Біобібліографія
Біобібліогра́фія (від біо… та бібліографія) — особливий вид бібліографії, зосереджений на відображенні біографічних відомостей про певну персоналію або групу осіб та бібліографічної інформації про його (їхні) напрацювання та (або) літературу про нього (них).
Історична довідка
Біобібліографія є найдавнішим різновидом бібліографії.
Першою біобібліографічною працею вважають каталог «Таблиці тих, хто прославився в усіх галузях знання», яку уклав Каллімах на основі фондів Александрійської бібліотеки.
Згодом списки праць учених, філософів, поетів тощо почали додавати до їхніх життєписів. Зокрема, Діоген Лаертський, Плутарх, Светоній, Марк Теренцій Варрон (116–27 до н. е.; тепер Італія), Корнелій Непот (100–27 до н. е.; тепер Італія) та інші разом із біографіями видатних людей наводили відомості про їхні твори.
Пізніше окремі автори також почали зазначати переліки власних творів. Зокрема, медик Гален Пергамський представив два списки «Про власні книги» і «Про порядок власних книг» (щоб допомогти читачеві відрізнити його праці від укладених начебто від його імені).
Довгий час бібліографію ототожнювали з біобібліографією. У 16–17 ст. поняття «бібліографія» стало ширшим і більш систематизованим, а біобібліографія виокремилася як її підвид.
Терміни «біобібліографія» і «біобібліографічний словник» з’явилися значно пізніше, ніж видання такого типу. Поняття почали використовувати в назвах словників у другій половині 18 ст.
1792 в Німеччині опубліковано працю Г. Е. Вальдау (1745–1817; тепер Німеччина) «Біо- і бібліографічний словник» («Thesaurus bio- et bibliographicus»). В Україні термін уперше вжили О. Лейтес (1901; тепер Білорусь ― 1976; тепер Російська Федерація) і М. Яшек (1883–1966; тепер Україна) у покажчику «Десять років української літератури (1917–1927)» (1928), який містив біографічні довідки та списки творів про понад тисячу українських письменників. Визначення терміна викристалізувалося наприкінці 20 — на початку 21 ст.
Характеристика
Мета створення біобібліографічної продукції ― фіксація та відображення спадщини осіб і колективів, їхнього життєвого й творчого шляху бібліографічними засобами.
Об’єктом біобібліографії є напрацювання певної персоналії або групи осіб і література про нього або них. Бібліографія охоплює як бібліографічну інформацію, так і небібліографічні відомості — біографічні довідки.
За структурою біобібліографія, як правило, має такі розділи:
- передмова, в якій висвітлюються життєвий та творчий шлях особи, її внесок у розвиток науки, техніки, культури;
- перелік основних дат життя та діяльності;
- література про життя та діяльність особи;
- хронологічний покажчик друкованих праць особи;
- допоміжні покажчики, список скорочень тощо.
Найпоширенішою біобібліографічною продукцією є біобібліографічні словники, довідники й персональні покажчики. Проте біобібліографічна інформація може бути складником бібліографічних посібників ширшого змісту.
Різновидом біобібліографії є персональна бібліографія. Вона відображає бібліографічні та біографічні відомості про одну особу.
Література
- Черниш Н. До історії українських біобібліографічних словників // Бібліотечний вісник. 2009. № 2. С. 26–30.
- Яценко О. Біобібліографія в минулому і її сучасний стан // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. 2010. Вип. 28. C. 478–492.
- Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства. 3-тє вид., випр. та допов. Рівне : Рівненський державний гуманітарний університет, 2011. 231 с.
- Яценко О. Персональна бібліографія, біобібліографія: термінологічний аналіз // Бібліотечний вісник. 2014. № 5. С. 24–29.
- Попик В. І. Biography — біографіка — біографістика — біобібліографія: понятійний арсенал історико-біографічних досліджень // Український історичний журнал. 2015. № 3. С. 122–136.
Автор ВУЕ
О. М. Збанацька, Д. М. Панчук, М. Н. Єнін
Покликання на цю статтю: Збанацька О. М., Панчук Д. М., Єнін М. Н. Біобібліографія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біобібліографія (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
