Метеорологія
Метеороло́гія (від грец. μετεωρολογία — міркування про небесні явища) — наука про атмосферу Землі, явища і процеси, що в ній відбуваються.
Зміст
Історична довідка
Виникнення
Перші дослідження в галузі належать до античності, відомою є праця Арістотеля «Метеорологіка». Як самостійна наука метеорологія затвердилася в 17–18 ст., зокрема після винайдення основних метеорологічних приладів.
Етапи розвитку
Значним етапом є організація систематичних метеорологічних спостережень і створення мережі метеорологічних станцій. Зокрема, відома європейська мережа спостережень за погодою з 1654. Упродовж 1780–1795 діяла міжнародна мережа Імператорського метеорологічного товариства (лат. Societas Meteorologica Palatina), що включала понад 30 метеостанцій у США та країнах Європи. До середини 19 ст. мережею метеорологічних станцій були охоплені всі континенти, крім Антарктиди. З кінця 19 ст. для спостережень на значних висотах почали застосовувати кулі пілоти й кулі-зонди із самописними приладами. Після винайдення 1930 радіозонда розпочато створення мережі радіозондування. Пізніше створено актинометричну (див. Актинометрія) мережу й мережу пунктів ракетного зондування атмосфери.
1849 у м. Санкт-Петербурзі створено Головну фізичну обсерваторію (тепер Головна геофізична обсерваторія ім. О. І. Воєйкова), що займалася спостереженнями в Російській імперії. У 1880-х О. Клосовський (1846–1917; тепер Україна) організував широку метеорологічну мережу на південному заході Російської імперії.
В Україні інструментальні метеорологічні спостереження відомі із середини 18 ст.
1836 утворено Луганську метеорологічну обсерваторію. 1855 відкрито Київську метеорологічну обсерваторію при Імператорському університеті Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Наприкінці 19 ст. організовано Придніпровську мережу метеорологічних станцій (див. у ст. Агрометеорологія). 1921 засновано Українську метеорологічну службу (Укрмет; тепер Український гідрометеорологічний центр). 1929 організовано Гідрометеорологічний комітет, до складу якого увійшли всі метеорологічні та гідрологічні установи України.
Для сприяння обміну метеорологічною інформацією між країнами 1873 було засновано Міжнародну метеорологічну організацію. 1950 на її основі за участі України утворено Всесвітню метеорологічну організацію, що 1951 стала спеціалізованою установою ООН. Так, використовуються різні форми міжнародного наукового співробітництва. Серед найвідоміших таких програм — Міжнародний полярний рік (1882–1883, 1932–1933, 2007–2008), Міжнародний геофізичний рік (1957–1958), Програма досліджень глобальних атмосферних процесів (1960–1980-ті) тощо.
Характеристика
Об’єкт, завдання, методи
Метеорологія вивчає склад і будову атмосфери; теплообіг і тепловий режим атмосфери й земної поверхні; вологообіг і фазові перетворення води в атмосфері; рухи мас повітряних; електричні, оптичні й акустичні явища в атмосфері. Досліджуються енергокліматичні ресурси (див. Кліматичні ресурси).
Основним завданням є побудова фізико-математичної теорії атмосферних процесів для прогнозування атмосферних явищ. Здійснюється розробка методів прогнозування метеорологічних процесів та явищ, а також методів активного впливу на них для запобігання несприятливим наслідкам для економіки і здоров’я людини.
Застосовуються статистичні й синоптичний методи, а також спостереження й експерименту.
Структура
Основним розділом метеорології є фізика атмосфери, що вивчає фізичні закономірності атмосферних процесів і явищ, досліджує нижні шари атмосфери та процеси, що відбуваються у вільній атмосфері тощо. Включає також агрометеорологію, актинометрію, динамічну й синоптичну метеорологію, атмосферну оптику, аерологію. Окрім того, виділяють авіаційну, військову, ядерну метеорологію та інше.
Метеорологія є складною багатогалузевою наукою, яка має тісні зв’язки з кліматологією, географією, гідрометеорологією, аерономією тощо.
Представники
У 20 ст. значні досягнення в динамічній та синоптичній метеорології пов’язані з В. Шоу (1854–1945; тепер Велика Британія), М. Маргулесом (1856–1920; тепер Австрія), В. Б’єркнесом (1862–1951; Норвегія), Б. Мультановським (1876–1938; тепер Російська Федерація) Г. фон Фікером (1881–1957; Німеччина, Австрія), Т. Бержероном (1891–1977; Швеція), К.-Г. Россбі (1898–1957; Швеція, США), А. Асканазією (1887–1937), М. Таборовським (1902–1948), Х. Погосяном (1904–1988), С. Хромовим (1904–1977; усі — тепер Російська Федерація), О. Фрідманом, Л. Матвєєвим (1920–2009; тепер Російська Федерація) та іншими.
Внесок у розвиток метеорології в Україні зробили Й. Косоногов, М. Авенаріус, К. Жук (1847–1917), М. Косач, Р. Савельєв (1851–1903), М. Кудрицький (1856–1933), Б. Срезневський, Л. Прох (1921–1983) та інші. Відомими є досягнення Українського гідрометеорологічного інституту (УкрГМІ; засновано 1953) з активних впливів на гідрометеорологічні процеси. Серед дослідників — Г. Прихотько (1913–1965), М. Буйков (1926–2002), І. Половина (народився 1928), Є. Корнієнко (1937–1988) та інші.
Метеорологія в Україні
В Україні організацією спостережень на мережі метеорологічних станцій займається Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Реалізацією її політики займаються Український гідрометеорологічний центр і Геофізична обсерваторія центральна імені Бориса Срезневського. Провідною науково-дослідною установою в царині гідрометеорології, моніторингу довкілля є Український гідрометеорологічний інститут.
Метеорологічні дослідження здійснюють також на відповідних кафедрах Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Одеського державного екологічного університету, інших закладів вищої освіти.
Додатково
Щорічно 23 березня відзначають Всесвітній метеорологічний день.
Література
- Матвеев Л. Т. Курс общей метеорологии. Физика атмосферы. 2-е изд., перераб. и доп. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1984. 752 с.
- Колобов Н. В., Переведенцев Ю. П., Ахметов М. С. 110 лет международного метеорологического сотрудничества (ММО/ВМО) // Вопросы микро- и мезоклимата, циркуляции и загрязнения атмосферы. Пермь : Пермский университет, 1985. С. 155–166.
- Шидловский А. А. Метеорологические ракетные комплексы СССР и исследования атмосферы на высотах до 250 км. Санкт-Петербург : Гидрометеоиздат, 2003. 192 с.
- Хромов С. П., Петросянц М. А. Метеорология и климатология. 7-е изд. Москва : Московский университет ; Наука, 2006. 582 с.
- Гумницький Я. М. Метеорологія та кліматологія. 2-ге вид. Львів : Львівська політехніка, 2017. 203 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Затула В. І. Метеорологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Метеорологія (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
