Віленський Собор 1509

Митрополит Київський, Галицький і всєї Русі Йосиф ІІ Солтан

Віленський Собор 1509 — помісний собор православної Київської митрополії, що відбувся у м. Вільно (тепер м. Вільнюс, Литва) 25.12.1509 — 18.01.1510. Перший із соборів, тексти ухвал якого («Деянія Виленскаго Собора») збереглися.

Завдання і склад

Скликаний Київським митрополитом Йосифом II Солтаном (1507–1521) з метою оздоровлення церковного життя в Київській митрополії, об’єднання зусиль єпископату задля протидії зловживанням і практиці втручання світських можновладців у справи церкви.

Відомо, що собор був багатолюдним, склад учасників — винятково представники духовенства. Крім митрополита, взяли участь 7 єпископів, 6 архімандритів, 6 ігуменів і 7 пресвітерів. Серед запрошених було чимало пересічних священників. Про мирян у матеріалах Собору не згадується: ймовірно вони не брали участі з огляду на характер розгляду питань зібрання (внутрішньо-церковні душпастирські питання).

Рішення Собору

Постанови Bіленського Собору – «Правила» вимагали додержання церковної дисципліни, унормування відносин між церквою і вищою світською владою; стосувалися короля, боярства, митрополита, єпископів і ченців.

З огляду на тогочасну ситуацію у Великому князівстві Литовському, Собор засудив будь-яке втручання світської влади і світських осіб у суто церковні справи. Суворо засуджені зловживання у церковному житті, пов’язані з патронатним правом князів (зокрема практика роздавання «хлібів духовних і столиць духовних»). Собор постановив накладати церковне відлучення на тих, хто в такий антиканонічний спосіб здобував єпископську кафедру або іншу ієрархічну посаду в церкві, а також позбавляти сану єпископів, які здійснювали висвяту цих осіб у священики.

В інших «правилах» Bіленський Собор рішуче виступив проти втручання у церковне життя феодалів-патронів парафіяльних церков та духовних установ, зокрема: симонію, самовільне видалення з храмів священнослужителів, захоплення церковного майна. Низка рішень спрямована на зміцнення внутрішньо-церковної дисципліни: випробування «гідності» кандидатів у священство; заборона єпископам втручатися у справи інших єпархій, відбирати «без вини» у священиків та ігуменів храми і монастирі; заборона ченцям переходити без відпускної грамоти з одного монастиря до іншого; вимога до єпископів неухильно з’являтися на собори тощо.

Bіленський Собор 1509 зобов’язав усіх єпископів та їхніх наступників під загрозою позбавлення сану суворо дотримуватися всіх прийнятих собором ухвал. Заключне 15-те «правило» встановлювало: «якщо б володар чи боярин або якась інша світська влада вимагали б від єпископа, щоб він порушив одну з цих соборних постанов, то ніхто не повинен був зважиться дати на це своєї згоди».

Порушники соборних «правил» зі світських станів (бояри, шляхта) теж підлягали відповідним стягненням.

Значення

Bіленський Собор 1509 оприявнив загрози й можливі наслідки недоліків і зловживань, що мали місце в церковному управлінні. Соборне схвалення чітких «правил» протидії патронатному праву засвідчило усвідомлення духовенством тогочасних найгостріших проблем Православної церкви та спробу консолідації в обороні автономії внутрішнього життя церкви.

Попри ухвалені рішення, упродовж 16 ст. спостерігалося наростання зловживань, дезорганізація й деморалізація в середовищі церкви. Спроби протидіяти цим процесам були малоефективними. Хоча рішення собору зберігали своє значення для православних спільнот на теренах України й Білорусії протягом цілого століття — аж до Берестейських соборів 1590–1595. Рішучі спроби протидіяти кризовим процесам у Православній церкві стали найбільшим досягненням митрополичого служіння Йосифа II Солтана.

Джерела

Деяния Виленскаго собора 1509 года // Русская Историческая Библиотека издаваемая археографическою коммисией : в 40 т. Петербург : Печатня В. И. Головина, 1878. Т. 4. С. 5–18.

Література

  1. Лотоцький О. Українські джерела церковного права. Бавнд Брук; Нью-Йорк : Видавництво Св. Софії, 1984. 306 с.
  2. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. Київ : Освіта, 1992. 192 с.
  3. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви : у 4 т. / Українська православна церква Київського патріархату. Київ : [б. в.], 1998. Т. 2. 396 с.
  4. Державотворення і помісність Церкви: історичні процеси та сучасні реалії. Луцьк : ЕІКΩΝ, 2017. 349 с.
  5. Вакін В. Постанови Київських митрополитів ХІІІ–ХVІІ ст. // Київська православна богословська академія. URL: https://www.kpba.edu.ua/publikatsii/statti/815-ukrainska-kanonichna-spadshchyna-postanovy-kyivskykh-mytropolytiv-khiiikhvii-st.html.

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Віленський Собор 1509 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Віленський Собор 1509 (дата звернення: 8.05.2024).


Оприлюднено


Оприлюднено:
22.08.2019

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶