Більське городище
Бі́льське городи́ще — пам’ятка археологічна національного значення (від 2009). Розташоване на території Дніпровського лісостепового Лівобережжя, на береговому плато між річками Ворсклою (на сході) та Сухою Грунню (на заході). Більша частина поселення — на території Полтавського району Полтавської області; менша, на півночі — в Охтирському районі Сумської області. У центральній частині пам’ятки — сучасне с. Більськ (Полтавський район, Полтавська область). Городище разом із неукріпленими поселеннями та могильниками утворюють єдиний Більський археологічний комплекс. На захід від городища є курганні некрополі, серед яких найбільший — в урочищі Скоробір. У найближчій окрузі городища — кілька неукріплених поселень. Від 2005 на території діє Більськ, історико-культурний заповідник.
Зміст
Історична довідка
Уперше згадане в праці «Історія» Геродота як м. Гелон. Більшість науковців ототожнюють його з Більським городищем, яке в 17 ст. позначено на мапі України Г. Л. де Боплана. Уперше докладно описав пам’ятку О. Шафонський (1786); схематичні плани городища склав В. Ляскоронський (1907); археологічні розкопки здійснив В. Городцов (1906).
Системні, планові масштабні розкопки городища розпочав 1958 Б. Шрамко, який керував польовими дослідженнями до 1995, дослідив 25 курганів. 1968 один із зольників Західного укріплення обстежила експедиція Донецького державного університету (тепер Донецький національний університет імені Василя Стуса) під керівництвом історика та археолога А. Моруженко (1937–1991; тепер Україна).
У 1990-х — 2000-х пам’ятку вивчали науковці-археологи з м. Полтави: П. Гавриш (1956–2018), О. Супруненко (1957; обидва — тепер Україна), І. Кулатова (1957; тепер Чеченська Республіка, Росія), та з м. Харкова: І. Шрамко (1961), С. Задніков (1978; обоє — тепер Україна). 1992–2006 на пам’ятці працювала Українсько-німецька експедиція Інституту археології НАН України, зокрема В. Мурзін (1951–2019), Є. Черненко (1934–2007; обидва — Україна), Р. Ролле, С. Скорий (1949; тепер АР Крим, Україна), С. Махортих (1958; тепер Чеченська Республіка, Росія) та ін.
Від 2013 експедиція І. Шрамко відновила розкопки курганів у некрополі Скоробір, а С. Задніков — роботи на Східному укріпленні. Городище та його округу досліджують співробітники Історико-культурного заповідника «Більськ» Полтавської обласної ради. 2014 до вивчення пам’ятки долучився археолог Д. Гречко (1982; тепер Україна).
Характеристика
Городище займає площу понад 5 тис. га. Складається з трьох окремих укріплень (Західне, Східне, Куземинське), об’єднаних спільним захисним валом та ровом довжиною понад 35 км. Має розвинену поселенську округу. На захід від городища, в урочищах Скоробір, Перещепине, Осняги та Марченки розташовані найбільші курганні некрополі. Окремі групи курганів є на території городища. 2018 за межами укріплень відкрито ґрунтовий некрополь 4 ст. до н. е.
У розвитку поселення виділено 4 основні періоди.
Поселення заснували в останній чверті 8 ст. до н. е. мігранти з Дніпровського лісостепового Правобережжя, носії культурного комплексу Басарабі. Потужність культурного шару становить від 0,5–1 м на різних ділянках. У ранній період були розповсюджені чорнолискований столовий посуд з інкрустацією білою пастою, канелюрами, орнаментовані жертовники; побутувала традиція зсипати золу в місця залишених жител, господарських комплексів; приносити в жертву собак, свиней і кіз. В одному з жител кінця 7 ст. до н. е. відкрито поховання собаки, на шиї якого намисто з так званого єгипетського фаянсу. Упродовж століть місцеве населення підтримувало зв’язки з колом гальштатських культур. У культурних відкладеннях та похованнях 7–6 ст. до н. е. знайдено предмети центральноєвропейських типів та імпортні речі західного виробництва.
У третій чверті 7 ст. до н. е. вже налагоджено торговельні відносини з грецькими центрами Північного Причорномор’я, насамперед із факторією о. Березань, пізніше — з Ольвією. Під час розкопок знайшли амфори різних виробничих центрів, розписаний столовий посуд, скляне намисто, бронзові дзеркала та ін. До рідкісних артефактів відносять уламки грецьких світильників, «рибного» блюда, бронзову мірну лінійку, античні монети. Грецькі товари безперервно надходили в поселення до кінця 4 ст. до н. е.
З останньої чверті 7 ст. до н. е., особливо в першій половині 6 ст. до н. е. в матеріальній культурі простежено сильний вплив ранньоскіфського культурного комплексу (див. Скіфська культура); з’являються імпортні речі, які принесли кочовики з території Передньої Азії, Закавказзя, Центрального та Північного Кавказу. Першою половиною 6 ст. до н. е. датовано елітні жіночі поховання з головними уборами, що декоровані золотом.
В останній чверті 6 ст. до н. е. в більських некрополях зафіксовано нову хвилю кочовиків. У цей період створено і розвинено захисну систему Більського городища, що складалася із земляних валів із дерев’яними стінами та глибокими (4–7 м) ровами.
Під час розкопок відкрито бронзоливарну, кісторізну, гончарну та каменеобробну майстерні, кузню. Знайдено численні вироби з заліза, передовсім знаряддя праці (зокрема інструменти ремісників), бронзові прикраси (шпильки, браслети, сережки), бронзову та залізну зброю (мечі, вістря стріл, списів, сокира), предмети кінської збруї, вироби з кістки та рогу. Основними заняттями населення були землеробство та скотарство. Засвідчено сліди розвинутих релігійних уявлень, відкрито культові споруди різних типів, зібрано найбільшу в Європі колекцію виразної глиняної пластики (антропоморфні, зооморфні, орнітоморфні статуетки). У центрі Східного укріплення знайдено залишки дерев’яного храму 5 ст. до н. е., з колонами, жертовниками, простежено планування забудови. Склад мешканців городища нараховував 11 стратів соціальних. До верхівки належали кіннотники.
Культурна належність пам’ятки
Лісостепова культура скіфського часу. Поселення засноване в останній чверті 8 ст. до н. е. Життя в межах Західного укріплення тривало з останньої чверті 8 до середини 5 ст. до н. е., у межах Східного — з другої половини 6 до кінця 4 ст. до н. е. Систему захисних укріплень створено в останній чверті 6 ст. до н. е., її підтримували протягом тривалого часу. У межах Куземинського укріплення культурні відкладення поки ще не виявлено. Наприкінці 4 ст. до н. е. життя на городищі поступово згасало. Будь-яких культурних нашарувань наступного, 3 ст. до н. е. не зафіксовано.
На території пам’ятки виявлено матеріали бронзового віку (2 тис. до н. е.), пізньої зарубинецької культури (1–3 ст.), київської культури (2–5 ст.), черняхівської культури (3–5 ст.), пеньківської культури (5–7 ст. н. е.), а також об’єкти періоду княжої доби (9–13 ст.) та козацьких часів (16–18 ст.).
Відкриті археологічні об’єкти: 1) Залишки культового приміщення (Зх. Більськ. Розкопки І. Шрамко, 2005); 2) Поховання останньої чверті 6 ст. до н. е. (Некрополь Скоробір. Розкопки І. Шрамко та С. Заднікова, 2017).
Чорнолискований черпак (Західне укріплення. Розкопки І. Шрамко, 2012).
Зразки античного посуду: 1) Фрагмент південно-іонійської ойнохої третьої чверті 7 ст. до н. е. (Зх. Більськ. Розкопки І. Шрамко, 2008); 2) Північно-іонійське блюдо 1-ша пол. 6 ст. до н. е. (Некрополь Скоробір. Розкопки Б. Шрамка, 1965); 3) Грецька амфора. Кінець 6 ст. до н. е. (Західне укріплення. Розкопки І. Шрамко, 1999); 4) Північно-іонійський глек (Східне укріплення. Розкопки Б. Шрамка, 1965).
Єгипетський амулет у вигляді скарабея (Некрополь Скоробір. Розкопки І. Шрамко, 2019).
Глиняна культова пластика 5—4 ст. до н. е. (Східне укріплення. Розкопки Б. Шрамка, 1972—1973).
Бронзова матриця для відтиснення золотих бляшек (Східне укріплення. Розкопки Б. Шрамка, 1968).
Золоті та срібні предмети: 1) Золота зооморфно оформлена бляшка-прикраса жіночого головного убору. 1-ша чверть 6 ст. до н. е. (Некрополь Скоробір. Розкопки І. Шрамко та С. Заднікова, 2017); 2) Золота зооморфно оформлена бляшка-прикраса сагайдака останньої чверті 6 ст. до н. е. (Некрополь Скоробір. Розкопки І. Шрамко та С. Заднікова,2017); 3) Залізний меч з руків’ям із золотим окуттям кінця 5—4 ст. до н. е. (Некрополь Перещепине. Розкопки Б. Шрамка, 1980) 4) Срібний ритон із золотим окуттям 4 ст. до н. е. (Некрополь Скоробір. Розкопки Б. Шрамка, 1975).
Значення
Найбільше укріплене поселення доби раннього заліза в Європі. За скіфських часів поступово розвивалося як великий виробничий, торговельний, релігійній та політичний центр Лісостепової Скіфії. Серед інших городищ цієї доби вирізняється масштабністю, протяжністю та складністю системи захисту у формі земляних валів, ровів і стін, а також наявністю в межах укріплень окремих поселень та курганних груп скіфського часу.
Пам’ятка національного значення (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009, № 928). Перебуває в зоні сільської забудови та активної сільськогосподарської діяльності місцевих аграріїв. Культурний шар городища та округи щорічно розорюють, курганні насипи некрополів нівелюють.
Література
- Городцов В. А. Дневник археологических исследований в Зеньковском районе Полтавской губернии в 1906 г. // Труды XIV Археологического съезда : в 3 т. Москва : Типогарфия общества распространения полезных книг, 1911. Т. 3. С. 93–161.
- Кулатова І. М., Супруненко О. Б. Кургани скіфського часу західної округи Більського городища. Полтава : Друкарня Гротеск, 2010. 200 с.
- Махортых С. В. Погребальные сооружения и обряд курганных некрополей Бельского городища // Stratum plus. 2013. № 3. С. 223–256.
- Більське городище в наукових працях Б. А. Шрамка / Уклад.: С. А. Задніков, І. Б. Шрамко; за ред. І. І. Короста. Котельва; Харків : ТОВ «Майдан», 2016. 606 с.
- Shramko I. Bilsk (Belsk) City-Site — the Largest Fortified Settlement of Scythia // Ancient West & East. 2021. № 20. P. 171–218.
- Shramko I, Zadnikov St. The Bilsk Fortified Settlement and the Hallstatt World // Śląskie Sprawozdania Archeologiczne. 2021. T. 63 (2021). P. 123–148.
- Shramko I., Tarasenko M. Egyptian Imports of 6th Century BС in the Materials of Forest-Steppe Scythia // The Oriental Studies. 2022. № 89. Р. 139–180.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шрамко І. Б. Більське городище // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Більське городище (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
