Біполярність
Біполя́рність, двополя́рність, двопо́люсність — форма організації міжнародної системи, що відображає наявність двох «центрів сили» (коли більшість політичних утворень групується навколо тих двох із них, чиї сили переважають сили інших). Така система протиставлена багатополярності та монополярності міжнародної системи.
Зміст
Історична довідка
Біполярний тип міжнародної системи виник після Другої світової війни внаслідок появи двох наддержав — «центрів сили» — США та СРСР, які розпочали глобальне суперництво. В основі боротьби наддержав лежало намагання утвердити політико-економічне та військове домінування на глобальному і регіональному рівнях, а також власної ідеологічної моделі організації суспільства («вільного демократичного світу» чи «комунізму»). З цією метою обидві наддержави здійснювали інституційне оформлення власних сфер впливу шляхом створення військово-політичних та економічних об’єднань — НАТО (1949), Ради економічної взаємодопомоги (1949), Організації Варшавського договору (1955). Важливим інструментом підтримання біполярності був паритет ядерний обох сторін. Біполярний характер системи міжнародних відносин сприяв підтриманню миру і стабільності на глобальному і, частково, на регіональному рівнях. 1991 біполярна система міжнародних відносин припинила існування внаслідок розпаду СРСР.
У системі міжнародних відносин початку 21 ст. спостерігаються прояви біполярності, пов’язані з наявністю найбільшого серед держав світу економічного та військово-політичного потенціалу США та зростанням економічного і політико-військового впливу Китаю на регіональному та глобальному рівнях. Біполярність як конфігурація міжнародної системи сприймається окремими державами як порушення рівноправності суб’єктів міжнародного права.
Характеристика і ключові риси
Біполярний тип міжнародної системи відзначається:
- наявністю двох наддержав-полюсів сили з економічним та військово-політичним потенціалами, що значно перевищує потенціал інших окремо взятих держав;
- присутністю зіставних ракетно-ядерних потенціалів наддержав;
- значимістю ідеологічного чинника, носієм якого є наддержава, при формуванні коаліцій держав;
- існуванням коаліції держав-союзників навколо наддержави;
- функціонуванням інституційних інструментів та механізмів коаліцій держав;
- наявністю «сфери впливу» наддержав за межами території держав-союзників;
- існуванням формальних та неформальних домовленостей між наддержавами стосовно взаємного невтручання у сферу впливу іншого, а також стосовно правил поведінки за межами власної «сфери впливу».
Відносна ефективність біполярної моделі міжнародних відносин пояснюється наявністю лише двох основних суб’єктів, що суттєво скорочує процес бюрократичних узгоджень під час прийняття рішень, а також присутністю дієвих довготривалих інструментів і механізмів впливу з боку наддержави на її союзників.
Значення
Біполярний тип системи міжнародних відносин другої половини 20 ст., що базувався на військово-політичному та економічному потенціалах СРСР і США та їх союзників, сприяв підтриманню балансу сил на європейському континенті та світі загалом, що дозволило уникнути збройних конфліктів у Європі.
Література
- Waltz K. The Stability of a Bipolar World // Daedalus. 1964. Vol. 93. № 3. Р. 881–909.
- Kaplan M. The System Approach to International Politics // New Approaches to International Relations / Ed. by M. Kaplan. New York : St. Martin's Press, 1968. Р. 381–404.
- Коппель О. А. Біполярність // Українська дипломатична енциклопедія : в 2 т. / Редкол.: Л. В. Губерський, В. А. Вергун, В. І. Головченко та ін. Київ : Знання України, 2004. Т. 1. 760 с.
- Толстов С. В. Структурні та політичні ознаки багато полярності // Американська історія та політика. 2016. № 2. С. 236–244.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Федуняк С. Г. Біполярність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біполярність (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 26.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
