. Матюка, О. Нижанківського (1863–1919; тепер Україна).
Виступав у концертах як декламатор, брав участь у громадському житті української діаспори.
Свій статок заповів Патріаршому фонду.
Автор пісень «Даремно пробують Вкраїну закути», «Ми — українські революціонери», «Не час нам плакать і ридать» та інших.
Додатково
Брат Болехівського-Бояна — Іван Болехівський, богослов, громадський діяч, член ОУН (від 1931, псевдонім «Прометей»).
Твори
- В оркестрі в Авшвіці // В боротьбі за Українську державу. Вінніпег : Світова ліга українських політичних в’язнів, 1990. С. 475–481.
- Пісні і спомини бандерівця. Тернопіль : [б. в.], 1994. 63 с.
Література
- Нижник Л. Петро Болехівський — повстанський Боян // ЛАН. Ланівеччина творча. Тернопіль : Джура, 2001. С. 46–48.
- Карась Г. Розвиток українсько-німецьких музичних зв’язків у контексті мінливих тенденцій ХХ століття // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2011. Вип. 27. С. 86–95.
- Легкун О. Постаті музичної культури південно-західної Волині першої третини ХХ століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2011. № 1. С. 124–129.
- Ісаюк О. Організація взаємної допомоги українських політичних в’язнів у концтаборі Аушвіц як продовження протинацистського спротиву (1942–1944 рр.) // Український визвольний рух. 2016. Зб. 21. С. 117–136.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Німилович О. М. Болехівський-Боян, Петро // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болехівський-Боян, Петро (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
