Бєліков, Михайло Олександрович
Бє́ліков, Миха́йло Олекса́ндрович (28.02.1940, м. Харків, тепер Україна — 27.03.2012, м. Київ, Україна; похований у смт Козині Обухівського району Київської області) — кінорежисер, сценарист, оператор, заслужений діяч мистецтв України (1988), народний артист України (2000), член-засновник Академії мистецтв України (1996), лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1986).
|
Бєліков, Михайло Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 28.02.1940 |
| Місце народження | Харків |
| Смерть | 27.03.2012 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Козин |
| Alma mater | Всеросійський державний університет кінематографії ім. С. А. Герасимова |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Почесна відзнака Президента України |
| Медалі | Золота медаль Венеційського міжнародного кінофестивалю |
| Премії | Державна премія України імені Т. Г. Шевченка |
| Почесні звання | Народний артист України |
Зміст
Життєпис
Народився у родині службовця.
1963 закінчив Всесоюзний інститут кінематографії [тепер Всеросійський державний університет кінематографії ім. С. А. Герасимова; операторський факультет, майстерня Б. Волчека (1905; тепер Республіка Білорусь — 1974; тепер Російська Федерація)]; 1973 — Вищі режисерські курси при Держкіно СРСР (тепер Вищі курси сценаристів і режисерів імені Г. М. Данелії).
Працював на Харківській студії телебачення. Від 1963 — оператор і режисер Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка).
1987 — 1-й секретар, 1996–2005 — голова правління Спілки кінематографістів України (тепер Національна спілка кінематографістів України).
1989–1991 — народний депутат СРСР від Спілки кінематографістів СРСР (тепер Конфедерація союзу кінематографістів країн СНД).
Входив до складу Міжрегіональної депутатської групи. Член Комітету з Національної премії України імені Т. Шевченка (вересень 1999 — жовтень 2001).
Товаришував з С. Параджановим.
Останні роки проживав у смт Козині.
Творчість
Для робіт Бєлікова характерна зображальна вишуканість і філософський підхід до осмислення сенсу людського життя. Порушував актуальні для суспільства теми. Фільм «Розпад» (1989) — перший художній фільм про аварію на Чорнобильській АЕС.
Оператор-постановник фільмів: «Стежки-доріжки» (1964; реж. О. Борисов, А. Войтецький), «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (1965; реж. Є. Шерстобитов), «Та, що входить у море» (1966; реж. Л. Осика), «Хто повернеться — долюбить» (1967; реж. Л. Осика), «Білі хмари» (1968; реж. Р. Сергієнко), «Варчина земля» (1969; реж. А. Буковський).
Режисер-постановник фільмів: «Стара фортеця» (1973, три серії), «Ральфе, здрастуй!» (1975), «Червоний півень плімутрок» (1974), «На короткій хвилі» (1977, співавтор сценарію ), «Незрима робота» (1979), «Ніч коротка» (1981, співавтор сценарію), «Які ж були ми молоді» (1986), «Святе сімейство» (1997).
В останній кінокартині, ігровому повнометражному фільмі «Золота лихоманка» (2002; автор сценарію) спробував переосмислити конфлікт між представниками поколінь.
До кінця життя працював над новим сценарієм (незакінчений).
Нагороди та визнання
Перший приз та диплом за кращий фільм для дітей та юнацтва 15 Всесоюзного кінофестивалю (1981, м. Таллінн, Естонія) і гран-прі Міжнародного кінотижня (1982, м. Мангайм, ФРН) за фільм «Ніч коротка».
Головний приз Всесоюзного кінофестивалю (1986, м. Алма-Ата, Казахстан) за фільм «Які ж були ми молоді».
Державна премія України імені Т. Г. Шевченка (1986; див. Державні премії України) за фільми «Ніч коротка», «Які ж були ми молоді» (спільно з оператором-постановником В. Трушковським, художником-постановником О. Левченком).
Золота медаль Венеційського міжнародного кінофестивалю (1990) та гран-прі Міжнародного кінофестивалю екологічних кіно- і телефільмів (1990, м. Сантандер, Іспанія) за фільм «Розпад».
Лауреат Республіканської премії ім. М. О. Островського (1982).
Почесна відзнака Президента України (1996).
Значок «Відмінник кінематографістів СРСР».
Народний артист України (2000).
Золота медаль Академії Мистецтв України (2010).
Джерела
- Про нагородження Почесною відзнакою Президента України: Указ Президента України № 739/96 від 22 серпня 1996 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/739/96#Text
- Про присвоєння М. Бєлікову почесного звання «Народний артист України»: Указ Президента України № 326/2000 від 2 березня 2000 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=326/2000#Text
Праці
- Розпад // Культура і життя. 1991. № 28. С. 5.
- Роман, який завжди з тобою // Культура і життя. 1991. № 15. С. 5.
- Чайник на атомному реакторі // Культура і життя. 1994. № 5/6. С. 5.
Література
- Брюховецька Л. Виразність деталі і штриха // Випробування творчістю. Молоді режисери українського кіно. Київ : Мистецтво, 1985. 133 с.
- Яремчук А. Чи виросте трава на битому шляху? // Українська культура. 1993. № 8. С. 6–7.
- Яремчук А. Минуле поруч: громадянським неспокоєм проникнутий новий художній фільм [«Золота лихоманка»] відомого майстра вітчизняного кіно Михайла Бєлікова // Українська культура. 2004. № 1. С. 18–19.
- Зубавіна І. Б. Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті. Київ : Фенікс, 2007. 296 с.
- Життя як утвердження доброти. Не стало Михайла Бєлікова // Кіно-театр. 2012. https://web.archive.org/web/20210731231642/http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1354
- Бєліков Михайло Олександрович // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. URL: http://knpu.gov.ua/content/belikov-mikhailo-oleksandrovich
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бєліков, Михайло Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бєліков, Михайло Олександрович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
