Буряк, Леонід Йосипович
Буря́к, Леоні́д Йо́сипович (10.07.1953, м. Одеса, тепер Україна) — спортсмен, футболіст (півзахисник), тренер, майстер спорту міжнародного класу (з 1975), заслужений майстер спорту (з 1975), заслужений тренер України (з 1996).
|
Буряк, Леонід Йосипович | |
|---|---|
| Народження | 10.07.1953 |
| Місце народження | Одеса |
| Напрями діяльності | футболіст, тренер |
Зміст
Життєпис і спортивна кар’єра
Народився у сім’ї заводського робітника. Починав грати у футбол 1963 у дитячій команді заводу «Продмаш» (перший тренер — В. Бліндер), з 1966 — у футбольній школі № 6. На першості м. Одеси у матчі між командою «Продмаша» і молодіжною командою «Чорноморця» забив 2 м’ячі. Після цього був запрошений тренерами «Чорноморця» до дублюючого складу команди, де грав з 1968. Дебютував у дорослому футболі 1971, за основну команду «Чорноморця» зіграв 52 матчі, забив 9 м’ячів. Водночас був викликаний до юнацької збірної УРСР та юнацької збірної СРСР, з якою посів четверте місце на Юніорському турнірі УЄФА 1971 (Чемпіонаті Європи серед юнаків до 19 років) у Чехословаччині. Того ж року став переможцем міжнародного юнацького турніру в м. Сан-Ремо (Італія) і отримав приз найкращого півзахисника турніру. Наприкінці 1972 уперше потрапив до списку найкращих футболістів УРСР.
Отримав запрошення від кількох команд вищої ліги. Перейшов до клубу «Динамо» (Київ), грав за нього 1973–1984. Усього за «Динамо» зіграв: у Чемпіонаті СРСР — 305 матчів (забив 57 м’ячів у чемпіонаті, 12 — у Кубку СРСР), у єврокубках — 50 матчів (забив 14 м’ячів). Разом із «Динамо» став п’ятиразовим чемпіоном СРСР (1974, 1975, 1977, 1980, 1981), чотириразовим срібним призером (1973, 1976, 1978, 1982), бронзовим призером (1979), триразовим володарем Кубка СРСР (1974, 1978, 1982), фіналістом (1973). У складі клубу здобув міжнародне визнання, став володарем Кубка володарів кубків і Суперкубка УЄФА (обидва — 1975). У півфіналі Кубка володарів кубків 23.04.1975 забив один з найкращих своїх м’ячів (головою в падінні) у ворота клубу ПСВ (Ейндховен).
За збірну СРСР зіграв 49 матчів, забив 8 м’ячів. На Чемпіонат світу 1982 (Іспанія) не поїхав через травму.
Грав також за олімпійську збірну СРСР: зіграв 1 матч у відбірковому турнірі до Літніх Олімпійських ігор 1972 (Мюнхен) і 3 матчі (забив 2 м’ячі) у відбірковому турнірі до Літніх Олімпійських ігор 1976 (Монреаль). Брав участь у фінальному турнірі Олімпіади у Монреалі, разом зі збірною виборов бронзові медалі.
У сезоні 1985–1986 грав за клуб «Торпедо» (Москва), зіграв 38 матчів, забив 3 м’ячи. Допоміг команді фінішувати у п’ятірці найкращих. У липні 1986 залишив клуб, лікувався після травми. Отримав запрошення від клубу «Металіст» (Харків), грав за нього 1987–1988, у 43 матчах забив 5 м’ячів. Разом із клубом став переможцем Кубка СРСР 1988.
Наприкінці кар’єри гравця 1988 поїхав працювати у Фінляндію. Був граючим тренером команди другої ліги КПТ-85, забив 7 м’ячів; згодом грав за клуб першої ліги «Ваантан Палло-70», забив 12 м’ячів.
Упродовж кар’єри гравця Буряк як футболіст вирізнявся високим технічним рівнем, вмінням віддавати точні довгі передачі, вдало використовувати кутові, штрафні тощо, володів сильним ударом з далекої відстані. Особливо вправно і вдало взаємодіяв з О. Блохіним (у збірній та «Динамо»).
Кар’єра тренера
Першим досвідом Буряка як тренера була робота в футбольній команді Евансвілльського університету (штат Індіана, США), яку він очолював 1991–1992.
Після повернення в Україну дебютував як головний тренер клубу «Нива» (Тернопіль). Урятував команду від вильоту в нижчий дивізіон, згодом допоміг закріпитися на сьомому місці.
Наприкінці 1994 повернувся в клуб «Чорноморець», але вже як головний тренер. Клуб під його керівництвом боровся за чемпіонство, двічі ставав срібним призером Чемпіонату України (1995, 1996).
Водночас з роботою в клубі входив до тренерського штабу збірної України (1995–2001). Наприкінці 2001 став головним тренером збірної, змінивши на цій посаді В. Лобановського. Збірна не змогла пробитися на Чемпіонат Європи 2004, її випередили сильні команди Іспанії та Греції.
У квітні 2005 Буряк став спортивним директором клубу «Динамо» (Київ), з липня — головним тренером. Команда не подолала кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів, програла за результатами двох матчів «Туну» (Швейцарія). Через погану результативність тренер пішов у відставку. У сезоні 2011–2012 Буряк намагався допомогти клубу «Олександрія», який щойно пробився в Прем’єр-лігу, закріпитися там, але спроба виявилася невдалою. Команда опустилася у нижчий дивізіон, а тренер залишив команду.
Буряк — автор автобіографічних книг про футбол «Гарячі точки поля» (1985) і «Я жив у щасливий футбольний час» (2007).
Нагороди та визнання
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), ІІ ступеня (2013), І ступеня (2015), орденом Ярослава Мудрого V ступеня (2020). З 2014 в м. Одесі проводиться футбольний турнір «Кубок Леоніда Буряка».
13.09.2015 на Алеї футбольної слави клубу «Чорноморець» (Одеса) відкрито іменну плиту з зіркою, присвячену Буряку.
Цитата
«У Буряка, як і у Веремєєва, все виходило граціозно, невимушено: чи виконували каскади фінтів і складних прийомів, чи, наче не глянувши, спрямовували “королівські” передачі, що розрізали захист суперників, — усе вони робили з посмішкою на вустах. Ніби це було легко, звично, буденно. І тільки той, хто сам хоч трохи встиг пограти, усвідомлював, скільки відер поту, яких наполегливих тренувань коштувала ота невимушена грація»
(В. Кулеба, журналіст. Цит. за кн.: 60 новел київського футболу. Київ : Київська правда, 2004, с. 109).
Твори
- Горячие точки поля: Повесть о футболе. Киев : Молодь, 1985. 168 с.
- Я жил в счастливое футбольное время. Киев : Новый друк, 2007. 318 с.
Література
- Кулеба В. 60 новел київського футболу. Київ : Київська правда, 2004. С. 108–110.
- Хохлюк В. Голеадоры. Луганск : Максим, 2012. 150 с.
- Чорнобай І. Історія розвитку футболу. Львів : Львівський державний університет фізичної культури, 2016. 648 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Буряк, Леонід Йосипович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буряк, Леонід Йосипович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
