Брера пінакотека
Бре́ра пінакоте́ка (італ. Pinacoteca di Brera) — національна галерея стародавнього та сучасного мистецтв, м. Мілан (Італія).
Історична довідка
Пінакотеку розташовано в однойменному палаці 14 ст. Будівля належала ордену уміліатів, від 1571 — ордену єзуїтів, які створили на її базі університет; 1773 перейшла у державну власність.
1776 після перебудови приміщення архітектором Дж. П’єрмаріні (1734–1808; Італія) імператриця Марія Терезія, зберігши єзуїтський університет, на базі палацу заснувала Академію мистецтв Брера, Ломбардський інститут науки і літератури, Національну бібліотеку Брера, астрономічну обсерваторію та ботанічний сад. Колекції творів мистецтва використовували як наочні зразки для студентів.
Після надання м. Мілану статусу столиці Королівства Італія художню колекцію за волею імператора Наполеона І Бонапарта перетворено на музей, який мав експонувати найвизначніші картини з усіх територій, завойованих французькою армією. У день народження імператора, 15.08.1809 для відвідувачів відкрито перших три зали пінакотеки. Офіційне відкриття галереї відбулося 20.04.1810.
1882 пінакотека стала автономним культурним закладом: її остаточно відокремлено від Академії Брера.
Характеристика
В основі колекції — зібрання Академії мистецтв Брера та предмети із секуляризованих французькою армією церков і монастирів Італії, які врятували віцепрезидент наполеонівського Королівства Італії Ф. М. д’Еріль (1753–1816) та художник Дж. Боссі (1777–1815; обидва — Італія).
Колекцію поповнено приватними дарунками від родин Єсі (1976, 1984) та Віталі (2001).
Пінакотека складається з 38 виставкових залів, що презентують твори мистецтва від кінця 13 ст. і до нашого часу.
Для експозиції використано внутрішнє подвір’я, де розміщено статуї: «Наполеон — Марс Миротворець» (1811) А. Канови, «Чудо» (1960) М. Маріні (1901–1980; Італія), тощо.
Зали № 1 та 1А презентують фрески ломбардські 14–15 ст. та із каплиці Моккіроло. В експозиції представлено фреску «Мадонна з Немовлям, святими Катериною, Урсулою, Георгієм та Теодоріхом Койрським» (1382) С. де Корбетта, «Поклоніння пастухів» (1520) А. Мелоне (1490–1543; Італія) та ін.
Зали № 2–4 присвячені мистецтву середніх віків, містять роботи кінця 13 — середини 15 ст. Серед картин: «Святий Лаврентій» (1340) Б. Дадді (бл. 1280–1348; Італія), поліптих «Коронація і благословення Богородиці» (1390–1415) А. ді Бартоло (1360 чи 1370–1428; Італія), «Мадонна з Немовлям та ангелами» (1377) Дж. да Болоньї (1524 чи 1529–1608; тепер Франція — Італія).
Зали № 5–9 презентують твори венеціанської школи живопису 15–16 ст.: «Мертвий Христос» (1483) А. Мантеньї, «Бичування» (1485) Л. Сіньйореллі (1445–1523; Італія), «Святий Ієронім приносить лева до монастиря» (1485) Л. Бастіані (1429–1512; Італія), «Проповідь святого Марка в Олександрії в Єгипті» (1507) Дж. Белліні (бл. 1430 чи 1433–1516; Італія), «Суперечка між Святим Стефаном та вченими в Синедріоні» (1514) В. Карпаччо, «Святий Петро на престолі зі святими Іоанном Хрестителем і Павлом» (1516) Чима да Конельяно.
Зали № 10–13 презентують живопис регіону Ломбардії 15–16 ст. Представлено твори «Святий Юлій» (1450) Б. Бембо (1433–1519), «Принесення Ісуса в храм» (1470) В. Фоппи (1430–1515; обидва — Італія), «Геракліт і Демокрит» (1486) Д. Браманте, «Три архангели» (1516) М. д’Оджоно (1470–1549; Італія), «Автопортрет абата Академії ді Валь Бленіо» (1568) Дж. П. Ломаццо (1538–1592), «Продавець фруктів» (1581) В. Кампі (1536–1591; обидва — Італія).
Зал № 14 представляє живопис м. Венеції та Ломбардії 16 ст. Експонують «Воскресіння Христа серед святих Ієроніма, Івана Хрестителя та замовниками Оттавіано та Домітілли Вімеркаті» (1520) Дж. Бусі (Каріані) (бл. 1485 чи 1490–1547; Італія), «Поклоніння волхвів у присутності святої Олени» (1526) Я. Пальми (Старшого) (1480–1528; Італія), «Хрещення Христа» (1551) П. Бордоне.
Зал № 19 присвячено портретному (див. Портрет) живопису м. Венеції 16 ст. У виставковому просторі представлено «Граф Анторіо ді Порчіа» (1540) Т. Вечелліо (бл. 1480 чи 1485–1576; Італія), «Антоніо Навагеро» (1565) Дж. Б. Мороні (бл. 1522–1578; Італія).
Зали № 20–24 представляють живопис Центральної Італії 15–16 ст. У експозиції показано поліптих «Мадонна на престолі з Немовлям, ангелами та святими» (1461) Н. ді Лібераторе (1430–1502; Італія), «Святий Петро» (1473) Ф. дель Косса, «Богородиця на престолі зі святими Анною, Єлизаветою, Августином та Блаженним П’єтро дель Онєсті» (1481) Е. де Роберті, «Шлюб Богородиці» (1504) Рафаєля Санті, «Різдво Ісуса зі святими Єлизаветою та Іоанном Хрестителем» (1513) Корреджо.
Зал № 27 представляє твори художників-манеристів (див. Маньєризм). Представлено роботи Ф. Бароччі (1535–1612), П. Тібальді (1527–1596), Ф. Сальвіаті (1510–1563), Дж. Дженга (1476–1551; усі — Італія) та інших.
Зал № 28 присвячений художникам, які творили між натуралізмом та класицизмом. Виставлено картини «Христос і самарянка біля криниці» (1595) А. Карраччі, «Павло дорікає покаянному Петру» (1604) Г. Рені, «Вечеря в Еммаусі» (1606) Караваджо.
Зали № 29–34 представляють твори художників м. Рима та м. Неаполя, які працювали після Караваджо в стилі натуралізму. У залах виставлено полотна «Таємна вечеря» (1632) П. П. Рубенса, «Глузування з Хреста, увінчаного терновим вінком» (1638) Х. де Рібера та роботи інших представників.
Зал № 35 презентує живопис Ломбардії та м. Венеції 18 ст. Для загального огляду представлено «Вид на Гадзаду» (1744) і «Вид на басейн Святого Марка» (1745) Каналетто, «Сімейний концерт» (1755) П. Лонгі.
Зал № 36 експонує живопис майстрів Брера.
В залах № 37–38 представлено роботи італійського живопису 19 ст. Виставлено «Венера, яка стримує гнів Марса» (1795) А. Аппіані, «Поцілунок» (1859) Ф. Айец.
За браком виставкових приміщень основну частину колекції мистецтва 20 ст. не експонують; незначну кількість полотен представлено у залах № 9, 15 і 23. Сучасний живопис репрезентований роботами: «Місто, що прокидається» (1910) У. Боччоні, «Північ–Південь» (1912) Дж. Северіні, «Ліс» (1914) Дж. Моранді (1890–1964; Італія), «Голова молодої жінки» (1915) А. Модільяні, «Ательє чудес» (1919) М. Сіроні (1885–1961; Італія), «Будинок кохання» (1922) К. Карра, «Голова бика» (1942) П. Пікассо, «Композиція» (1957) С. Поляков.
Значення
У Брера пінакотеці збирають, вивчають та популяризують роботи майстрів найвідоміших італійських мистецьких шкіл: венеціанської, тосканської, ломбардської.
Література
- Bandera S., Arrigoni L. Brera: History and Masterpieces. Milan : Skira, 2009. 175 p.
- Philippe Daverio. Pinacoteca di Brera: Milano. Milano : RCS MediaGroup, 2016. 127 p.
- Pinacoteca di Brera (офіційний сайт). URL: https://pinacotecabrera.org/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бабкова Н. В. Брера пінакотека // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брера пінакотека (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
