Буншафт, Гордон
Бу́ншафт, Го́рдон (Ба́ншафт; англ. Bunshaft Gordon; 09.05.1909, м. Баффало, штат Нью-Йорк, США — 06.08.1990, м. Нью-Йорк, США) — архітектор, лауреат Прітцкерівської премії з архітектури (1988).
|
Буншафт, Гордон (Bunshaft Gordon) | |
|---|---|
| Народження | 09.05.1909 |
| Місце народження | Баффало |
| Смерть | 06.08.1990 |
| Місце смерті | Нью-Йорк (місто) |
| Alma mater | Массачусетський технологічний інститут |
| Місце діяльності | США |
| Напрями діяльності | архітектура |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Лауреат Прітцкерівської премії | 1988 |
Життєпис
Народився в єврейській сім’ї емігрантів із Росії.
1928–1935 навчався на архітектурному факультеті Массачусетського технологічного інституту. Після завершення навчання 1935–1937 подорожував Європою з освітньою метою. На його формування як архітектора найбільший вплив справила творчість архітекторів Ле Корбюзьє і Л. Міс ван дер Рое. З 1937 до виходу на пенсію 40 років працював у архітектурно-будівельній фірмі «СОМ» (англ. «SOM»: «Skidmore, Owings & Merrill»). Мешкав у м. Нью-Йорку. Прославився збудованим 1951–1952 за власним проєктом 24-поверховим хмарочосом офісу миловарної компанії братів Леверів на Парк-авеню у м. Нью-Йорку («Левер гауз»). Ця споруда на тривалий час стала зразком сучасного хмарочоса для США й усього світу.
Творчість
Буншафт є представником сучасної архітектури (функціоналізму, модернізму). Його творчість тяжіє до простих геометричних форм споруд зі скла і сталі при забезпеченні найвищої технологічної якості. За 40 років спроєктував багато будівель для м. Нью-Йорка, головну з яких — «Левер гауз» — ще за життя автора оголошено історичною пам’яткою. Буншафт називав її своєю «першою справжньою будівлею». За цим зразком створив ще декілька відомих хмарочосів м. Нью-Йорка: 60-поверховий банк «Чейз Мангеттен», офісні будівлі компаній «Юніон Карбід», «Пепсіко». У м. Вашингтоні (округ Колумбія) за його проєктом збудовано музей Гіршгорна. У м. Баффало спроєктував художній музей як розширення Художньої галереї Олбрайт-Нокс. Створив оригінальні будівлі Президентської бібліотеки Л. Б. Джонсона у м. Остіні (штат Техас) та Бібліотеки рідкісних книг і рукописів Бейнеке Єльського університету в м. Нью-Гейвені (штат Коннектикут). Його останньою роботою для фірми «СОМ» до виходу на пенсію був Національний комерційний банк у м. Джидді (Саудівська Аравія). Автор вважав його одним із найкращих та найунікальніших своїх проєктів.
Серед витворів Буншафта:
- «Левер гауз» у м. Нью-Йорку, 1951–1952;
- житловий комплекс «Мангеттен гауз» у м. Нью-Йорку, 1952;
- банківська будівля компанії «Мануфактурес Траст Компані» у м. Нью-Йорку, 1953;
- готель «Гілтон» у м. Стамбулі, Туреччина, 1955;
- штаб-квартира компанії «Форд Моторс» у м. Дірборні, штат Мічиган, США, 1956;
- хмарочос банку «Чейз Мангеттен» у м. Нью-Йорку, 1961;
- бібліотека рідкісних книг і рукописів Бейнеке Єльського університету в м. Нью-Гейвені, 1963;
- Президентська бібліотека і музей Л. Б. Джонсона у м. Остіні, 1971;
- Музей Гіршгорна у м. Вашингтоні, США, 1974;
- Національний комерційний банк у м. Джидді, 1983.
Визнання
1982 Комісія з охорони пам’яток м. Нью-Йорка визнала «Левер гауз» найсучаснішою пам’яткою міста.
1988 Буншафт разом з О. Німеєром стали лауреатами Прітцкерівської премії з архітектури.
Додатково
Отримуючи Прітцкерівську премію, Буншафт виголосив найлаконічнішу в історії премії лауреатську промову: «1928 року я вступив до архітектурного факультету Массачусетського технологічного інституту і розпочав свою архітектурну подорож. Сьогодні, 60 років потому, мені вручили Прітцкерівську премію з архітектури, за що я дякую родині Прітцкерів та шановним членам комітету за те, що вшанували мене цією престижною нагородою. Це наріжний камінь мого життя в архітектурі. Це він».
Цитата
Рішення журі Прітцкерівської премії 1988:
Переклад:
«Гордон Буншафт — архітектор скромних претензій і визначних справ. Коли він заявляє, що воліє, аби його будівлі говорили за нього, він обрав красномовного речника. Від знаменитого Левер гауз у Нью-Йорку до його найвищого досягнення в Саудівській Аравії, його сорок років проєктування шедеврів сучасної архітектури демонструють неперевершене розуміння сучасних технологій та матеріалів. Його проникливе розуміння архітектури як спільної справи замовника і проєктувальника породило взаємну повагу та творче співробітництво, результатом чого стали чудові будівлі, які поєднали людяність з відповідними функціональними зручностями для людей, які замешкують та використовують його будівлі.
Можливо, жоден інший архітектор не встановив такого вічного стандарту в міському / корпоративному світі, стандарту, згідно з яким майбутні покоління будуть судити про цю епоху, без сумніву, схвально — завдяки його таланту. Вже визнане сучасниками та критиками присудження Прітцкерівської премії з архітектури підтверджує його місце в історії, заслужене творчістю всього життя, спрямованою на створення кращого і якіснішого довкілля».
Оригінал:
«Gordon Bunshaft is an architect of modest claims and significant deeds. When he states that he prefers that his buildings speak for him, he has chosen eloquent spokesmen. From the landmark Lever House in New York City to his crowning achievement in Saudi Arabia, his forty years of designing masterpieces of modern architecture demonstrate an understanding of contemporary technology and materials that is unsurpassed.
His astute perception that architecture is a joint venture between client and designer has generated mutual respect, and creative collaborations producing great building with an appropriate fusion of humanity and functionality for the people who inhabit and use his structures. Perhaps no other architect has set such a timeless standard in the urban/corporate world, a standard by which future generations will judge this era, no doubt with acclaim, thanks to his abilities. Already acknowledged by peers and critics of his own era, the bestowing of the Pritzker Architecture Prize reaffirms his place in history for a lifetime of creativity in beautifying and uplifting the environment».Цит. за: The Pritzker Architecture Prize. URL: https://www.pritzkerprize.com/ Переклад В. В. Вечерського.
Література
- Krinsky K. H. Gordon Bunshaft of Skidmore, Owings & Merrill. Cambridge : MIT Press, 1988. 357 p.
- Adams N. Gordon Bunshaft and SOM: Building Corporate Modernism. New Haven : Yale University Press, 2019. 296 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Буншафт, Гордон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буншафт, Гордон (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Відношення сторінки семантизовано: Вплив Ле Корбюзьє, Міс ван дер Рое, Людвіг; Пов’язано з Массачусетський технологічний інститут, Єльський університет ;
