Буденна свідомість
Буде́нна свідо́мість — самоочевидна спонтанна свідомість, що ґрунтується на безпосередньому досвіді людей, здоровому глузді, щоденній практичній діяльності.
Зміст
Характеристика
Джерелом буденної свідомості є традиційне середовище з його усталеністю, передбачуваністю, звичністю. Як «непрофесійний» метод освоєння світу буденні знання є недосить усвідомленими й концептуалізованими, хоча й підвищують свою ефективність завдяки повторюваності, пересічності відношень, явищ, процесів, із якими стикається людина.
Буденна свідомість складається із сукупності уявлень, думок, стереотипів, настроїв, очікувань, забобонів, міфів, упереджень, носієм яких звичайно буває субкультура, етнос, спільнота. Значне місце в структурі буденної свідомості посідають звичні для певної культури цінності й оцінки, що їх виробляють індивідуально та колективно.
Буденність є звичним життєвим середовищем людини, до якого її органічно включено та яке вона практично не рефлексує. Буденний досвід є живою тканиною людського буття і має неабияке значення для розуміння функціонування спільнот. Перебування в межах спільноти забезпечує відчуття надійності традиційного світу та стає ресурсом самовідновлення.
Історична довідка
Протиставлення буденного і наукового знання має давню історію.
Так, І. Кант вважав буденні знання, практичний розум за глибинну основу філософії, яка критично аналізує, осмислює, синтезує повсякденний досвід людства, порівнюючи його з міфологічними (див. Міфологія) та релігійними (див. Релігія) уявленнями.
Натомість Г. В. Ф. Гегель не визнавав матеріалізм за філософію саме тому, що той спирається на буденну свідомість, шукає істинне не в думках, а в досвіді. На переконання Гегеля, справжня філософія уґрунтована на спекулятивному розумі, без огляду на здоровий глузд.
Визнаним дослідником соціології повсякденності є засновник соціальної феноменології А. Шюц. Для нього повсякденність — первинна, верховна реальність, порівняно з якою всі інші реальності є квазіреальностями. Повсякденністю є весь соціокультурний світ, що існує до наукової рефлексії та є світом безпосередності. Повсякденність характеризує напружено-недремна увага до життя. Світ повсякденності — не приватний, не особистий, а інтерсуб’єктивний світ культури, який людина поділяє з усіма іншими. У повсякденному життєсвіті ми переживаємо культуру та суспільство, залежимо від них і впливаємо на них.
За П. Бергером і Т. Лукманом, повсякденна реальність не потребує додаткових перевірок, вона існує як самоочевидна і нездоланна фактичність. Пояснення на повсякденному рівні є синонімічним конструюванню самого життя, як вважав Г. Гарфінкель. Пояснюючи дії, людина їх раціоналізовує, робить власне життя більш упорядкованим і зрозумілим.
У психологічних дослідженнях природи повсякденності підкреслюють єдність людини і світу, спільної та індивідуальної повсякденності, значення побутових способів тлумачення життєвих обставин, тематичного структурування ситуацій (Г. А. Мюррей та інші).
Напрацювання українських філософів
Філософ і культуролог С. Кримський відзначив, що об’єкти буденного знання мають емпіричний і чуттєвий характер. У буденному знанні немає системної усвідомленості, фіксованої методології та метамовних рівнів. Воно намагається уявити абстрактний зміст через наочні образи й моделі, запозичені з житейського досвіду, зі сфери буденних дій людини.
Філософ Н. Хамітов (нар. 1963; Україна) бачить у буденності напівреальність, примарне і сонне буття, захоплення несвободою, безвідповідальністю; невизначеність свого шляху, небажання вибору. Буденністю, на його думку, є те зовнішнє, звичне, що, оточуючи нас, не дає оприявнитися неповторно-особистісному.
Людина творить свою повсякденність лише за умови створення індивідуального досвіду, суверенність якого старанно охороняється, вважав психолог О. Лактіонов (1946–2008; Україна). Досвід — завжди відмова від апріоризму. Він має «поцейбічне» походження, що містить повсякденність та інші наявні характеристики буттєвого. Індивід творить власну історію одноразово, «без чернеток», усвідомлюючи себе радше як людину в повсякденності, ніж як людину для історії.
У дослідженнях академіка Т. Титаренко (нар. 1950; Україна) розмірену, передбачувану буденність, у якій живе людина, протиставлено несподіваним ситуаціям, що вимагають максимальної усвідомленості та мобілізованості. Звичні щоденні стани порівняно як із кризовими, так і зі святковими, карнавальними станами, що активізують бажане й заборонене, підсилюють готовність до несподіваних імпровізацій у власній життєтворчості. Потребу буденності розглянуто як прагнення до стабільності, передбачуваності, наступності, надійності. Формою осмислення власного досвіду для буденної особистості є спонтанний рефлексивний життєпис, автонаратив.
Література
- Кримський С. Б. Запити філософських смислів. Київ : Парапан, 2003. 240 с.
- Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. Київ : Либідь, 2003. 376 с.
- Проблеми психологічної герменевтики / За ред. Н. В. Чепелєвої. Київ : Міленіум, 2004. 276 с.
- Шюц А., Лукман Т. Структури життєсвіту. Київ : Український Центр духовної культури, 2004. 560 с.
- Ґарфінкел Г. Дослідження з етнометодології / Пер. з англ. В. Шовкуна. Київ : Курс, 2005. 340 с.
- Лактионов А. Н. Координаты индивидуального опыта. 2-е изд. Харьков : Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, 2010. 368 с.
- Хамітов Н. В. Філософська антропологія: актуальні проблеми. Від теоретичного до практичного повороту. 3-тє вид., випр. і допов. Київ : КНТ, 2019. 394 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Титаренко Т. М. Буденна свідомість // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буденна свідомість (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
