Брановицький, Ігор Євгенович
.jpg)
Бранови́цький, І́гор Євге́нович (25.04.1976, м. Київ, тепер Україна — 21.01.2015, м. Донецьк, Україна; похований 03.04.2015 у м. Києві) — підприємець, військовослужбовець, солдат Збройних сил України (ЗСУ), учасник антитерористичній операції на Сході України, Герой України (2016, посмертно).
|
Брановицький, Ігор Євгенович | |
|---|---|
| Народження | 25.04.1976 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 21.01.2015 |
| Місце смерті | Донецьк |
| Місце поховання | Київ |
| Alma mater | Київський фаховий коледж електронних приладів |
| Напрями діяльності | підприємництво, військова справа |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Золота Зірка; За мужність ІІІ ступеня |
| Почесні звання | Народний герой України |
Життєпис
Народився в сім’ї військового, учасника війни в Афганістані 1979–1989.
Закінчив Київську загальноосвітню школу № 171 (тепер Києво-Печерський ліцей «Лідер»), Київський технікум електронних приладів (1995; тепер Київський фаховий коледж електронних приладів).
Проходив строкову службу в лавах ЗСУ (1995–1996; м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області). Під час проходження строкової служби брав участь у миротворчій місії Організації Об’єднаних Націй в Анголі (1996, у складі 901-ї окремої понтонно-мостової роти ЗСУ).
Після служби працював приватним підприємцем.
Був активним учасником Революції гідності. В серпні 2014 мобілізований до складу 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ (м. Костянтинівка Донецької області).
Від 2014 брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Позивний — «Натрій».
Учасник оборони «Міжнародного аеропорту “Донецьк” імені Сергія Прокоф’єва» (грудень 2014, січень 2015).
Похований 03.04.2015 на Берковецькому кладовищі (м. Київ).
Подвиг
У грудні 2014 та січні 2015 брав участь у боях за Донецький аеропорт. Рятував побратимів з-під завалів зруйнованого 19–20.01.2015 термінала аеропорту. Вивів двох поранених бійців за межі термінала та повернувся для надання медичної допомоги іншим.
21.01.2015 Брановицький разом з іншими військовиками потрапив у полон до представників невизнаного самопроголошеного терористичного утворення «Донецька Народна Республіка». Зазнав численних тортур. За свідченнями очевидців, був застрелений (двома пострілами в голову) громадянином російської Федерації Арсеном Павловим («Моторола»; 1983–2016; РФ — Україна).
Тіло Брановицького ідентифіковано завдяки експертизі ДНК.
Нагороди та визнання
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (23.05.2015, посмертно).
Недержавна нагорода «Народний Герой України» (04.06.2015, посмертно).
За виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23.08.2016, посмертно).
На честь Брановицького в м. Києві перейменовано вулицю Перспективну.
Вшановується під час ранкової церемонії в меморіальному комплексі на території Міністерства оборони України «Зала пам’яті» (21 січня).
Відкрито меморіальні дошки на фасадах:
- Київського фахового коледжу електронних виробів (09.02.2016);
- будівлі клубу 201-го навчального центру Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ (м. Кам’янець-Подільський; 08.09.2017);
- Києво-Печерського ліцею «Лідер».
Джерела
- Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 р. // Президент України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/282/2015#Text
- Про присвоєння І. Брановицькому звання Герой України: Указ Президента України № 349/2016 від 23 серпня 2016 р. // Президент України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349/2016#Text
Література
- Брановицький, Ігор Євгенович // Герої України. Російсько-українська війна / Упоряд.: Н. Гаврилишина, А. Киридон. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2023. Вип. 1. С. 41–43.
- Сова Ю. Військовий, що побував у полоні, розповів, як «Моторола» стратив «кіборга» // ZAXID.NET. 2015. URL: https://zaxid.net/viyskoviy_shho_pobuvav_u_poloni_rozpoviv_yak_motorola_strativ_kiborga_n1348046
- АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. 352 с.
- Жирохов М. Перший народний герой: історія «кіборга» Ігоря Брановицького // Рубрика. 2019. URL: https://rubryka.com/article/kiborg-igor-branovytskyj/
- Шторгін І. «Я хочу довести, що убивство мого сина є воєнним злочином» — Ніна Брановицька // Радіо Свобода. 2019. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/29722544.html
- Подільська С. За роки війни на Сході загинуло понад 500 десантників, 6 отримали звання Героїв України посмертно // АрміяInform. 2020. URL: https://armyinform.com.ua/2020/08/02/za-roky-vijny-na-shodi-zagynulo-ponad-500-desantnykiv-6-otrymaly-zvannya-geroyiv-ukrayiny-posmertno/
- Брановицький Ігор Євгенович // Український меморіал. URL: https://ukraine-memorial.org/ua/biography/branovickiy-igor-evgenovich/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Брановицький, Ігор Євгенович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брановицький, Ігор Євгенович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
