Бхутто, Зульфікар Алі
Бху́тто, Зульфіка́р Алі́ (урду بینظیر بھٹو ; 05.01.1928, м. Ларкана, тепер провінція Сінд, Пакистан — 04.04.1979, м. Равалпінді, провінція Пенджаб, Пакистан) — політичний і державний діяч, Президент (1971–1973) і Прем’єр-міністр (1973–1977) Пакистану. Батько Б. Бхутто.
|
Бхутто, Зульфікар Алі (ذوالفقار علی بھٹو) | |
|---|---|
| Народження | 05.01.1928 |
| Місце народження | Ларнака |
| Смерть | 04.04.1979 |
| Місце смерті | Равалпінді |
| Alma mater | Каліфорнійський університет у Берклі |
| Місце діяльності | Пакистан |
| Напрями діяльності | політика, державне управління, міжнародні відносини |
Життєпис
Народився в сім’ї політичного діяча та землевласника. Здобув середню освіту в м. Бомбеї (тепер Мумбаї). Закінчив Каліфорнійський університет у Берклі (бакалавр політології, 1950) і коледж Крайст-Черч Оксфордського університету (бакалавр права, магістр політології, 1952). Займався юридичною практикою, читав лекції у Великій Британії. 1953 повернувся до Пакистану, розпочав юридичну практику в м. Карачі. Був призначений членом делегації Пакистану в ООН (1957).
Після військового перевороту М. Аюб-Хана (1958) Бхутто став міністром торгівлі. З 1960 обіймав посаду міністра водних ресурсів, енергетики, зв’язку та промисловості. 1963–1966 був міністром закордонних справ. Підтримував незалежність Пакистану від західних держав, виступав за тісніші зв’язки з Китаєм. Сприяв розвиткові відносини з Індонезією та Саудівською Аравією. Виступав проти мирної угоди з Індією після війни 1965 за штат Джамму і Кашмір, що призвело до його відставки з уряду. У грудні 1967 заснував Народну партію Пакистану (стала частиною опозиції). Засудив режим Аюб-Хана як диктатуру. За участь у протестному русі перебував в ув’язненні (13.11.1968–10.02.1969).
Після повалення режиму Аюб-Хана в грудні 1970 відбулися парламентські вибори. Партія Бхутто здобула повну перемогу в Західному Пакистані (у Східному Пакистані та загалом у парламенті країни більшість отримала партія Авамі Ліг). Східний Пакистан виступив за повну автономію. 26.03.1971 проголошено незалежну державу Бангладеш. 20.12.1971 Президент Пакистану А. М. Ях’я-Хан передав владу Бхутто.
Після того, як нова конституція 1973 зробила президентство переважно церемоніальним, Бхутто обійняв посаду прем’єр-міністра (1973–1977). На обох посадах він також ситуативно виконував обов’язки міністрів закордонних справ, оборони та внутрішніх справ. Водночас у країні було збережено воєнний стан.
Зростання суспільного невдоволення урядовою політикою спонукало Бхутто провести 1977 нові парламентські вибори (щоб отримати народний мандат на наступний термін). Його партія перемогла з перевагою голосів, але опозиція звинуватила уряд у фальсифікації виборів. 05.07.1977 генерал М. Зія-уль-Хак здійснив військовий переворот і ув’язнив Бхутто. 18.03.1978 за обвинуваченням у замовному вбивстві політичного опонента (cкоєно 1974) Бхутто було засуджено до смертної кари. Заклики надати помилування надійшли від світових лідерів і міжнародних організацій: Папи Римського, Президента США, Генерального секретаря ООН, Генерального секретаря ЦК КПРС, «Міжнародної амністії» та інших. Попри це політика було страчено. Похований у родинному мавзолеї в селі Гарі Худа Бахш неподалік м. Ларкани.
Діяльність
Проводив політику, яку називають ісламським соціалізмом. Як Президент Пакистану оголосив про націоналізацію всіх основних галузей промисловості (металургійної, важкої, електротехнічної, нафтохімічної, цементної) і комунальних підприємств. Політика у сфері трудових відносин збільшувала права робітників і владу профспілок. Було встановлено обмеження на право власності на землю. На посаді прем’єр-міністра продовжував націоналізацію. 1974 націоналізував усі банки. Заснував значну кількість освітніх і наукових закладів, зокрема Пакистанський інститут фізики, Пакистанську академію літератури (обидві установи — 1974). Кожен громадянин Пакистану зміг отримати паспорт.
Прагнув розвивати незалежну (насамперед від впливу США) зовнішню політику. Підписав угоду з Індією, за якою обидві країни мали встановити лінію контролю в Кашмирі та були зобов’язані вирішувати всі суперечки шляхом мирних переговорів. Створив програму розвитку атомної енергетики, урочисто відкрив перший пакистанський ядерний реактор. Був засновником пакистанської програми створення атомної бомби.
Одним із досягнень Бхутто була розробка першої в історії Пакистану консенсусної конституції (ухвалено 14.08.1973). Конституція встановила ісламську, парламентську та федеративну республіку з хартією основних прав і незалежною судовою системою. Президент Республіки виконував почесну роль. Влада належала прем’єр-міністру й уряду, які несли повну відповідальність перед Національними зборами.
Визнання
Бхутто вважають одним із найвпливовіших політиків в історії Пакистану.
Ім’я Бхутто присвоєно Інституту науки та технологій у м. Карачі (засновано 1995), Сільськогосподарському коледжу в м. Ларкані (засновано 1992). Його ім’ям названо нове місто Зульфікарабад у провінції Сінд (Пакистан).
Література
- Белокреницкий В. Я., Москаленко В. Н. История Пакистана. ХХ век. Москва : Институт Востоковедения РАН ; Крафт+, 2008. 576 с.
- Головченко В. Бхутто Зульфікар Алі // Політична енциклопедія / Гол. редкол. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. 808 с.
- Москаленко В., Топычканов П. Сила и слабость Пакистана. Москва : Московский Центр Карнеги, 2013. 75 с.
- Hameed S. S. Born to Be Hanged: Political Biography of Zulfikar Ali Bhutto. New Delhi : Rupa, 2018. 264 p.
- Bennett-Jones O. The Bhutto Dynasty: The Struggle for Power in Pakistan. New Haven : Yale University Press, 2020. 320 p.
- Малиновська Н. Жіночий емірат? Політикині мусульманського світу. Київ : Сафран, 2021. 256 с.
- Soomro Z. H. Muslim World and Foreign Policy of Zulfikar Ali Bhutto. Chisinau : Lambert Academic Publishing, 2022. 64 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Бхутто, Зульфікар Алі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бхутто, Зульфікар Алі (дата звернення: 4.05.2024).
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
