Розсипи
Ро́зсипи, розсипища — розсипне родовище корисних копалин.
Зміст
Характеристика
Розсипи складені зі скупчень шматків (частинок) порід і мінералів, що утворилися у процесі фізичного вивітрювання корінних порід і впливу на них природних хімічних чинників із руйнуванням на окремості різної крупності або перетворенням у глину чи переносом їх від місця залягання материнських порід. Містять цінні мінерали, розробка яких економічно доцільна і технічно можлива. Мають важливе значення для видобутку низки корисних копалин (золота, платини, алмазів, титану, вольфраму, олова, танталу, ніобію, торію, ґранатів, стибію, кришталю, бурштину та ін.). Мінеральні зерна в рудах розсипних родовищ і рудах осадового походження не зв’язані взаємним проростанням, а зцементовані в компактну масу м’якою і в’язкою глинистою речовиною. У гірничій масі глинисті домішки можуть бути як примазки і плівки на рудних частинках, конгломерати із грудками руди, окремі грудки. .
Класифікація
- За типом корисних компонентів у розсипних родовищах виокремлюють групи: благородних металів (золото, платиноїди), олов'яні, вольфрамові, титано-цирконієві, рідкіснометалічні, ювелірних і ювелірно-виробних каменів, п'єзооптичної сировини;
- за генезисом виділяють: елювіальні (див. Елювій), делювіальні (див. Делювій), пролювіальні (див. Пролювій), алювіальні (див. Алювій), літоральні (див. Літораль), гляціальні (див. Гляціал), еолові (див. Еолові процеси), за іншою класифікацією — елювіально-делювіальні, алювіальні, прибережні (морські та озерні), льодовикові, еолові;
- за часом утворення: сучасні (юночетвертинні) і древні (викопні);
- за умовами залягання: відкриті та поховані (див. Поховані відклади);
- за формою покладів: плащоподібні, пластові, лінзоподібні, стрічкоподібні, шнуркові й гніздові різновиди;
- за числом корисних компонентів: однокомпонентні та комплексні, мономінеральні та полімінеральні;
- за умовами формування: родовища ближнього зносу (на відстані не більше 15 км від корінного родовища) і далекого перенесення та перевідкладення;
- за глибиною залягання: мілкі (до 15–20 м) і глибокі (до 300 м).
Видобуток корисних копалин із розсипів
Щорічно за кордоном з розсипних родовищ добувають до 90 % золота, циркону і ніобію, 80 % рідкісних земель, 70 % титану і олова, 65 % алмазів, 60 % танталу. Основний спосіб розробки — відкритий (див. Відкрита гірнича технологія).
Найважливіше промислове значення мають 4 групи розсипних родовищ руд, що містять:
- благородні метали (густина корисних мінералів — 15–19 т/м3);
- каситерит, вольфраміт, танталіт, ніобіт (6–8 т/м3);
- титанові, цирконієві, торієво-рідкісноземельні мінерали (4,2–5,2 т/м3);
- алмази (3,5–3,53 т/м3).
Особливості переробки
У розсипних рудах корисні мінерали знаходяться у вільному стані, тому в схемах збагачення, як правило, відсутні операції дроблення і подрібнення. Вибір процесу збагачення залежить від крупності, густини і форми зерен мінералів, що вилучаються. Найбільша концентрація корисних мінералів характерна для дрібних класів розсипів — ефелів. Самородки траппляються у гальці. У валунах і мулах корисні мінерали зазвичай відсутні.
Підготовка руд до збагачення полягає в їхній дезінтеграції (за необхідності) і наступному грохоченні з метою відділення ефелів і гальки (за наявності в руді самородків). Операція грохочення в цьому випадку є одночасно й операцією збагачення, оскільки дозволяє відділити у відвал класи, що не містять корисного мінералу.
Операції дезінтеграції і грохочення часто здійснюють в одному апараті.
Схема збагачення розсипних руд складається з двох циклів — основного і доводочного. В основному циклі видаляють у відходи основну масу породи і одержують грубий концентрат з максимальним вилученням з нього корисних компонентів. Збагачення розсипних руд у цьому циклі здійснюють гравітаційними процесами — на шлюзах, відсаджуванням, на ґвинтових, струминних і конусних сепараторах. У процесах збагачення алмазовмісних руд застосовують сепарацію у важких середовищах. У доводочному циклі зазвичай задіяні складні схеми збагачення з використанням процесів, що дозволяють найповніше вилучити всі цінні компоненти.
Література
- Полькин С. И. Обогащение руд и россыпей редких и благородных металлов. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Недра, 1987. 428 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
- Білецький В. С., Смирнов В. О. Переробка і якість корисних копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2005. 324 с.
- Els G., Eriksson P. Placer Formation and Placer Minerals // Ore Geology Reviews. 2006. № 28 (4). P. 373–375.
- Tarbuck E., Lutgens F. Allgemeine Geologie. 9 aufl. München : Pearson Studium, 2009. P. 781.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Розсипи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Розсипи (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
