Больнов, Отто Фрідріх
Бо́льнов, О́тто Фрі́дріх (нім. Bollnow, Otto Friedrich; 14.03.1903, м. Штеттін, тепер м. Щецин, Польща — 07.02.1991, м. Тюбінген, земля Баден-Вюртемберг, Німеччина) — філософ, педагог, теоретик педагогічної антропології.
|
Больнов, Отто Фрідріх (Bollnow, Otto Friedrich) | |
|---|---|
| Народження | 14.03.1903 |
| Місце народження | Щецин |
| Смерть | 07.02.1991 |
| Місце смерті | Тюбінген |
| Alma mater | Гумбольдтський університет Берліна |
| Місце діяльності | Німеччина |
| Напрями діяльності | філософія, педагогіка |
Життєпис
Походив із родини педагогів.
Мав широке коло зацікавлень: 1921–1924 вивчав архітектуру, а згодом математику й фізику в Університеті Фрідріха Вільгельма (тепер Гумбольдтський університет Берліна), Грайфсвальдському університеті (до 1923) та Геттінгенському університеті імені Георга Августа; в останньому 1925 захистив дисертацію з теоретичної фізики.
Деякий час викладав у Оденвальдській школі-інтернаті, що була осередком педагогічних реформ. Зацікавився педагогікою, повернувся у Геттінгенський університет для вивчення філософії та педагогіки. Зазнав упливу М. Гайдеггера. 1931 завершив працю над габілітаційною дисертацією (див. Габілітація), досліджуючи філософію Ф. Якобі («Die Lebensphilosophie F. H. Jacobis»; 1933).
Майже 40 років життя присвятив науково-педагогічній діяльності в університетах Німеччини: упродовж 1931–1939 викладав у Геттінгенському університеті, з 1939 — професор кафедри психології та педагогіки (з перервою під час Другої світової війни) в Університеті Людвіга (тепер Гіссенський університет імені Юстуса Лібіха), 1946–1953 — у Майнцькому університеті імені Йоганна Гутенберга, 1953–1970 — професор філософії та педагогіки Тюбінгенського університету Ебергарда Карла.
1970 вийшов на пенсію, мешкав у м. Тюбінгені до кінця життя.
1983–1991 став одним із засновників «Дільтеївського щорічника» (нім. «Dilthey-Jahrbuch für Philosophie und Geschichte der Geisteswissenschaften»).
Діяльність
Автор понад 30 книг і 250 статей з філософії, педагогіки, етики. Основну частину його праць укладено в 1950–1960-ті. Серед зацікавлень — філософія життя, феноменологія, герменевтика, екзистенціалізм, теорія пізнання, філософія діалогу, філософські основи педагогіки.
Міркував про генезу філософської антропології (з 1920-х), її підвалини і завдання, та антропологічний поворот європейської філософії.
Зазнав істотного впливу філософії екзистенціалізму: глибоко розумів, аналізував, критично осмислював розвиток цього напряму й водночас вибудовував власну програму його подолання [книги «Сутність настроїв» («Das Wesen der Stimmungen»; 1941), «Екзистенційна філософія» («Existenzphilosophie»; 1942), «Новий порядок. Проблема подолання екзистенціалізму», («Neue Geborgenheit. Das Problem einer Überwindung des Existenzialismus»; 1955)]. Больнова характеризують як основоположника «позитивного екзистенціалізму», «філософії надії», «герменевтичної філософії життя» та ін. Оцінював сучасну йому епоху (глибокі кризи воєнного і повоєнного часу) як протистояння людяності й нелюдяності; «втрату людяності» вважав найстрашнішою загрозою сучасності. Шукав шляхи подолання відчуття страху, відчаю, незахищеності людини («кайданів екзистенційної самотності») в умовах модерної цивілізації, етичної трансформації ірраціоналізму та нігілізму 20 ст., повернення метафізичної «довіри до буття». Пропонував програму філософського оздоровлення суспільства на засадах життєствердної віри в гуманістичний потенціал людини (див. Гуманізм). У його працях утілено роздуми про «путь», «надію», «батьківщину», «подолання», «рішучість», «втягненість», «дарування», «вдячність», «захист оселі» як нові екзистенціали та антропологічні феномени, запоруку внутрішньої гармонії людини, наповненості її буття.
Залишив глибокі міркування про смерть як наслідок, що зародково притаманний життю й надає людському існуванню сенси і цінність особистого буття, примушує людину задумуватися над сутнісним, спонукає до самоподолання, трансценденції.
Акцентував діалогічний довірливо-емоційний характер взаємин вихователя і вихованця, значення педагогічної атмосфери, підкреслював роль комунікації й мови як універсального засобу виховання. Серед книг із філософських проблем педагогіки: «Екзистенціалізм і педагогіка» («Existenzphilosophie und Pädagogik. Versuch über unstetige Formen der Erziehung»; 1959), «Антропологічний погляд в педагогіці» («Die anthropologische betrachtungsweise in der pädagogik»; 1965), «Мова і виховання» («Sprache und Erziehung»; 1966).
Автор монографій «Розуміння. Три нариси до теорії наук про дух» («Das Verstehen. Drei Aufsätze zur Theorie der Geisteswissenschaften»; 1949), «Філософія пізнання» («Philosophie der Erkenntnis. Das Vorverständnis und die Erfahrung des Neuen»; 1970), «Студії з герменевтики» («Studien zur Hermeneutik»; 1979) та ін.
Праці філософа багаторазово перевидавалися в Німеччині; окремі з них перекладені іспанською, французькою, нідерландською, португальською, українською та іншими мовами.
Визнання
Почесний доктор Страсбурзького університету (1975).
Орден «Хрест заслуг І ступеня ФРН» (1980).
Праці
- Existenzphilosophie und Pädagogik. Versuch über unstetige Formen der Erziehung. Stuttgart : W. Kohlhammer, 1959. 160 p.
- Neue Geborgenheit. Das Problem einer Überwindung des Existenzialismus. 4 aufl. Stuttgart : W. Kohlhammer, 1979. 248 p.
- Sprache und Erziehung. 3 aufl. Stuttgart : W. Kohlhammer, 1979. 209 p.
- Philosophie der Erkenntnis : in 2 t. 2 aufl. Stuttgart : W. Kohlhammer, 1981. T. 1. 160 p.
- Studien zur Hermeneutik : in 2 bd. München : Karl Alber Freiburg, 1982–1983.
- Existenzphilosophie. 9 aufl. Stuttgart : W. Kohlhammer, 1984. 137 p.
- Das Wesen der Stimmungen. 8 aufl. Frankfurt am Main : Klostermann, 1995. 268 p.
- У к р. п е р е к л. — Філософська антропологія та її методичні принципи / Пер. з нім. А. Гордієнка // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія. Київ : Ваклер, 1996. С. 96–111.
- Больнов Отто. Зустріч // Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної філософії. Київ : Либідь, 1996. С. 157–170.
Література
- Otto Friedrich Bollnow im Gespräch / Hrsg. von Н.-P. Göbbeler, H.-U. Lessing. Freiburg; München : Alber, 1983. 137 р.
- Мартін Гайдеґґер очима сучасників / Пер. з нім. М. Д. Култаєва. Київ : Стилос, 2002. 128 с.
- Schollenberger А. Grundzüge einer Philosophie der Hoffnung: Die Bedeutung der Krise im philosophischen und pädagogischen Denken von Otto Friedrich Bollnow. London : Turnhare, 2003. 216 p.
- Koerrenz R. Otto Friedrich Bollnow. Ein pädagogisches Portrait. Weinheim; Basel : Beltz (UTB), 2004. 134 р.
- Дяченко К. А. Настрій як об’єкт філософсько-антропологічного аналізу: зміст та антропологічні контури феномена // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Серія: Філософія. 2016. № 46. Т. 2. С. 149–157.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Больнов, Отто Фрідріх // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Больнов, Отто Фрідріх (дата звернення: 2.05.2024).
Оприлюднено: 05.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
