Віктор II
Ві́ктор ІІ [ лат. Victor ІI; світське ім’я — Гебхард фон Кальв-Дольнштейн-Гіршберг (нім. Gebhard von Calw-Dollnstein-Hirschberg); бл. 1018, точне місце народження невідоме, тепер федеральна земля Баварія або Швабія, Німеччина — 28.07.1057, м. Ареццо, тепер Італія; похований у м. Равенні, тепер Італія] — церковний діяч, Папа Римський у 13.04.1055 — 28.07.1057, один із попередників григоріанських реформ.
|
Віктор II (Victor ІI) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Гебхард фон Кальв-Дольнштейн-Гіршберг |
| Народження | бл. 1018«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1018. |
| Місце народження | Німеччина |
| Смерть | 28.07.1057 |
| Місце смерті | Ареццо |
| Місце поховання | Равенна |
| Напрями діяльності | релігія, церковне управління, політика, дипломатія |
| Традиція/школа | християнство |
Життєпис
Походив зі шляхетного графського роду, що мав віддалені зв’язки з Салічною династією [зокрема, імператором Священної Римської імперії Генріхом ІІІ (1017–1056)].
Служив каноніком у Регенсбурзькому соборі (під опікою дядька — єпископа Регенсбурга), навчався у кафедральній школі (середньовічні освітні заклади при католицьких єпископствах).
Зробив швидку церковну кар’єру. У 1042–1055 — єпископ Айхштетський (тепер земля Баварія, Німеччина). Став довіреною особою і радником імп. Генріха ІІІ з церковних, політичних і правових питань, імперським канцлером. Дійшли свідчення, які вказують на освіченість, чесноти та адміністративні здібності єпископа, що вирізняли його постать серед кліру й світських князів.
Багато подорожував імперією як придворна особа. Брав участь в італійських синодах 1046, що обговорювали церковну реформу; в Майнцькому синоді 1049, де розглядали питання симонії та целібату. Був членом королівського суду.
Від 1050 — головний радник імператора, набув великої політичної влади (за деякими джерелами, став другою особою за впливом в імперії). Через зайнятість державними справами приділяв менше уваги церковному життю єпархії. Завадив Генріху ІІІ підтримати папу Лева ІХ у боротьбі з норманами (папські війська 1053 зазнали поразки, Лев ІХ був узятий у полон і невдовзі помер).
На початку 1053 став регентом Баварії при трирічному принці (майбутній імператор Генріх IV).
Вибори нового папи були ініційовані імператором, який бажав бачити на Святому престолі вірну йому людину. Тривалий час Герхард відмовлявся прийняти папську гідність, через що Римська кафедра лишалася вакантною. Інтронізація відбулася в базиліці Святого Петра в Римі 13.04.1055 на свято Пасхи.
Помер під час одного з миротворчих пастирських візитів до м. Ареццо.
Понтифікат
Новообраного папу підтримала та частина єпископату, яка бажали бачити на престолі високо морального й компетентного понтифіка, схильного до реформаторства. Після обрання Віктор ІІ рішуче проводив політику змін у Церкві, суголосно з Клюнійською реформою.
У 04–14.06.1055 папа скликав собор у м. Флоренції за участі імператора та близько 120 єпископів. Рішенням собору було підтверджено всі попередні папські укази про безшлюбність духовенства, засуджено симонію, зловживання церковним майном. Це мало наслідком звільнення з посад і відлучення від церкви низки єпископів за аморальний спосіб життя, симонію, ніколаїтизм.
Докладав зусиль для розширення і зміцнення Папської держави. У жовтні–листопаді 1055 імператор повернув Папській області герцогство Сполето і маркграфство Фермо, володіння в Романьї; папу призначено регентом Італії.
У християнській історіографії Віктора ІІ називають «папою-миротворцем». Завдяки його зусиллям відбулося примирення Генріха ІІІ і Готфріда ІІ (Бородатого), згодом підтверджене укладенням договору про мир. Цей прецедент підняв не лише авторитет папи, а й Святого престолу. Після смерті імператора Готфрід ІІ виступив гарантом безпеки Сходу Італії від частих нападів норманських племен.
Смерть Генріха ІІІ унеможливила здійснення всіх запланованих Віктором ІІ реформ, але папа продовжив політику миротворства, попередження міжусобної війни за королівський трон у Німеччині. Коронував у м. Аахені нового імператора Генріха IV. 1057 повернувся до м. Рима, в квітні того ж року головував на Латеранському соборі.
Попри складну політичну атмосферу, за будь-якої нагоди особисто відвідував місця конфліктів, прагнув розв’язувати їх шляхом компромісу.
Додатково
- Віктор ІІ був останнім папою німецького походження аж до обрання у 2005 Бенедикта ХVІ.
- Після смерті Віктора ІІ його тіло везли для поховання в його єпархії, м. Айхштетті. Дорогою останки були викрадені містянами Равенни й поховані в мавзолеї Теодоріха Великого. Після пограбування мавзолею знаходження останків невідоме.
Література
- Zielinski Н. Der Reichsepiskopat in spätottonischer und salischer Zeit (1002–1125). Stuttgart : Franz Steiner, 1984. 355 р.
- Gustl F. Die deutschen Päpste — Kontinuität und Wandel // Die Salier und das Reich : in 3 bd. Thorbecke : Sigmaringen, 1992. Bd 2. Р. 302–332.
- Guido M. Der salische Herrscher als Patricius Romanorum. Zur Einflußnahme Heinrichs III. und Heinrichs IV. auf die Besetzung der Cathedra Petri // Frühmittelalterliche Studien. 1994. № 28. Р. 257–295.
- Gresser G. Die Synoden und Konzilien in der Zeit des Reformpapsttums in Deutschland und Italien von Leo IX. bis Calixt II. 1049–1123. Paderborn : Ferdinand Schöningh, 2006. 604 р.
- Wetzstein T. Viktor II. — ein Eichstätter Reichsbischof auf dem Petrusthron // Eichstätter Diözesangeschichtsblätter. 2013. № 1. P. 78–103.
- Weiß D. J. Bayerische und Baierische Päpste. Clemens II., Damasus II. und Victor II // Bayerische Landesgeschichte und Europäische Regionalgeschichte : in 3 vol. Eresing : Sankt Ottilien, 2016. Vol. 2: Bayerische Römer — römische Bayern: Lebensgeschichten aus Vor- und Frühmoderne. Р. 45–67.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : в 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 2. 298 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Віктор II // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Віктор II (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
