Білодід, Іван Костянтинович
Білоді́д, Іва́н Костянти́нович (29.08.1906, с. Успенське, тепер с. Успенка Олександрійського району Кіровоградської області, Україна — 21.09.1981, м. Київ, тепер Україна) — мовознавець, академік АН СРСР (з 1972), академік АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1966).
|
Білодід, Іван Костянтинович | |
|---|---|
| Народження | 29.08.1906 |
| Місце народження | Успенка (село) |
| Смерть | 21.09.1981 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Місце діяльності | Інституті мовознавства АН УРСР, Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Напрями діяльності | літературознавство, мовознавство |
| Відзнака | Державна премія СРСР (1983), Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1971) |
Життєпис
Народився у селянській сім’ї.
1932 закінчив літературно-лінгвістичний факультет Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Учасник Другої світової війни. З 1946 працював в Інституті мовознавства АН УРСР (тепер Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України) і одночасно — в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), від 1956 — професор.
1957–1962 — міністр освіти УРСР. Був віце-президентом АН УРСР (1962–1978), директором Інституту мовознавства (1961–1981). Голова Українського комітету славістів, член Радянського і Міжнародного комітетів славістів (1964–1981).
Творчість
Автор праць із загального мовознавства (зокрема соціолінгвістики), з історії та теорії української літературної мови, лінгвостилістики, російського мовознавства, з питань мови культури, теорії й методології лінгвістичних досліджень тощо: «Питання розвитку мови української радянської художньої прози» (1955), «Т. Г. Шевченко в історії української літературної мови» (1964), «Розвиток мов соціалістичних націй СРСР» (1967), «Мова і ідеологічна боротьба» (1974), «Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов» (1979) та ін.
Один з авторів і відповідальний редактор «Курсу історії української літературної мови» (т. 1–2, 1958–1961), «Сучасної української літературної мови» (т. 1–5, 1969–1973), відповідальний редактор «Словника української мови» (т. 1–11, 1970–1980). Видав з відповідними науковими коментарями «Граматику слов’янську…» І. Ужевича (1970, разом з Є. Кудрицьким). Досліджував мову творів І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, М. Рильського, Ю. Яновського, О. Довженка та ін. («Мова і стиль роману “Вершники” Ю. Яновського», 1955; «Мова творів Олександра Довженка», 1959; «Поетична мова Максима Рильського», 1965).
Нагороди та визнання
Лауреат Державної премії СРСР (1983), Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1971) — за участь у роботі над «Російсько-українським словником» (т. 1–3; 1968).
Нагороджений орденами Червоної зірки (1943), Вітчизняної війни ІІ ступеня (1944), І ступеня (1944 і 1945), Червоного прапора (1945), медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945», «За перемогу над Японією» (обидві — 1945).
Твори
Вибрані твори : в 3 т. Київ : Наукова думка, 1986.
Література
- Цілуйко К. К. Іван Константинович Білодід // Українська мова в школі. 1956. № 5. С. 88–90.
- Багмут Й. А. Визначний учений і громадський діяч // Радянське літературознавство. 1966. № 8. С. 44–47.
- Жовтобрюх М. А. І. К. Білодід // Українська мова і література в школі. 1966. № 9. С. 92–93.
- Каруник К. Академік Іван Білодід і радянське мовне планування в Україні // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. 2019. № 16. С. 109–146.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білодід, Іван Костянтинович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білодід, Іван Костянтинович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
