Бхутто, Беназір
Бху́тто, Беназі́р (урду بینظیر بھٹو ; 21.06.19, м. Карачі, тепер провінція Сінд, Пакистан ― 27.12.2007, м. Равалпінді, провінція Пенджаб, Пакистан) — політична та державна діячка, Прем’єр-міністр Пакистану (1988–1990; 1993–1996), почесний доктор права Гарвардського університету (з 1989), Пешаварського університету (з 1995), інших університетів; перша в новітній історії жінка — лідер мусульманської країни. Донька З. А. Бхутто.
|
Бхутто, Беназір (بینظیر بھٹو) | |
|---|---|
| Народження | 21.06.1953 |
| Місце народження | Карачі |
| Смерть | 27.12.2007 |
| Місце смерті | Равалпінді |
| Alma mater | Гарвардський університет |
| Місце діяльності | Пакистан |
| Напрями діяльності | політика, міжнародні відносини |
Життєпис
Народилася в аристократичній сім’ї. Здобула середню освіту в престижних школах міст Карачі та Равалпінді. Батько заохочував навчання дочки (попри традиційне ставлення до жіночої освіти в Пакистані). Закінчила Редкліффський коледж Гарвардського університету (1973, бакалавр мистецтв) і Оксфордський університет (1976, бакалавр філософії, політології та економіки; 1977 магістр міжнародного права та дипломатії).
Активно долучалася до політичної діяльності. Під час навчання у США брала участь в акціях проти війни у В’єтнамі, зустрічалася з активістами феміністичного руху. 1971 разом з батьком брала участь у засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченому індо-пакистанській війні. Супроводжувала президента З. А. Бхутто на індо-пакистанському саміті у м. Шімлі (Індія; 1972) та на саміті Організації ісламського співробітництва у м. Лахорі (Пакистан; 1974).
Після навчання за кордоном у червні 1977 повернулась до Пакистану. Мала працювати в офісі батька (був прем’єр-міністром країни). Проте у липні 1977 його було скинуто з посади внаслідок військового перевороту генерала М. Зія-уль-Хака (1924–1988; тепер Пакистан).
У жовтні 1977 Бхутто була призначена до Центрального комітету Пакистанської народної партії (ПНП), яку заснував її батько. Після його смерті стала однією з лідерок партії.
Упродовж 1979–1984 кілька разів перебувала під домашнім арештом. Мешкала в еміграції у Великій Британії (1984–1986). У цей період відвідала США і СРСР, виступала перед Європейським парламентом, здійснила паломництво до м. Мекки. Продовжувала керувати ПНП, її квартира у м. Лондоні стала неофіційною штаб-квартирою партії у вигнанні.
У квітні 1986 повернулася на батьківщину (після скасування військового стану в країні). Отримала значну підтримку населення.
Після загибелі в авіатрощі М. Зія-уль-Хака 17.08.1988 у Пакистані були проведені демократичні парламентські вибори. На них 16.11.1988 здобула перемогу ПНП, Бхутто обійняла посаду прем’єр-міністра країни. Водночас вона очолювала міністерство оборони, фінансів, науки і техніки. Стала першою жінкою — прем’єр-міністром у країні, де переважає мусульманське населення. Була також другим всенародно обраним прем’єр-міністром Пакистану. У віці 35 років стала наймолодшим обраним лідером в ісламському світі, наймолодшим прем’єр-міністром і наймолодшою жінкою — прем’єр-міністром у світі.
У середині 1990-х президент Г. І. Хан (1915–2006; тепер Пакистан) відправив уряд Бхутто у відставку (за звинуваченням у корупції).
На чергових парламентських виборах 1993 Бхутто знову здобула перемогу. Для формування уряду ПНП утворила коаліцію з консервативними партіями. Наприкінці 1996 уряд Бхутто відправили у відставку.
На виборах 1997 ПНП зазнала поразки. Чоловікові й матері Бхутто були висунуті офіційні звинувачення в корупції, їхні рахунки в британських і швейцарських банках були заморожені. Вона покинула країну, а її чоловік провів більше п’яти років у в’язниці (за звинуваченням у хабарництві). Бхутто з трьома дітьми емігрувала в м. Дубай (ОАЕ), туди після звільненя 2004 приїхав її чоловік, якийсь час вони проживали в м. Лондоні.
У січні 2007 відбулася перша особиста зустріч Бхутто і Президента Пакистану П. Мушаррафа (1943, Індія — 2023, ОАЕ) в м. Абу-Дабі (ОАЄ). Президент підписав указ про надання їй та іншим опозиційним діячам амністії та зняття обвинувачень у корупції.
18.10.2007 Бхутто повернулася до Пакистану. Після повернення на неї було вчинено два замахи (у жовтні й грудні 2007). Під час мітингу 27.12.2007 Бхутто стала жертвою терористичного акту. Похована 28.12.2007 в родинному мавзолеї в селі Гарі Худа Бахш неподалік м. Ларкани.
Діяльність
Під час першого мандату Бхутто на чолі уряду її кабінет досяг певних успіхів у виконанні програми соціальних і політичних реформ. Були скасовані чинні ще з часів адміністрації Зія-уль-Хака обмеження в роботі неурядових організацій, зокрема правозахисних, розширені права профспілок, відновлена свобода друку; значно покращились пакистано-індійські відносини.
За час діяльності другого уряду Бхутто (1993–1996) була втілена програма електрифікації, постачання питної води до сільських районів, підвищені видатки на системи освіти і охорони здоров’я. Однак серйозною проблемою залишалася корупція.
Бхутто прагнула покращити розвиток економіки країни. Вона не погоджувалася з політикою націоналізації, яку проводив її батько, і намагалася здійснити приватизацію основних галузей промисловості.
Бхутто була членом-засновником Ради жінок — світових лідерів (1996). Вона відкрила низку поліцейських дільниць, укомплектованих виключно жінками-офіцерами, створила сімейні суди з жінками-суддями для вирішення питань опіки над дітьми та сімейних питань тощо.
Авторка мемуарів «Донька долі: автобіографія» (1988) та політичної книги «Примирення: іслам, демократія та Захід» (опублікована 2008).
Нагороди та визнання
Нагороджена Великим хрестом ордена Почесного легіону (1989).
На честь Бхутто 2008 було перейменовано міжнародний аеропорт Ісламабада (існував до 2018). Її іменем у Пакистані названо кілька закладів освіти та лікарню в м. Равалпінді.
Кілька поштових марок вийшло у Пакистані до її 55-річчя.
Внесена до Книги рекордів Гіннеса як найпопулярніший міжнародний політик року (1996).
Твори
- Daughter of Destiny: An Autobiography. New York : Simon and Schuster, 1989. 411 p.
- Reconciliation: Islam, Democracy, and the West. New York : Harper, 2008. 328 p.
Література
- Ігнатьев П. М. Бхутто Беназір // Українська дипломатична енциклопедія : в 2 т. / Редкол.: Л. В. Губерський, В. А. Вергун, В. І. Головченко та ін. Київ : Знання України, 2004. Т. 1. 760 с.
- Головченко В. Бхутто Беназір // Політична енциклопедія / Гол. редкол. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. 808 с.
- Суворов А. А. Беназир Бхутто: портрет в двух ракурсах. Москва : Восточная литература, 2013. 223 с.
- Allen Br. Benazir Bhutto: Favored Daughter. Boston : New Harvest, 2016. 162 p.
- Малиновська Н. Політикині в мусульманських країнах // Гендер в деталях. 2018. URL: https://genderindetail.org.ua/season-topic/polityka/politikini-v-musulmanskih-krainah-134832.html
- Bennett-Jones O. The Bhutto Dynasty: The Struggle for Power in Pakistan. New Haven : Yale University Press, 2020. 320 p.
- Малиновська Н. Жіночий емірат? Політикині мусульманського світу. Київ : Сафран, 2021. 256 с.
- Jabbar J. «But, Prime Minister...»: Interactions with Benazir Bhutto, the World's First Muslim Woman Prime Minister. Karachi : Paramount Books, 2021. 518 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Бхутто, Беназір // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бхутто, Беназір (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
