Вій

Ілюстрація до повісті М. Гоголя «Вій»

Вій — персонаж української демонології, нечистий дух. У народній уяві поставав одним із найстрашніших і найсильніших представників темних сил.

У міфології

Народна фантазія виробила образ Вія як старезного дідугана із залізним обличчям, руки й ноги якого — наче корені дерева. Увесь присипаний землею. Мав густі брови, важкі та довжелезні повіки, які спадали до самої землі. Самостійно, без допомоги іншої нечистої сили, Вій не міг їх підняти, що відтак робило його сліпим. За піднятих вій був наділений руйнівним, вбивчим поглядом.

Мешкав під землею або під скелями.

Зазвичай Вій з’являвся лише тоді, коли інша нечиста сила була не в змозі перемогти. Його виводили слуги — чорти, котрі підіймали (вилами, гаками) Вію від землі повіки, відкривали у такий спосіб його смертоносні очі. Вважали, що погляд Вія несе смерть усім живим істотам — як людям, так і тваринам. Нібито від його погляду під землю провалювались цілі міста. Зникав він, як і вся нечисть, рано вранці, «з третіми півнями».

На Поділлі Вія уявляли як безжального руйнівника, який своїм поглядом убиває людей і обертає на попіл міста й села.

Історичні паралелі

В українських народних оповідях Вія часом називали «шолудивим Бунякою (Буйняком)», у такий спосіб ідентифікуючи його з половецьким ханом Боняком (бл. 1070 — після 1167), який в давнину очолював спустошливі набіги на землі Давньої Русі.

Аналогом українського Вія був персонаж із кельтської міфології — Балор зі «згубним оком». Вважається, що обидві міфологічні постаті були тісно пов’язані з поширеними народними уявленнями про «лихе око» (пристріт, вроки), тобто вірою в здатність зловмисників псувати речі та шкодити живим істотам самим лише поглядом.

Деякі дослідники висновують, що український Вій був подібним до ведійського бога вітру, війни та смерті Ваю, а також до могутнього й грізного авестійського божества повітря Вата-Ваю. Серед аргументів і той, що наслідки лихого впливу Вія доволі часто асоціювалися в народній уяві з сильними вихорами, смерчами, буревіями. Проводять паралелі з іншими індійськими богами: око Вія, як і око Шіви, має руйнівну, нищівну силу — здатне перетворювати предметний світ на хаос.

У літературі й мистецтві

Уперше Вій як персонаж української демонології був зображений та популяризований М. Гоголем в однойменній повісті (1835). Як зазначав сам автор: «Вій — є колосальний витвір простолюдної уяви. Таким ім’ям називається в українців зверхник гномів, у якого повіки на очах ідуть аж до самої землі. Вся ця повість є народним переказом. Я не хотів ні в чому змінити його і розповідаю майже в такій самій простоті, як чув».

Разом з тим у дослідницьких колах існує думка, що автор вигадав образ Вія, поєднавши елементи кількох різнорідних фольклорних персонажів. Крім того, філолог В. Звиняцьковський (нар. 1957; тепер Україна) припускає, що образ Вія насправді не переказаний Гоголем народний міф, але плід його власної словотворчості, заснованої на етимології слова «віє», букв. — ярмо, яке неможливо скинути.

За мотивами повісті «Вій» зняті однойменні кінострічки [1909, режисер В. Гончаров; 1916, режисер В. Старевич (обидва фільми — німе кіно); 1967, режисери К. Єршов і Г. Кропачов; 1996, режисери А. Грачова і Л. Зарубіна (анімаційний); 2014, режисер О. Степченко]. Відомі різноманітні театрально-сценічні інтерпретації твору — від фантастичної драми або містичної трагедії до гротескового мюзиклу. Персонажеві присвячені музичні твори: опера «Вій» О. Горілого, симфонічна поема для оркестру Б. Яновського, сюїта для двох фортепіано І. Алексійчук, містерія-буф № 2 для симфонічного оркестру С. Ярунського, а також опера-балет В. Губаренка, балет О. Родіна, модерн-балет постановника Р. Поклітару, інші твори.

Твори

Гоголь Н. В. Вечера на хуторе близ Диканьки. Миргород. Харьков : Прапор, 1987. С. 277.

Література

  1. Стецюк В. Вій: дослідження міфологічних джерел походження образу. Львів : Ліга-Прес, 2000. 151 с.
  2. Войтович В. М. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. С. 72.
  3. Якуц Р. Міфологічний час-простір у повісті М. Гоголя «Вій» // Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 4. С. 107–113.
  4. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з пол. С. Гіріка. Київ : Кліо, 2014. С. 178.
  5. Кононенко О. А. Українська міфологія. Фольклор, звичаї, обряди. Харків : Фоліо, 2020. С. 56.

Автор ВУЕ

Д. В. Базик


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Вій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вій (дата звернення: 9.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
28.07.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶