Варлаам (Лящевський)
.jpg)
Варлаа́м (Ляще́вський) [світське прізвище та ім'я — Лящевський (Лащевський) Василь; пол. Łaszczewski W.; лат. Laeschtschewskj W.; бл. 1704, містечко Кобильниці, тепер село у Підкарпатському воєводстві, Польща — 28.07.1774, м. Москва, тепер Російська Федерація] — церковний та освітній діяч, поет, філолог, перекладач Біблії, професор Києво-Могилянської академії, ректор Слов'яно-греко-латинської академії (1753–1754), автор першої в Російській імперії граматики грецької мови.
|
Варлаам (Лящевський) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Василь |
| Народження | бл. 1704«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1704. |
| Місце народження | Кобильниці |
| Смерть | 28.07.1774 |
| Місце смерті | Москва |
| Місце поховання | Донський монастир |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія |
| Напрями діяльності | мовознавство, переклад, викладання, духовна поезія |
| Традиція/школа | православ'я |
Зміст
Життєпис
Походив з родини священника.
Освіту отримав у Києво-Могилянській академії, виявив непересічні здібності до мов. 1733 на кошти Рафаїла (Заборовського) направлений для продовження навчання з мовознавства в університет Галле — тогочасний європейський центр орієнталістики (тепер Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера).
По поверненні в академію продовжив навчання у класі богослов’я (з 1739), одночасно викладав у початковому класі фари, а невдовзі — у середніх класах поетики (з 1740) і риторики (з 1741), що свідчило про стрімкий злет педагогічної кар’єри. 1740 прийняв чернечий постриг з ім’ям Варлаам.
У травні 1742 викликаний до м. Москви, заступив лінгвіста Симона (Тодорського) (з його ім’ям пов’язують початок систематичного викладання давньогрецької мови в академії) на посаді професора класичних мов.
Ігумен Межигірського Преображенського монастиря.
З 1746 — професор богослов'я та префект Києво-Могилянської академії. Викладав грецьку, німецьку, староєврейську мови, філософію. Проте вже у травні 1747 був змушений за ухвалою Священного Синоду терміново виїхати до м. Санкт-Петербурга для перегляду й виправлення церковнослов'янського перекладу Біблії (видана 1751, див. Єлизаветинська Біблія). Практично одноосібно вивірив Старий Завіт за грецьким текстом. Уклав передмову до видання з історією та детальним переліком усіх поправок. По завершенні цієї роботи отримав сан архімандрита ставропігійного Донського монастиря в Москві.
23.06.1753 призначений ректором Слов'яно-греко-латинської академії (м. Москва), архімандритом Заіконоспаського монастиря в Москві (керував обителлю через намісника).
У 1754–1758 — член Синоду, мешкав у м. Санкт-Петербурзі.
Похований у некрополі Донського монастиря.
Праці
Уклав для студентів як посібник з поетики трагікомедію «Про нагороду в поцейбіччі» (рос. «О награждении в сем свете приисканных дел мзды в будущей жизии вечной», бл. 1742). Твір сповнений сатиричних мотивів, засуджує тяжіння до влади, жадобу багатства й наживи. Шкільна драма була поставлена на сцені Києво-Могилянської академії.
Переклав з грецької «Зерцало посади державцем» (рос. «Зерцало должности государской»; 1744) для майбутнього імператора Петра ІІІ.
1746 уклав латиною за матеріалами лекцій свого вчителя Симона (Тодорського) граматику грецької мови «Книга мистецтва настанов з грецької мови, ...представлена у Києво-Могилянській академії» (лат. «Libri artis institutionum linguae Graecae...»; Вроцлав, 1746). Разом із доповненнями його учня Георгія Щербацького та хрестоматією, доданою Миколою Бантишем-Каменським (1737–1814; Україна — Росія), книга була кількаразово перевидана, стала базовим підручником з греки в усіх духовних семінаріях та академіях аж до першої пол. 19 ст. 1788 перекладена в Києво-Могилянській академії російською мовою.
Займався виправленням перекладу Псалтира з єврейської мови.
Був автором трактатів, проповідей, а також сатиричних і духовно-поетичних творів, зокрема трагікомедії «Гнана Церква» (рос. «Гонимая Церковь»), яка не дійшла до нашого часу й відома лише з тих уривків, що їх зацитував Григорій Сковорода.
Визнання
Був поцінований сучасниками як знавець класичних мов. Визнаний одним із засновників і поширювачів мовознавства, біблійної текстології в українських і московських землях, родоначальників систематичної філологічної освіти в церковних навчальних закладах. Працю над перекладом Біблії розглядають як складник «першого сильного поштовху» до наукового вивчення та тлумачення Біблії на вітчизняних теренах, освоєння вироблених європейською біблеїстикою методів філологічної, літературної, історичної біблійної критики.
Додатково
- У 1733 брав участь у т. з. бунті філософів: 15.03 разом зі студентами-філософами Києво-Могилянської академії відмовився слухати лекції префекта академії, проф. Стефана (Калиновського; 1700–1753). Студенти були засуджені Р. Заборовським (тогочасним протектором академії) до тілесного покарання. Стефан (Калиновський) цього ж року емігрував до Московії, а Лящевський направлений для навчання за кордон. Ці події дали підстави для висновку, що у конфлікті принаймні деякі викладачі та церковні ієрархи були на боці студентів, хоча й не мали змоги їх відкрито підтримати.
- На початку 1770-х подарував Києво-Могилянській академії 4000 руб., із умовою утримання на них викладачів грецької та єврейської мов (яким платили найменше), закупівлі навчальних посібників з цих предметів, підтримки бідних студентів. 1774 заповів ще 3000 руб. з тією ж метою й 872 книги для академічної бібліотеки (серед яких чимало латино-грецьких лексиконів і граматик).
- Варлаам (Лящевський) належав до тих духовних письменників києво-могилянського кола, що справили найбільший вплив на Г. Сковороду. В діалозі «Брань архистратига Михаила со Сатаною» наявні текстові запозичення з твору Лящевського «Гнана Церква» (рос. «Гонимая Церковь»): тут Сковорода цитує по пам’яті чималу пісню (п’ять строф із початком шостої) «Безплідна, що плаче» (рос. «Плачущая неплоды»). При цьому філософ зазначив на берегах: «Сія песнь взята из трагедо-комедіи, нареченныя «Гонимая Церковь». Жена апокалипсная там, гонима Зміем, поет песнь сію, или хор. Есть сіе милое твореніе Варлаама Лащевскаго, учившаго в Кіевє и богословію с еврейским и еллинским языком, и бывшаго предводителем в последнем исправленіи Библіи. Почи архимандритом Донским. Вѣчная память!». Сковорода згадує й «Пісню переможну» (рос. «Пѣснь побѣдную») з цього-таки твору Лящевського. Три строфи з канту «Безплідна, що плаче» філософ цитує (зі змінами) також у діалозі «Потоп зміин». Саме на Єлизаветинську Біблію, підготовкою якої керував архімандрит Вардаам, Сковорода рясно покликається у своїх творах.
Праці
- Institutionum Linguae Graecae Liber. Wrocław : Korn, 1746. 462 p.
- Grammatica graeca sive institutionum linguae graecae liber, utilissimis regulis ex variis auctoribus collectis, usibus rossiacae juventutis in Academia Kiioviensi adornatus. Lipsiae : Ex Officina Breitkopfia, 1779. 532 р.
- [cлова] // Труды Киевской духовной академии. 1866. № 8. С. 369–6383; № 12. С. 453–455.
Джерела
Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. Отделение ІІ (1721–1795) : в 4 т. Киев : Типография И. И. Чоколова, 1907. Т. 4: Царствование Екатерины II (1762–1795 гг.). Киевский митрополит Гавриил Кременецкий (1770–1783 гг.). 393 с.
Література
- Резанов В. І. Драма українська. Старовинний театр український : в 6 вып. Киев : Українська академія наук, 1929. Вип. 6: Драми-моралітети. 263 с.
- Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. Київ : Абрис, 1994. 288 с.
- Києво-Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. / Упоряд. З. І. Хижняк. Київ : Видавничий дім «КМ Академія», 2001. 367 с.
- Титов Ф., прот. Императорская Киевская Духовная Академия в ее трехвековой жизни и деятельности (1615–1915 гг.): Историческая записка. Киев : Гопак, 2003. 688 с.
- Посохова Л. Статус давньогрецької мови в «латинських школах» Гетьманщини та Слобідської України (XVIII — початок ХІХ ст.) // Український історичний журнал. 2021. № 3. С. 16–27. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/184490/03-Posokhova.pdf?sequence=1
- Бартоліні М. Ґ. Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань архистратига Михаила со Сатаною» // Слово і Час. 2022. Вип. 5. С. 17–25.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Варлаам (Лящевський) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Варлаам (Лящевський) (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
