Бородін, Олександр Порфирович
Бороді́н, Олекса́ндр Порфи́рович (рос. Бородин, Александр Порфирьевич; 12.11.1833 — 27.02.1887, м. Санкт-Петербург, тепер Росія) — композитор, хімік, доктор медицини, професор, академік, суспільний діяч.
|
Бородін, Олександр Порфирович (Бородин, Александр Порфирьевич) | |
|---|---|
| Народження | 12.11.1833 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | 27.02.1887 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, медицина |
Життєпис
Був позашлюбним сином грузинського князя Луки Гедеванішвілі (Л. Гедіанов; 1772–1840; тепер Грузія). Хлопчика записали як сина кріпака-камердинера князя, тому до 10 років за документами він також був кріпаком. Перед смертю князь звільнив сина з кріпацтва.
Дитинство провів у будинку батька, який займався його приватною освітою. Проявляв здібності до точних наук, мов та музики. Навчався гри на фортепіано, флейті, віолончелі. У 9 років написав першу п’єсу для фортепіано — польку «Елен», у 13 років — перший концерт для флейти з фортепіано та адажіо для фортепіано.
Однак вирішив присвятити своє життя вивченню хімії. 1850 вступив до Медико-хірургічної академії в м. Санкт-Петербурзі (тепер Військово-медична академія імені С. М. Кірова). Його наставником був відомий хімік М. Зінін. Паралельно займався музикою, вдосконалював гру на різних музичних інструментах, освоював музичну теорію, писав п’єси, відвідував концерти.
1856 завершив навчання, 1858 отримав ступінь доктора медицини. Займався наукою, написав низку статей, які зробили його відомим у наукових колах. Подорожував до Німеччини, Італії, Франції, Швейцарії. Спілкувався із відомими вченими-хіміками. Водночас за кордоном цікавився музикою, бував на концертах, в опері. Захоплювався творчістю К. М. фон Вебера, Р. Вагнера, Л.-Г. Берліоза, Ф. Шопена, Р. А. Шумана, Ф. Мендельсона Бартольді та Ф. Ліста, з яким його пов’язувала творча дружба. Писав музику камерну.
1861 у м. Гейдельберзі (Німеччина) зустрів талановиту піаністку і співачку К. Протопопову (1832–1887; тепер Росія), яка невдовзі стала його дружиною і музою.
Наприкінці 1862 повернувся до Росії. Бородіна обрали професором, 1877 став академіком Медико-хірургічної академії. Читав лекції, продовжував хімічні дослідження. Деякий час викладав хімію в Санкт-Петербурзькому імператорському лісовому інституті (існував до 1917). Підтримував дружні контакти з видатними вченими О. Бутлеровим, Д. Менделєєвим, І. Сеченовим та письменниками М. Успенським (1837–1889; тепер Росія), Марком Вовчком, О. Герценом.
Продовжував писати музику. 1862 написав фортепіанний квінтет «До-мінор», у якому відчувався оригінальний композиторський стиль — поєднання епічної сили з витонченою лірикою та яскравим національним колоритом. 1867 написав 1-у симфонію (вперше виконана 1869), що засвідчила зрілість автора й появу нового напрямку в російській музиці.
1877 на музичному вечорі в будинку професора академії С. Боткіна познайомився із М. Балакірєвим, через якого ввійшов до прогресивного музичного гуртка «Могутня купка». Так почалася співпраця з Ц. Кюї, М. Мусоргським, М. Римським-Корсаковим та критиком В. Стасовим. Це надихнуло композитора на написання нових творів, прем’єри яких відбувалися на концертах Російського музичного товариства. 1877 оркестр цього товариства під керівництвом Е. Направника (1839; тепер Чехія —1916; тепер Росія) вперше виконав 2-у симфонію Бородіна.
У 1870-х активізувалася суспільна діяльність Бородіна. Він був одним із організаторів та викладачів Вищих жіночих медичних курсів (1872–1882; м. Санкт-Петербург), скарбником Товариства допомоги слухачкам медичних та педагогічних курсів (з 1874).
Обіймав керівні посади в Медичній академії, захищав студентів від політичних переслідувань. Був одним із редакторів журналу «Знання». У цей період створив значну кількість романсів переважно на свої слова, почав працювати над другою «Богатирською» симфонією та оперою «Князь Ігор» на сюжет «Слова о полку Ігоревім», до якої написав лібрето.
На початку 1880-х Бородін — автор двох струнних квартетів, симфонічної картини «У Середній Азії», низки романсів, фортепіанних творів. Почав працювати над 3-ю симфонією. Роботу перервала раптова смерть від інфаркту.
М. Римський-Корсаков та О. Глазунов використали матеріали композитора й дооркестрували оперу «Князь Ігор», 1 та 2 частини 3-ї симфонії Бородіна з пам’яті дописав О. Глазунов.
Творчість
Представник романтичного та критично-реалістичного напрямку російської та світової музичної культури. Створив самобутній музичний стиль, у якому поєднані епічність та ліризм.
Образний світ Бородіна — богатирська героїка, утвердження високих естетичних ідеалів суспільних, гуманізму, сили духу народу, розуму і краси людини. Світогляд композитора склався під впливом глибокого вивчення історії та народної творчості, що було характерним для музикантів, художників, науковців 1860–1880-х як у Російській імперії, так і в Західній Європі.
Мелодика музичних творів композитора ґрунтується на інтонаціях російських народних пісень різних жанрів та мотивах східних народів, що проявилося в поєднанні діатонічних ладів із багатою хроматикою, орнаментикою. Творчий метод Бородіна — узагальнений прояв найхарактерніших ознак фольклору різних народів. Гармонія у творах композитора вирізняється новими колористичними прийомами: накладанням кількох функцій, появою акордів квартової та секундової будови, що в поєднанні з поліфонічною фактурою створило колоритні образи. Бородін зробив значний внесок у розвиток драматургічних принципів.
Музична спадщина композитора порівняно невелика. У єдиній опері «Князь Ігор», присвяченій історії Давньої Русі, митець поєднав риси епічної опери та історичної народної музичної драми. Уперше на оперній сцені відродив головну давньоруську ідею захисту Вітчизни від ворогів.
Бородін продовжив традиції М. Глинки, будував музичні образи на кантилені й типовій «номерній структурі» (арія, хор, ансамбль), увів драматичні діалоги, речитативи із гнучкою мелодизованою лінією та розгорнуті великі сцени.
Бородін започаткував героїко-епічний симфонізм. При сталих класичних формах його драматургія спиралася на контраст та синтез тем. Був справжнім майстром тембрової колористики у симфонічному оркестрі. В основі симфонічної картини «В Середній Азії» мотив російської пісні та східного наспіву.
Ліричний зміст переважає в камерно-інструментальних (квартети, фортепіанні мініатюри) та вокальних творах. Митець першим увів до романсів образи богатирського епосу.
Самобутній стиль музики Бородіна вплинув на творчість наступних поколінь композиторів, зокрема О. Глазунова, І. Стравінського, К. Дебюссі, М. Ж. Равеля, С. Прокоф’єва, Г. Свиридова, А. Хачатуряна та ін.
Найвідоміші музичні твори: опера «Князь Ігор», опера-фарс «Богатирі», опера-балет «Млада» (у співавторстві). Оркестрові твори: дві симфонії (третя не закінчена), музична картина «В Середній Азії». Камерні ансамблі — струнні та фортепіанні тріо, 2 струнні квартети, квінтети, секстет, фортепіанний квінтет.
Твори для фортепіано: п’єси для виконання в дві, три, чотири руки, фортепіанні мініатюри. Близько 20 романсів, найпопулярніші — «Спляча княжна» (на власні слова), «Отравой полны мои песни» (сл. Г. Гейне, перекл. Л. Мея [1822–1862; тепер Росія]), «Для берегов отчизны дальней» (сл. О. Пушкіна), «Спесь» (сл. О. Толстого [1817–1875; тепер Росія]), «Песня тёмного леса» (на власні слова). Перекладені українською — «Коли для дальної вітчизни» (перекл. Ю. Отрошенка [1937–2012; Україна]), «Пісня темного лісу» (перекл. Бориса Тена), «Серенада чотирьох кавалерів одній дамі» (перекл. В. Сосюри).
Написав низку статей, рецензій, есе про музичні вечори, концерти, нарис про Ф. Ліста.
Наукова діяльність
Зробив внесок у світову науку як учений-хімік. Наукова спадщина налічує більше 40 робіт із хімії. Захистив докторську дисертацію «Про аналогії фосфорної і миш’якової кислоти в хімічних і токсикологічних співвідношеннях». Досліджував дію брому на срібні солі з метою отримання бромозамінних жирних кислот, реакцію альдольної конденсації. Вивчав ацетальдегід та альдоль. Уперше в історії науки отримав фтористий бензоїл.
Вшанування
Лауреат Глинкінської премії (1884).
На честь композитора названо низку музичних шкіл та коледж у містах Росії, симфонічний оркестр Центрального будинку вчених РАН у м. Москві, Державний квартет. Ім’я композитора присвоєно літаку AirbusА319, астероїду 6780.
У с. Давидово Камешковського р-ну Владимирської обл. (Росія) діє будинок-музей композитора. На честь Бородіна названо вулиці в містах Гомелі, Санкт-Петербурзі, Москві, Владимирі, Сімферополі.
1993 до 160-річчя з дня народження композитора Центральний банк Росії випустив пам’ятну монету номіналом 1 рубль.
У м. Пізі в хімічній лабораторії щорічно відбуваються наукові читання та концерти на честь Бородіна.
Про композитора знято низку кінострічок: «На порозі» (1969), «Недільний музикант» (1972), «Олександр Бородін» із циклу «Російська п'ятірка» (2002), «Олександр Бородін» із циклу «Генії та злодії», «Хімія музики. О. П. Бородін» із циклу «Обличчя Історії» (2013).
Література
- Хубов Г. А. П. Бородин (1833–1887). Москва : Музгиз, 1933. 128 с.
- Сохор А. Н. Александр Порфирьевич Бородин: Жизнь, деятельность, музыкальное творчество. Москва; Ленинград : Музыка, 1965. 826 с.
- Сохор А. Н. А. П. Бородин // Музыкальная энциклопедия : в 6 т. Москва : Советская энциклопедия, 1973. Т. 1. С. 538–543.
- Sein Leben, seine Musik, seine Schriften / Hrsg. von E. Kuhn. Berlin : E. Kuhn, 1992. 477 p.
- Vijvers W. G. Alexander Borodin: Composer, Scientist, Educator. Amsterdam : The American Book Center, 2013. 365 p.
- Halton B. Some Forgotten Chemists. Cham : Springer, 2020. 162 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Бородін, Олександр Порфирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бородін, Олександр Порфирович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.12.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
