Колесса, Микола Філаретович
Коле́сса, Мико́ла Філаре́тович (06.12.1903, м. Самбір, тепер Львівської області, Україна — 08.06.2006, м. Львів, Україна) — композитор, диригент, педагог, громадський діяч. Син Ф. Колесси, племінник О. Колесси. Народний артист УРСР (з 1972), народний артист СРСР (з 1991). Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1983), Герой України (2002). Дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (з 1997).
|
Колесса, Микола Філаретович | |
|---|---|
| Народження | 06.12.1903 |
| Місце народження | Самбір |
| Смерть | 08.06.2006 |
| Місце смерті | Львів |
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка, Ягеллонський університет, Львівський таємний український університет, Український вільний університет, Карлів університет |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
|
Відзнаки |
|---|
Життєпис
1911 вступив у Вищий музичний інститут (ВМІ, тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка). 1914 родина переїхала до Відня, де продовжив навчання в гімназії та музичній школі. Із 1917 — в Академічній гімназії у Львові та одночасно — у ВМІ, клас фортепіано М. Криницької (1878–1937; тепер Україна). Після закінчення гімназії вивчав медицину в Ягеллонському університеті в м. Кракові (1922–1923) та у Львівському таємному українському університеті (1923–1924).
1924–1925 навчався в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова (м. Прага, тепер Чехія) у класі гармонії та фортепіано Ф. Якименка і класі диригування П. Щуровської (1893; тепер Україна — 1973; тепер Чехія).
1925—1929 студіював композицію в О. Шина (1881–1943) та диригування в П. Дедечка (1885–1954), М. Долежила (1985–1971), О. Острчила (1979–1935; усі — тепер Чехія) у Празькій консерваторії. Одночасно навчався на філософському факультеті Українського вільного університету (1924–1927) та слухав курси славістики й музикознавства (викладач — З. Неєдли) у Карловому університеті (1924–1928).
1928–1931 вивчав композицію у В. Новака (1870–1949; тепер Чехія) в Празькій школі вищої майстерності.
Після повернення до м. Львова викладав теоретичні курси та диригування у ВМІ (1931–1939). Одночасно керував хорами: Львівський «Боян», Стрийський «Боян», «Український студіо-хор». 1941–1942 керівник хору «Думка» у м. Станіславові (тепер м. Івано-Франківськ), 1943–1944 — хору «Бандурист» у м. Львові.
Після реорганізації ВМІ у Львівську консерваторію обіймав посади: доцента (з 1940), професора (з 1957), ректора (1953–1965). Одночасно був диригентом Симфонічного оркестру Львівської філармонії (1939–1941, 1944–1953), Львівського театру опери та балету (1944–1947), художнім керівником і головним диригентом хорової капели «Трембіта» (1946–1948).
Від 1968 — член правління Спілки композиторів України, 1983–1988 — голова правління її Львівського відділення.
Творчість
Музика Колесси ґрунтується на українському (зокрема карпатському) музичному фольклорі. На основі його образно-емоційного ладу, жанрових ознак, ладо-інтонаційних, метро-ритмічних та структурних особливостей композитор створив власний стиль, де синтезував національну традицію і досягнення професійного музичного мистецтва 1-ї половини 20 ст. У ньому відчутні елементи пізнього романтизму (згодом постромантизму, неокласицизму і навіть модернізму, об’єднаних потужним струменем фольклоризму). Різноманітним за жанрами творам Колесси властиві яскравий образно-емоційний зміст, стрункість форми, художня завершеність (крім того, симфоніям — майстерна інструментовка, а хоровим — своєрідність поліфонічного письма).
Інтерпретатор музики Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена, Й. Брамса, А. Дворжака, Б. Сметани, П. Чайковського; постійно виконував твори (деякі вперше) С. Людкевича, В. Барвінського, Р. Сімовича (1901–1984), А. Солтиса (1890–1968; обидва — тепер Україна).
Перший і довголітній виконавець власних творів. Гастролював у Києві, Харкові, Одесі, Москві, Ленінграді (тепер Санкт-Петербург), у містах Прибалтики й Закавказзя. Диригентському мистецтву були притаманні цілісність і змістовність художнього задуму, яскрава, але зовнішньо стримана емоційність, продуманість і відточеність технічних засобів виконання, висока виконавська культура.
Фундатор львівської диригентської школи. Поміж його учнів — Т. Микитка (1939), Б. Антків, В. Василевич (1911–1962), Є. Вахняк (1912–1998), І. Гамкало, Р. Дорожівський (1942), Ю. Луців (1931), Я. Скибинський (1949–2009), С. Турчак, І. Юзюк (1939; усі — тепер Україна) та ін.
Автор праці «Основи техніки диригування» (1960), яка не втратила актуальності дотепер.
Твори Колесси записано на грамофонних платівках і компакт-дисках; у 1960–1990-х їх виконували в Німеччині, Польщі, США, Канаді (зокрема 1994 відбулися авторські концерти в Нью-Йорку, Філадельфії, Торонто).
Твори
- для симфонічного оркестру: Симфонії № 1 (1950), № 2 (1966), «Українська сюїта» (1928), Варіації (1931); сюїта для струнного оркестру «У горах» (1972); Фортепіанний квартет (1930);
- для фортепіано: сюїти «Дрібнички» (1928), «Пасакалія. Скерцо. Фуга» (1929), «Картинки Гуцульщини» (1934); Сонатина (1939); Три коломийки (1958); 4 прелюди (1938–1981); 3 п’єси для дітей (1959);
- для органа: Прелюдія і фуга (1977);
- хори на слова Т. Шевченка, С. Руданського, П. Тичини, М. Рильського, Л. Костенко, Р. Братуня та ін.;
- солоспіви: цикли «В краю квітучої вишні» на слова І. Такубоку (1971), «Дитячі сни» (1978); обробки лемківських (зокрема вокально-інструментальний цикл «Лемківське весілля», 1937), волинських, поліських, гуцульських народних пісень, а також білоруських, чеських, словацьких, угорських;
- музика для театру й кіно.
Праці
- Диригентський порадник. Львів : Український Видавничий Інститут, 1938. 240 с. (у співавт.)
- Сторінки з історії українсько-чеських музичних зв’язків // Українське слов’янознавство: Література та культура зарубіжних слов’янських народів. 1971. Вип. 5. С. 28–36.
- Навчання студента-диригента в класі по спеціальності // Українська Музика. Київ : Музична Україна, 1972. С. 78–88.
- Основи техніки диригування. 2-ге вид. Київ : Музична Україна, 1973. 200 с.
- Диференційовані жести у диригуванні (метод. розробка) // Питання диригентської майстерності. Київ : Музична Україна, 1980. С. 33–41.
- Вибрані хорові твори. Київ : Музична Україна, 1983. 135 с.
Література
- Волинський Й. Композитор Микола Колесса. Львів : Книжково-журнальне видавницво, 1954. 55 с.
- Кияновська Л. О. Монологи про мистецтво і життя (про творчість М. Колесси) // Музика. 1994. № 3. С. 8–10.
- Микола Колесса — композитор, диригент, педагог / Упоряд. та ред. Я. Якубяка. Львів : [б. в.], 1997. 132 с.
- Кияновська Л. Син століття Микола Колесса в українській культурі ХХ ст. Львів : Наукове товариство імені Шевченка, 2002. 293 с.
- Димченко С. Диригентська школа Миколи Колесси в розвитку музично-педагогічної думки України // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2003. Вип. 10. С. 330–339.
- Кальченко С. Стиль Миколи Колесси в хорових обробках народних пісень Полісся, Гуцульщини, Лемківщини. Дрогобич : Коло, 2003. 55 с.
- Кияновська Л. Микола Колесса: рефлексія творчості // Мистецькі обрії 2001–2002 Альманах. Київ : КНВМП «Символ-Т», 2003. С.395–403.
- Мельник Л. Браво, маестро! (До 100-річчя композитора, диригента М. Ф. Колесси) // Музика. 2004. №1–2. С. 18–19.
- Боднар Б. Микола Колесса: «Я обіцяв віддати музиці все» // Музика. 2011. № 4–6. С. 24–27.
- Самотос-Баєрлє Н. Сторінки біографії Миколи Колесси: камерноінструментальна музика — виконавська практика і компонування (За «Спогадами» М. Колесси) // Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка. 2015. Вип. 34. С. 418–424.
- Попович Н. М., Сухацька Л. М., Буркало С. М. Значення постаті Миколи Колесси у становленні Львівської диригентської школи // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія: Педагогіка та психологія. 2016. Вип. 1. С. 26–28.
- Мартинюк А. Диригентська школа Миколи Колесси як феномен української музично ї культури ХХ століття // Педагогічна освіта: теорія і практика. 2017. Вип. 22 (2). С. 68–73.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Фільц Б. М. Колесса, Микола Філаретович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Колесса, Микола Філаретович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
