Бурханізм
Бурхані́зм (буркан янг; від тюрк. биркан — Бог або від уйгуро-монгол. burχa, бурхан — Будда) — етнічна синкретична релігія алтайців, яка виникла на початку 20 ст. внаслідок синтезу ідей і практик північного буддизму (ламаїзму), алтайського шаманізму та елементів первісних дошаманських вірувань.
Зміст
Загальна характеристика
Синонімами бурханізму є також самоназви: «ак янг» (букв. біла, чиста віра), «сут янг» (букв. молочна віра) або «Алтай янг» (алтайська віра). Вони сформувались та закріпились за бурханізмом як свого роду протиставлення до традиційної шаманської віри. Останню сповідники «білої віри» вважають «чорною» та «кривавою» релігією, заперечують доцільність взаємодії з темними духами та забороняють контакти з мешканцями підземного світу. Натомість схвалюється лише поклоніння «білим» небесним покровителям.
Натепер бурханізм визнаний однією з гілок ламаїзму; точніше, це — алтайська форма буддизму, яка репрезентує синтез алтайських народних традицій з елементами тибетсько-монгольського буддизму.
В 1995 Далай-лама XIV благословив поїздку до Алтаю свого представника із закликом берегти «білу віру» та відроджувати її.
Історична довідка
Виникнення «алтайської віри» пов’язують із містичним досвідом прийомної 14-річної доньки (Чугул Сорокової) алтайця Чета Челпанова, який тривалий час проживав на території Монголії. Їй начебто з’явився на коні вісник Білого Бурхана — Ойрот, який об’явив про своє повернення до алтайського народу. Він закликав алтайців відмовитись від паління тютюну та кривавих шаманських жертвопринесень.
Відкрите моління алтайців у 1904 в долині Теренг (тепер Усть-Канський район Республіки Алтай, РФ) вважають офіційним початком виникнення бурханізму. Тут зібралась значна частина алтайців, проте вони були розігнані царськими військами, а проповідники нової релігії на чолі з Четом Челпановим — заарештовані. Розпочато судовий процес над бурханістами, яких звинувачено в організації заворушень та шпіонажі на користь Японії. За підсумком судових слухань прихильники «білої віри» були виправдані, після чого бурханізм отримав бурхливе розповсюдження на теренах Алтаю.
У 1930-х послідовники «молочної віри» були репресовані.
У 1990-ті розпочався процес відродження бурханізму та стрімке поширення в середовищі алтайців.
Основи віровчення
Центральне місце в пантеоні божеств бурханістів займає бог Бурхан (Білий Бурхан). За їхніми уявленнями, він створив землю та людей і зараз перебуває на небі. Бурхан вшанований вірянами як Дух Алтаю, Господар Алтаю. Його месією вважається Ойрот — «вісник» (за іншою версією — «друг» Білого Бурхана). В міфології алтайців Ойрот-хан (Ойрот-Бурхан) постає як могутній правитель їхніх пращурів. З його приходом пов’язують початок нового етапу в житті алтайців. Він уособив свого роду збірний образ усіх правителів колись могутнього народу. Зокрема, бурханісти ідеалізують епоху Ойротського ханства, яку інтерпретують як «золотий вік» алтайців, мріють відродити порядки «славетних минулих часів».
На формування «молочної віри» значний вплив здійснив також монгольський ламаїзм, про що свідчить наявність сакральних постатей, на кшталт Уч-Курбустана (монгольського Хормуста), Майдере (модифікації буддійського Майтреї) тощо.
Особливості культової практики
Об’єктами вшанування в культовій практиці «алтайської віри» є також рослини, ліси, гори, ріки, Сонце, Місяць. Особливе значення надають культам вогню та молока. На думку бурханістів, від того, як людина ставиться до вогню залежить здоров’я її родини та приплід худоби. Вогню алтайці-бурханісти присвячують щоденні приготування іжї, зокрема, перший ранковий чай, перший шматок найсмачнішого м’яса. У вогонь ритуально виливають жир, масло, спалюють гілочки ялівцю та звертаються до нього з проханнями. Обряд освячення молоком для прихильників «білої віри» є чи не найважливішим ритуалом.
Значне місце в культовій практиці відведено вшануванню гірських джерел (аржанів). Найкращими порами року для відвідування аржану вважають весну та осінь. Для духа аржану в жертву приносять різні види їжі. Крім того, на гілках дерев, поблизу джерел зав’язують жертовні стрічки (ялама) білого, блакитного та жовтого кольорів. Відповідно, біла стрічка присвячена Алтаю, блакитна — небу, жовта — вогню. Адепти «білої віри» широко використовують воду в ритуалі омовіння, практикуючи купання в священних джерелах.
Серед культу дерев особливо вшановані береза, ялина, сосна та осика — їх вважають родовими деревами.
Характерною формою відправлення культу стали спільні моління (мургул), які проводять двічі на рік: навесні «Яажил буур» («Зелена гілка») та восени «Сари буур» («Жовта гілка»). Мургул здійснюють у спеціально відведених місцях з відповідними культовими спорудами. На височинах будуються куре-олтарі. Куре — особлива споруда, яку зазвичай зводять на схилі гори із сонячного боку. Основну частину куре викладають з кам’яних плит у формі куба, нагорі встановлюють гладкий камінь. На такому жертовнику палять вереск, здійснюють перед ним обряд поливання молока. На нього кладеться і ритуальна їжа як жертвопринесення Бурхану (найчастіше молоко, масло, сир). Із сиру часто виготовляють фігурки свійської худоби, які кладуть разом із продуктами на жертовник.
Важливим складником обрядів бурханізму є використання вереску, який не лише спалюють у великій кількості на моліннях, але й обмінюються ним на знак вітання, передаючи з рук в руки при зустрічі. Невід’ємною частиною мургулу є береза, з якої виготовляють довгі жердини-суме з різноманітними вирізьбленими зображеннями. Це може бути півмісяць або фігура птаха (згідно з бурханістським ритуалом зображення місяця, сонця на вершині суме означає чистоту вчення).
Схожі ритуальні комплекси розповсюджені всією територією Центральної Азії, від Тибету до Монголії, та мають аналоги в культовій практиці на лише алтайців, а й хакасів і тувинців.
До предметів культу сповідників «білої віри» також відносять шовкові тканини із зображенням Бурхана, монгольські та тибетські книги. Поклони бурханістів нагадують поклони монголів: при цьому складують долоні біля лоба та схиляються до самої землі, інколи близько сорока разів.
Основним елементом культової дії є обхід олтаря «за сонцем» з кропленням навколишнього простору жертовним молоком та співанням ритуальних гімнів, де головний мотив — прохання до Бурхана дарувати життя та благополуччя всьому живому.
Ключовими фігурами здійснення обрядових практик «алтайської віри» є ярликчі (загальна назва священнослужителів бурханізму). Вони організовують та проводять суспільні моління, часто виступають в ролі цілителів.
Література
- Kaschewsky R. Die Religion der Mongolen // Die Mongolen, Beiträge zu ihrer Geschichte und Kultur / Hrsg. von M. Weiers. Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1986. P. 87–123.
- Atwood C. P. Buddhism and Popular Ritual in Mongolian Religion: A Reexamination of the Fire Cult // History of Religions. 1996. Vol. 36 (2). P. 112–139.
- Шерстова Л. И. Бурханизм в Горном Алтае. Истоки национальной идеологии и тенденции её развития // Сибирский этнографический сборник. 1997. Кн. 3. Вып. 8. С. 171–215.
- Buddhism in Mongolian History, Culture, and Society / Ed. by V. A. Wallace. New York : Oxford University Press, 2015. 325 р.
- Кнорре Б. К. Современный алтайский шаманизм в контексте национальной религиозной политики Республики Алтай // Вестник Российского государственного гуманитарного университета. Серия: Литературоведение. Языкознание. Культурология. 2016. № 12 (21). С. 89–114.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Бурханізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурханізм (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
