Верховенство закону
Верхове́нство зако́ну — принцип правового режиму в державі, відповідно до якого посадові та службові особи країни, її фізичні та юридичні особи зобов’язані неухильно дотримуватися вимог конституції, законів держави та міжнародних нормативних актів.
Зміст
Загальні відомості
Згідно зі статтею 19 Конституції України: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Норми Конституції мають найвищий ступінь інтегративної, нормативно-правової концентрації, виступають установчим характером для всієї системи права, є його правничим і доктринальним фундаментом.
Норми будь-яких законів чи нормативних актів не підлягають застосуванню, якщо вони суперечать нормам Конституції України.
Джерела права
У правовій системі України, крім Конституції України, до джерел права належать норми міжнародних правових актів, норми окремих кодифікованих законодавчих актів — кодексів України, окремі закони України (наприклад, «Про судоустрій та статус суддів», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», «Про запобігання корупції» тощо).
Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд з прав людини» від 23.02.2006 визначено фундаментальні для правової системи України положення:
- суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17);
- законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (стаття 19).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини стає важливим джерелом прецедентного права України. За юридичною силою норми, що регулюють правовідносини в державі, поділяють на рівні:
- конституційні норми (норми найвищої юридичної сили);
- норми, викладені в рішеннях Конституційного Суду України;
- норми ратифікованих Україною міжнародних правових актів;
- правотворчі рішення Європейського суду з прав людини;
- норми окремих кодексів України та інших законів.
Норми правових актів меншої юридичної сили мають відповідати нормам правових актів більшої юридичної сили, в іншому випадку — не підлягають застосуванню. Так, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. Водночас міжнародні договори застосовують, якщо вони не суперечать Конституції України.
У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд, за клопотанням учасників процесу або з власної ініціативи, зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до статті 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд на будь-якій стадії розгляду справи.
Норми прямої дії
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Суд, органи влади та їхні посадові особи зобов’язані безпосередньо застосовувати норми Конституції, якщо: зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; правовідносини, в яких приймають рішення, врегульовані Конституцією України, але не знайшли регламентації в законодавчих актах чи інших нормативних актах; закон чи інший нормативно-правовий акт суперечить Конституції України.
Неприпустимість звуження існуючих прав і свобод — принцип правової держави, в силу якого під час прийняття нових законів неприпустимо будь-яке звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. Закони, що містять права і свободи, не підлягають зміні в бік погіршення статусу особи. Цей принцип стосується усіх галузей права. Закони, що звужують існуючі права і свободи людини, не підлягають застосуванню.
Джерела
- Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text
Література
- Конституційне право України. Академічний курс : у 2 т. / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. Київ : Юридична думка, 2008. Т. 2. 800 с.
- Подорожна Т. С. Правовий порядок: теоретико-методологічні засади конституціоналізації. Київ : Юрінком Інтер, 2016. 536 с.
- Слінько Т. М., Летнянчин Л. І., Веніславський Ф. В. та ін. Конституційне право України. Харків : Право, 2020. 592 с.
- Скакун О. Ф. Теорія права і держави: підручник. 4-те вид. Київ : Алерта, 2021. 528 с.
- Тертишник В. М. Конституція України. Науково-практичний коментар. Київ : Алерта, 2022. 430 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тертишник В. М. Верховенство закону // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Верховенство закону (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
