Бурштин (смола)

Різнокольоровий балтійський бурштин

Павук у бурштині

Буршти́н (смола), янтар (нім. bérnstein, від bernen — горіти й stein — камінь) — природна органічна сполука, щільна й в’язка (скам’яніла) викопна смола хвойних дерев (див. Хвойні).

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Бурштин в Україні
4 Значення
5 Література
6 Автор ВУЕ
7 Важливо!

Історична довідка

У Давній Греції цей камінь називали «електроном» (дав.-гр. ἤλεκτρον), що означає «те, що притягує, приваблює» через його властивість притягувати легкі тіла — пушинки, нитки, волосся тощо завдяки накопиченню електричного заряду. Саме дослідами з електризацією бурштину започатковано вчення про електрику.

Характеристика

Хімічний склад

Формула: С₄₀Н₆₄О₄ (або C₁₀H₁₆O). Містить домішки сірки.

Фізичні й хімічні властивості

Аморфний (див. Аморфний стан). Густина — 1,05–1,10 г/см³. Твердість за Мооса шкалою твердості мінералів — 2–3. Колір жовтий, червоно-коричневий. Блиск смоляний. Трапляється у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від декількох міліметрів до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), оранжевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий («бастард») і молочно-білий («кістяний») бурштин. Температура плавлення 250–300 °С. Легко згоряє. Під дією кисню повітря поверхня бурштину окиснюється з утворенням кірочки до 4 мм завтовшки.

Різновиди

Розрізняють декілька десятків кольорів і відтінків бурштину, від блідо-жовтого до червоно-коричневого. Інколи зустрічається бурштин блакитний, зелений, білий і безколірний. Відомо понад 30 різновидів бурштину.

Зокрема:

апеннінський (бурштиноподібна смола);
бірманський (бірміт);
гнилий (геданіт — викопна смола з Балтійського узбережжя);
жадеїтовий (те ж саме, що й бурштин пресований);
істрійський (назва бурштину з родовищ Істрійської жупанії);
канадський (седарит, цедарит — викопна смола з оз. Седар, Канада);
мексиканський (копаліт, копалін — викопна смола з Мексики);
моравський (різновид бурштину, подібний до смоли — мукіту);
морський (викинутий на берег штормовими хвилями прибою або бурштин, видобутий з моря);
неспілий (кранцит — викопна смола складу C₁₀H₁₆O);
пресований (сплавлені або спресовані невеликі шматочки бурштину внаслідок дії пластового або водного тиску);
сицилійський (симетит — червоно-жовта викопна смола з р. Сімето, о. Сицилія);
тасманський (тасманіт);
чорний (гагат);
швейцарський (алінгіт — викопна смола зі Швейцарії);
японський (різновид природної смоли, склад у %: C — 83,5; H — 10,5; O — 6,0);
домініканський.

Крім того: шланіт — бурштиноподібна смола з кам'яного вугілля Чехії; дамштейн; делятиніт; руменіт; шрауфіт; яулінгіт.

Походження. Розташування родовищ

Бурштин має органічне (рослинне) походження: смоли переважно хвойних дерев в під час фосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням органічних кислот. На стадії катагенезу бурштин ущільнюється і набуває темнішого забарвлення (руменіт, бірміт).

За кордоном відомі родовища бурштину в Приморському краї, Італії, Польщі, М’янмі, Канаді, Сполучених Штатах Америки, Домініканській Республіці, Мексиці.

Бурштин в Україні

В Україні у відкладах палеогену й неогену бурштин трапляється в Рівненській, Київській, Житомирській, Львівській та Харківській областях.

Значення

Промислове значення мають переважно вторинні розсипні прибережно-морські родовища (див. Розсипи).

Використовують як виробне каміння, найліпші зразки — як коштовне каміння. Хороший електроізоляційний (див. Ізолятор) матеріал.

Становить значний інтерес для палеонтології (через інклюзії). Завдяки значній хімічній інертності з бурштину виготовляли посуд для зберігання кислот і медикаментів. Бурштинову олію застосовують у парфумерії для добування барвників.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бурштин // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Прокопець В. В. Бурштин України. Київ : Карбон-Сервіс, 2009. 73 с.
Булат А. Ф., Надутий В. П., Маланчук Є. З. та ін. Промислові технології видобутку бурштину. Дніпро; Рівне : Інститут геотехнічної механіки ім. М. С. Полякова НАН України ; Національний університет водного господарства та природокористування, 2017. 237 с.
Мельничук В. Г., Криницька М. В. Бурштин Полісся. Рівне : Національний університет водного господарства та природокористування, 2018. 236 с.
Мінералого–петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Харківський політехнічний інститут, 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Бурштин (смола) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурштин (смола) (дата звернення: 4.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.04.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Бурштин (смола)

Зміст

Історична довідка

Характеристика

Хімічний склад

Фізичні й хімічні властивості

Різновиди

Походження. Розташування родовищ

Бурштин в Україні

Значення

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України