Бігдай, Яким Дмитрович
Бігда́й, Яки́м Дми́трович (15.09.1855, станиця Іванівка, тепер Краснодарського краю, Росія — 30.11.1909, м. Сухумі, тепер Грузія; похований у м. Катеринодарі, тепер м. Краснодар, Росія) — композитор, фольклорист, режисер, громадський діяч, автор вокальних циклів «До Кобзаря» на вірші Т. Г. Шевченка, «Листи з Кубані», збирач, видавець і популяризатор українських народних пісень Кубані.
|
Бігдай, Яким Дмитрович | |
|---|---|
| Народження | 15.09.1855 |
| Місце народження | станиця Іванівка |
| Смерть | 30.11.1909 |
| Місце смерті | Сухумі |
| Місце поховання | Краснодар |
| Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Народився у сім’ї священника. 1863–1870 навчався в Катеринодарському училищі, 1870–1875 — у Ставропольській духовній семінарії. 1875–1879 отримав освіту на юридичному факультеті Імператорського Новоросійського університету (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова), захистив дисертацію на тему «Громадське піклування та благодійність в Росії» (рос. «Общественное призрение и благотворительность в России»), здобув науковий ступінь кандидата права (1879).
Повернувся на Кубань, працював судовим слідчим Майкопської (тепер Адигея, Росія), Баталпашинської (тепер м. Черкеськ, Карачаєво-Черкесія, Росія), Лабінської, Армавірської, Уманської і Тихорецької (усі — тепер Краснодарського краю) дільниць. З 1888 — мировий суддя в м. Катеринодарі, статський радник, дійсний член Кубанського, Донського і Терського (у другій половині 19 ст. — на початку 20 ст. області Російської імперії) статистичних комітетів.
1896 очолив катеринодарський гурток шанувальників музики і драматичного мистецтва, який 1900 став відділенням Імператорського російського музичного товариства. В останні роки життя (1901) переїхав до Терської області, деякий час проживав у м. Ставрополі.
Помер у м. Сухумі (Грузія), похований у м. Катеринодарі.
Діяльність
Яким Бігдай не мав спеціальної музичної освіти, однак був обдарованою людиною, грав на скрипці й фортепіано. Один із організаторів музичного училища в м. Катеринодарі. 1895 домігся легального вшанування роковин Т. Шевченка на Кубані: отримав дозвіл у отамана наказного Кубанського козачого війська, начальника Кубанської області Я. Малами (1841; тепер Україна — 1912; тепер Росія).
Як режисер здійснив у м. Катеринодарі постановки українських опер «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського та «Різдвяна ніч» М. Лисенка.
Автор музики вокальних циклів «До “Кобзаря”» на вірші Т. Шевченка (1893; музикознавці відзначають твори «Тополя», «На вгороді коло броду», «Ой сяду я під хатою», «Ой пішла я у яр за водою», «Тяжко-важко в світі жити») та «Листи з Кубані» на вірші українських і російських поетів; музики до оперети за п’єсою Я. Кухаренка «Чорноморський побит» [1896; у співавторстві з капельмейстером П. Махровським (1860; тепер Росія — дата і місце смерті невідомі)]; опери за поемою Т. Шевченка «Гайдамаки».
Значним є внесок Бігдая у справу збирання, публікації та популяризації пісень народних чорноморських козаків (див. Чорноморське козацьке військо). Записи здійснював переважно у м. Катеринодарі, від учасників Кубанського військового півчого хору [діяв 1811–1921 при військовому соборі в м. Катеринодарі; 1892–1906 регентом хору був фольклорист, композитор і поет Г. Концевич (1863–1937, тепер Росія)], зокрема вихідців з різних станиць. Серед респондентів Бігдая був громадський діяч С. Ерастов (1856, тепер Росія — 1933, тепер Грузія), від якого фольклорист записав понад 30 пісень.
Працював також з архівами у відділах запису пісень, що діяли при Кубанському, Донському і Терському статистичних комітетах. Зібрав близько 1500 українських і російських пісень, третину з яких (556) видав у серійному збірнику «Пісні кубанських і терських козаків» (рос. «Песни кубанских и терских казаков»; 1896–1898, 14 випусків, м. Москва). Це видання Кубанського статистичного комітету було присвячене 200-літньому ювілею Війська Чорноморського. У восьми випусках вийшло 315 українських пісень в обробці музичній Бігдая для голосу й хору з акомпанементом на фортепіано. Багато з них запозичені з партитур Чорноморського хору. Решта записані в станицях Катеринодарського і Темрюцького (з 1910 Таманського) відділів Кубанської області, зокрема в станицях Івонівка, Георгіахипська, Мишастівка, Пашківська, Пластунівка, Іркліївка, Гарячий Ключ та ін. Найбільше ж — у м. Катеринодарі й станиці Таманській від «козаків Катеринодарського полку», «гурту дівчат», «колядниць», «хлопців», «старців на базарі». Збірник містить оригінальні варіанти відомих пісень, історичні зразки та новотвори, що виникли вже на Кубані. Мета — збереження і популяризація кубанських пісень, поповнення репертуару військових хорів різних станиць. Разом з тим збірник має аматорський характер, у ньому немає передмови, відсутня систематизація творів (у кожному випуску близько 40 пісень, поруч подані побутові, історичні, весільні, козацькі, жартівливі, авторські пісні, щедрівки, романси). Все це викликало негативну оцінку науковців, пісенної комісії Імператорського російського географічного товариства, журналу «Київська старовина».
Значення
Записи Бігдая частково відображають динаміку пісенної традиції Кубані кінця 19 cт., зокрема міського середовища та інтелігенції.
Своєю діяльністю Бігдай спонукав до подальшого збирання пісенного фольклору Кубані. Саме з його ініціативи 1903–1906 організована перша наукова фольклористична експедиція на Кубань, яку здійснив композитор О. Кошиць.
Перевидання пісень здійснене в кінці 20 ст. у збірці «Пісні Кубанських козаків» (рос. «Песни Кубанских казаков»; т. 1, 1992, т. 2, 1995).
Цитата
Музикознавиця Н. Супрун-Яремко: «Незважаючи на суттєві професійні недоліки, допущені Я. Бігдаєм при укладанні пісенних випусків, що відзначила пісенна комісія Російського географічного товариства і рада професорів Петербурзької консерваторії, а також на художню нерівноцінність матеріалу, ці 14 випусків залишаються і сьогодні важливим джерелознавчим документом, мистецькою пам’яткою музичного фольклору Кубані»
Цит. за: Супрун-Яремко Н. О. Кубанська музична фольклористика: етапи становлення // Народна творчість та етнографія. 2007. № 5. С.13.
Праці
- Сборник : в 12 вып. Москва : Издание Кубанского статистического комитета, 1896–1898.
- Песни кубанских казаков : в 2 т. Краснодар : Книжное издательство, 1992–1995.
Література
- Захарченко В. Г. Українські народні пісні з Кубані // Народна творчість та етнографія. 1989. № 1. С. 59–60.
- Захарченко В. Г. Українські пісні на Кубані // Народна творчість та етнографія. 1990. № 3. С. 50–56.
- Пархоменко Л. Бігдай Яким Дмитрович // Українська музична енциклопедія : в 5 т. Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2006. Т. 1. С. 203.
- Супрун-Яремко Н. О. Кубанська музична фольклористика: етапи становлення // Народна творчість та етнографія. 2007. № 5. С. 11–18.
- Супрун-Яремко Н. О. Музикознавчі праці. Рівне : О. Зень, 2010. С. 112–125.
- Іваннікова Л. В. Яким Бігдай — збирач, видавець і популяризатор пісень чорноморських козаків // Вісник Запорізького Національного університету. Філологічні науки. 2014. № 2. С. 98–112.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бігдай, Яким Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бігдай, Яким Дмитрович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
