Бійма, Олег Іванович
Бі́йма, Оле́г Іва́нович (19.04.1949, м. Київ, тепер Україна) — режисер, сценарист, заслужений діяч мистецтв України (з 2000), академік Телевізійної академії України (з 1997), лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1996).
|
Бійма, Олег Іванович | |
|---|---|
| Народження | 19.04.1949 |
| Місце народження | Київ |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Національна премія України імені Тараса Шевченка |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї військового та співачки.
У віці 14 років написав концерт для фортепіано з оркестром, який в авторському виконанні транслювала радіостанція «Юність». Після закінчення школи отримав запрошення для вступу на курс С. Герасимова до Всесоюзного державного інституту кінематографії (1966, тепер Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова). Проте до м. Москви не поїхав. Навчався 1966–1967 на факультеті романо-германських мов Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
Закінчив кінорежисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (1972, тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого), майстерня В. Небера (1924–1994; Україна).
Відтоді працював на студії «Укртелефільм»: режисер (1972–2000), генеральний директор (2001–2008), перший заступник генерального директора і художній керівник студії (2008–2018). Ініціатор створення телеканалу «Культура».
Член Національного комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996–2008). Член колегії Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення (з 2001).
Член Національної спілки кінематографістів України та громадської організації «Українська кіноакадемія».
Творчість
Зняв понад 250 кінофільмів і телеробіт, з-поміж них, зокрема, екранізації творів класиків української літератури та сучасних письменників. У фільмах є риси поетичного та філософського кінематографу.
Серед художніх фільмів і серіалів: музичні фільми «Казка як казка…» (1978), «Весільний вінок, або одисея Іванка» (1979), фільм-опера «Лючія ді Ламмермур» (1980), екранізація твору Дж. Лондона «Нехай він виступить» (1981), музична казка «Усмішки Нечипорівки» (1982), військова драма «За ніччю день іде» (1984; 2 серії), виробнича драма «Випробувачі» (1987), психологічна драма за п’єсою Лесі Українки «Блакитна троянда» (1988; 2 серії), драма за повістю Ю. Мушкетика «Хочу зробити зізнання» (1989; 2 серії), драма «Чорна пантера та білий ведмідь» (1990) і мелодрама «Гріх» (1990), обидві — за п’єсами В. Винниченка, мінісеріали «Пастка» (1993; 5 серій) і «Злочин з багатьма невідомими» (1993; 7 серій), обидва — за творами І. Франка, мінісеріал «Пристрасть» (1998, 3 серії) за романом Марка Вовчка, драма «Прощання з Каїром» (2002, 2 серії) за романом В. Яворівського.
Режисер і співавтор сценарію першого українського еротичного телесеріалу «Острів Любові» (1996), знятого за мотивами творів класичної української літератури від середини 19 ст. до сьогодення — О. Кобилянської, Марка Вовчка, Г. Хоткевича, Є. Гуцала та інших. Серіал складається з 10 фільмів: «Острів любові», «Сон», «Природа», «Вирок», «Киценька», «Дияволиця», «Поєдинок», «Заручини», «Наречена», «Блуд».
Серед документальних фільмів: «Україна. Рік 1972» (1972), «Україна. Рік 1973» (1974), «Відкриваючи світ» (1977), «Витоки» (1977), «Борис Гмиря» (1982), «Карпатські джерела» (1986), «Дороги кобзарські» (1987), «Володимир Роянов та його полонянки» (1990), «Історія одного дому» (1991; 2 серії), «Львівських кав’ярень чар», «Львівський оперний в часі і просторі» (обидва — 2001) та ін. Започаткував авторський цикл документальних фільмів про вітчизняних митців «Немеркнучі зірки» (з 1997).
Зняв понад 70 музичних фільмів-концертів: «Перед концертом» (1973, про М. Кондратюка), «Квартет імені Лисенка» (1974), «Ти плюс я — весна» (1974), «Хор народний» (1974, про Національний заслужений академічний український народний хор України імені Г. Г. Верьовки), «Покликання» (1976, про А. Мокренка), «Образи» (1978, про Є. Мірошниченко), «Пісні Платона Майбороди» (1981), «Солов’їний романс» (1981, про М. Стеф'юк), «Тополина земля» (1982, про Р. Кириченко), «Земле моя світла» (1982, про квартет «Явір»), «Весняні варіації» (1985, про Н. Матвієнко), «Співають гори», «Танцює Покуття» (обидва — 1986), «Дума» (1986, про Капелу бандуристів), «Жити — це співати» (1987, про Є. Колесник), «А. Солов’яненко на сцені і поза сценою» (1989), «Євгенія Мірошниченко назавжди» (2011) та ін.
Нагороди та визнання
Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1996) за телесеріали «Пастка» та «Злочин з багатьма невідомими».
Лауреат Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів у м. Саратові (1991; золота медаль за фільм «Гріх»), дипломант Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів у м. Єревані (1981, диплом і приз журі за фільм «Лючія ді Ламмермур); дипломант інших фестивалів.
Одержав приз «Золота ера» Національної телекомпанії України (1997) за телесеріал «Острів любові».
Єдиний фільм з країн СРСР «За ніччю день іде» (1984) було відібрано 1985 для показу в ООН з нагоди 40-річчя перемоги в Другій світовій війні.
Додатково
Батько режисера І. Бійма (1912–1992; тепер Україна) був учасником Другої світової війни, Героєм Радянського Союзу (1945). Подвиг здійснив під час Берлінської наступальної операції 1945.
У художніх фільмах О. Бійми знімалися, зокрема, З. Дехтярьова, Н. Копержинська, Б. Ступка, А. Хостікоєв, О. Сумська та інші.
У фільмі «Казка як казка» знялись найпопулярніші українські вокально-інструментальні ансамблі «Мальви», «Кобза», у фільмі «Ти плюс я — весна» — «Світязь», «Червона рута», співачка С. Ротару та ін.
Джерело
- Про відзначення діячів кіномистецтва: Указ Президента України № 1333/2000 від 13 грудня 2000 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1333%2F2000#Text
Література
- Брюховецька Л. Є вічна загадка... // Кіно-Театр. 1994. № 4. С. 44–46.
- Бійма Олег Іванович // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. URL: http://knpu.gov.ua/content/biima-oleg-ivanovich
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бійма, Олег Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бійма, Олег Іванович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
