Руданський, Степан Васильович
Руда́нський, Степа́н Васи́льович (06.01.1834, с. Хомутинці, тепер Хмільницького району Вінницької області, Україна — 03.05.1873, м. Ялта, тепер Україна) — письменник, поет, перекладач, фольклорист.
|
Руданський, Степан Васильович | |
|---|---|
| Народження | 06.01.1834 |
| Місце народження | Хомутинці |
| Смерть | 03.05.1873 |
| Місце смерті | Ялта (АР Крим) |
| Місце поховання | Масандрівське кладовище |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька медико-хірургічна академія |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | літературна творчість, медицина |
Життєпис
Народився у сім’ї священника (в чотирьох поколіннях). Навчався в Шаргородському духовному училищі (1842–1849) та Подільській духовній семінарії (1849–1855) у м. Кам’янці-Подільському. Після закінчення духовних закладів отримав направлення на навчання в Санкт-Петербурзькій духовній академії, однак вирішив вступити до Cанкт-Петербурзької медико-хірургічної академії. Для цього батько допоміг сину вийти із духовного стану та отримати свідоцтво про звільнення з Подільської духовної консисторії.
Після завершення навчання здобув звання повітового лікаря й дозвіл працювати в Криму, куди переїхав у 1861.
1861–1873 працював міським лікарем у м. Ялті, повітовим карантинним лікарем застави та селищ Південного берега Криму, першим санітарним і ветеринарним лікарем міста й повіту, завідувачем Ялтинської лікарні.
Доклав багато зусиль для підвищення благоустрою міста. 1867 став почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинського і Керченського округів. Водночас цікавився археологією, етнографією, збирав і вивчав фольклор, перекладав. Цікавився метеорологією, брав участь в археологічних розкопках біля м. Ялти, виконував ескізи знайдених артефактів.
Листувався з М. Драгомановим, підтримував творчі стосунки з художником В. Ковальовим (1822–1894; тепер Україна), був знайомий із художником-мариністом І. Айвазовським. У різний час С.Руданського провідували в м. Ялті письменник та історик М. Костомаров, поет А. Метлинський, професор С. Боткін. У м. Ялті лікував артиста М. Щепкіна. Серед його друзів були відомі письменники, фольклористи, історики: О. Лазаревський, М. Номис, А. Свидницький та ін.
Улітку 1872 в м. Ялті спалахнула епідемія холери. Як лікар ужив рішучих заходів для організації протиепідемічного режиму, але й сам захворів. Помер від загострення туберкульозу легенів.
Похований у м. Ялті на Масандрівському кладовищі. Через 19 років після смерті коштом шанувальників на могилі було встановлено пам’ятник.
Творчість
Почав писати вірші ще в семінарії у жанрі романтичної балади. На перші твори суттєво вплинула творчість Т. Шевченка.
Найпродуктивнішим у творчому плані був Петербурзький період життя. Усі свої твори, зокрема й віршовані переклади, називав «співомовками». Цей термін за гуморесками письменника закріпив І. Франко. Вони стали новим різновидом гумористично-сатиричних віршованих творів.
Письменник використовував у художній творчості багатий фольклорний матеріал, зібраний на Поділлі: народні оповідки-анекдоти, прислів’я, перекази, легенди. Перше видання «Співомовок» окремою книгою, яке вмістило двадцять вісім віршів, здійснила в м. Києві Олена Пчілка 1880.
Водночас у творчій спадщині письменника значне місце посідали віршовані казки й поеми, балади, ліричні поезії. Деякі з них стали народними піснями («Повій, вітре, на Вкраїну»). До літературної спадщини письменника також належать переклади античної літератури, збірники народних пісень із власних записів («Народні пісні в записах Степана Руданського», 1972).
На інтелектуальне й духовне становлення письменника вплинули глибокі традиції священницького роду. Письменник звертався до релігійної тематики, зокрема написав переспів 136 псалма про євреїв у вавилонському полоні, основним мотивом якого є прагнення національної самосвідомості та бажання духовної свободи. Поет осмислював народне світобачення, морально-етичні уявлення українців про світ на основі християнської моралі.
На основі зібраних фольклорних матеріалів, апокрифічних легенд про побудову світу написав поему, яка у першій редакції називалась «Лірникові думи» (1856), у другій (1859) — «Байки світовії в співах». Твір складається з таких частин-дум: 1. Преслівля (або вступ), 2. «Початок світу», 3. «Велетні», 4. «Цар Давид», 5. «Премудрий Соломон», 6. «Бог на землі», 7. Додаток (кінцівка). Власне «Преслівля» і «Додаток» є своєрідним обрамленням поеми.
Основні автографи творів складають три томи, переписані й оформлені самим поетом. Крім цієї першої авторської редакції творів, відомі автографи збірок, укладених за жанрово-тематичним принципом у різні часи й призначених до видання, зокрема «Нива» (1858–1859).
Незначну кількість творів опублікував у петербурзькому тижневику «Руський мир» («Русский мир», 1859), у двох номерах «Основи» (1862), у львівському журналі «Правда». Більшість творів вийшла після смерті автора у 1880-х — на початку 1890-х у львівських виданнях «Правда», «Зоря», у часописі «Київська старовина» («Киевская старина»).
Визнання
Почесний громадянин м. Ялти.
1869 за розвиток земської медицини нагороджений орденом Станіслава ІІІ ступеня та годинником фірми «Павло Буре».
1959 створено Музей-кімнату в с. Хомутинцях.
1967 на місці родинного обійстя Руданських відкрито Літературний музей Степана Руданського.
1969 до 135-річчя від дня народження письменника в с. Хомутинцях урочисто відкрито пам'ятник.
З 1981 в с. Хомутинцях щорічно відбувається Всеукраїнське свято сатири і гумору ім. Степана Руданського.
1994 засновано літературну премію імені Степана Руданського, з 2006 — Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського.
1998 створено громадське творче об’єднання — Вінницький курінь гумористів імені Степана Руданського.
1998 ім'я письменника присвоєне Бібліотеці сімейного читання в Дарницькому районі м. Києва.
12.01.2014 до 180-ої річниці з дня народження письменника відбулося відкриття погруддя в м. Калинівці Хмільницького району, Вінницької області.
На будинках, пов'язаних із життям і творчістю письменника в містах Ялті, Гайвороні, Шаргороді, Кам’янці-Подільському встановлено меморіальні дошки.
До окупації Росією в м. Ялті діяв Ялтинський НВК № 15 імені Степана Руданського, в якому була Кімната-музей письменника.
Щорічно в січні в Національній науковій медичній бібліотеці України відбуваються літературно-мистецькі вечори пам’яті письменника.
17.01. 2009 введено в обіг поштову марку № 979 «Степан Руданський (1834—1873)».
2021 у с. Хомутинці встановлено пам’ятник пісні «Повій, вітре, на Вкраїну»: на гранітних сторінках розгорнутої книги викарбувані слова найвідомішої поезії письменника.
Цитата
«На наше нещастя, наші молодії паничі, як перший раз заглянуть у школу, уже начинають забувати і свою мову, і своїх людей. І то ще добре, як (котрий), скінчивши школи і натягнувши чужий жупан, занесе з собою на чужий край кілька рідних пісень, а то звичайне з них виходить ні родині свічка, ні Москві огарок... А все-таки надіюсь, що хто-небудь із таких захоче дати голос на мої «Світовії співи» — ото я для них і прикладаю сі людські оповідки».
Цит. за: Руданський С. Твори : в 3 т. Київ : Наукова думка, 1973. Т. 2. С. 337–338.
Твори
- Співомовки. Київ : Типографія С. В. Кульженко, 1880. 72 с.
- Поетичні твори. Київ : Є. Олесницький, 1886. 68 с.
- Твори : в 7 т. Львів : Друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1895–1903.
- Народні пісні в записах Степана Руданського. Київ : Музична Україна, 1972. 291 с.
- Твори : в 3 т. Київ : Наукова думка, 1972–1973.
- Усі твори в одному томі. Київ : Ірпінь, 2007. 520 с.
Література
- Кримський А., Левченко М. Знадоби для життєопису Степана Руданського (1833–1873). Київ : Друкарня Української академії наук, 1926. 244 с.
- Кримський А., Левченко М. Нові знадоби до життєпису Степана Руданського. Київ : Друкарня Української академії наук, 1929. 88 с.
- Степанові Руданському / Відп. ред. М. Потупейко. Одеса : Маяк, 1968. 260 с.
- Герасименко В. Я. Степан Руданський. Життя і творчість. Київ : Наукова думка, 1985. С. 10–15.
- Прокопчук В. С. В. Д. Отамановський — пам’яткоохоронець // Подільська старовина: науковий збірник на пошану вченого і краєзнавця. В. Д. Отамановського. Вінниця : [б. в.], 1993. С. 31–33.
- Космеда Т. А., Осіпова Т. Ф., Піддубна Н. В. Степан Руданський: феномен моделювання «живого» мовлення українців. Харків; Познань; Дрогобич : Коло, 2015. 310 с.
- Пентюк Б. М. Степан Руданський: сторінки духовності. Вінниця : «Торговий дім «Альфа і Омега», 2022. 200 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Пентюк Б. М. Руданський, Степан Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Руданський, Степан Васильович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
